УКРАЇНА

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

     У Х В А Л А

      Іменем   України

11 лютого  2010 року  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області  в складі:

головуючого           Широкової Л.В.

суддів             Миніч Т.І.

                                               Заполовського В.Й.,

при секретарі судового      

засідання             Никончука О.О.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу     ОСОБА_3 на  рішення Богунського районного суду м.Житомира  від 20 листопада 2009   року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, Богунського РВ УМВС України в особі СГІРФО про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, зняття з реєстраційного обліку та вселення, -  

в с т а н о в и л а :

Справа № 22ц-2878/09                                                                                  Головуючий у 1 інстанції Коломієць О.С.

Категорія  57                                                                                                   Суддя-доповідач Широкова Л.В.

           У січні 2009 р. ОСОБА_3   звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи збільшив, просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї відповідачів без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.391 ЦК України, зняття їх з реєстраційного обліку та вселити його у вказану квартиру. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з відповідачкою ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі до 1997 р. З позовом про розподіл спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_4 не зверталась. На даний час він є власником вказаної квартири. Відповідачі, які також зареєстровані в квартирі, і не є членами його сім’ї, чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, зокрема у проживанні, самі ж безвідповідально ставляться до квартири, не проживають в ній та не беруть участі в її утриманні. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити (а.с.3-4, 53-54).  

           Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20 листопада 2009   року позов ОСОБА_3   задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_3   в квартиру АДРЕСА_1, в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

            Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення   в частині відмови у задоволенні позовних вимог   скасувати та ухвалити нове про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема вимог ст. ст. 10, 11, 60, 64, 212-214 ЦПК України та ст. ст. 328, 391 ЦК України.

          Так, зазначає позивач, судом помилково застосовано ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, оскільки спірна квартира належить йому на праві приватної власності і не відноситься до державного житлового фонду.

          В решті рішення не оскаржено.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  виходячи з наступного.

Судом встановлено, що під час шлюбу позивач разом з дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_8 на підставі ордеру № НОМЕР_1. вселилися в кооперативну  квартиру АДРЕСА_1. 21 березня 1997 р. шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 розірвано. 01 грудня 2008 р. позивач  ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. На даний час у вказаній квартирі крім нього зареєстровані та проживають колишня дружина ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6 (а.с.38, 5-6, 11-12).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку з підстав, передбачених ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, суд першої інстанції виходив з того, що припинення сімейних відносин позивача, який є власником квартири, з відповідачами не позбавляє їх права користування займаними приміщеннями.

Такий висновок є правильним.

Так, відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічні положення містяться й у ч.1 ст.405 ЦК України.

Припинення сімейних відносин з власником жилого будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користування займаним жилим приміщенням. Зокрема, припинення вказаних відносин саме по собі не надає власнику жилого будинку (квартири) права на виселення проживаючих з ним осіб.

У разі відсутності угоди між власником жилого будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.

Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї (в тому числі колишній член сім’ї) власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави виселення членів сім’ї (колишніх членів сім’ї) власника жилого будинку (квартири) передбачені ст.157, ч.1 ст.116 ЖК України.

Таке виселення згідно із ч.1 ст.116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи те, що відповідачі вселились до спірної квартири в установленому законом порядку та набули прав та обов’язків, передбачених ст.156 ЖК України, позов ОСОБА_3 про захист права власності в обраний ним спосіб шляхом пред’явлення негаторного позову, заявленого на підстави ст.391 ЦК України, не можна визнати обґрунтованим, оскільки підстави виселення членів сім’ї власника жилого будинку  передбачені нормою ст.157 ЖК України та полягають у порушенні такими особами умов їх проживання й користування жилим приміщенням, що належить власнику.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку.

         Керуючись ст. ст. 303-304, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

 у х в а л и л а:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 відхилити.

         Рішення Богунського районного суду м.Житомира  від 20 листопада 2009   року залишити без змін .  

         Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                        Судді