ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6968/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин",

боржник - Державне підприємство "Укрветсанзавод",

адвокат Гребенченко О.А. (ордер серії КВ №312977 від 09.01.2019)

ОСОБА_5, особисто

розпорядник майна - арбітражний керуючий Пурій Руслан Петрович,

керуючий санацією Заглоцький Сергій Павлович

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 05.12.2018

у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Пантелієнко В.О., Верховець А.А.

та ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.04.2018

у складі судді Яковенко А.В.

у справі № 910/6968/16

за заявою ОСОБА_5

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 134 016, 12 грн.

в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 29.12.2018 поштовим відправленням через Північний апеляційний господарський суд ОСОБА_5 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 29.12.2018 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/6968/16 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6968/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 09.01.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/6968/16 за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 та призначено її розгляд на 12.03.2019 о 09 год. 30 хв.

4. Державне підприємство "Укрветсанзавод" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5.

5. ОСОБА_5 подав письмові пояснення на спростування доводів Державного підприємства "Укрветсанзавод", викладених у відзиві на касаційну скаргу.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Провадження у справі №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі - ДП "Укрветсанзавод", боржник), порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії санації, введеної ухвалою місцевого суду від 16.04.2018 з призначенням керуючим санацією керівника товариства-боржника Заглоцького С.П.

7. 21.12.2017 поштовим відправленням ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до ДП "Укрветсанзавод" про скасування наказу про звільнення ОСОБА_5 від 06.02.2017 №26.1-К/17 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", поновлення ОСОБА_5 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 75 162, 48 грн. та стягнення з ДП "Укрветсанзавод" 5 000 грн. моральної шкоди; заявник просив поновити йому строк на звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі як такий, що пропущений з поважних причин, та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; як підставу заявлених вимог ОСОБА_5 визначено приписи статей 38, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пунктів 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.

8. 18.04.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 134 016, 12 грн. в межах справи №910/6968/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" про банкрутство.

9. Визначаючи межі позовних вимог, місцевий суд встановив, що 12.02.2018 ОСОБА_5 подав заяву про збільшення суми вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 134 016, 12 грн., яку суд першої інстанції, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України, прийняв до розгляду та визначив ціну позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як 134 016, 12 грн.

Разом з тим, місцевий суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_5 від 03.04.2018 про збільшення суми вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 147 134, 10 грн., так як її подано заявником після закриття ухвалою від 19.02.2018 підготовчого засідання у справі з розгляду зазначеного майнового спору.

10. Розглядаючи майнові вимоги ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод", суд першої інстанції встановив обставини виникнення трудових правовідносин між сторонами спору у зв'язку з прийняттям 12.10.2016 ОСОБА_5 на посаду головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" на підставі наказу №АУП213-К/16-0000000944 від 12.10.2016; в подальшому, відповідно до наказу №26.1-к/17 від 06.02.2017 ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Місцевим судом встановлено, що 24.01.2017 ОСОБА_5 власноручно написав заяву про звільнення за його власним бажанням, підписав її та подав керівнику Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", що свідчить про його вільне волевиявлення на звільнення із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України; факт написання заяви про звільнення ОСОБА_5 не оспорювався.

Суд першої інстанції встановив, що 06.02.2017 ДП "Укрветсанзавод" в особі генерального директора ОСОБА_10 на підставі статті 38 КЗпП України видав наказ №26.1-к/17 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_5; за висновком місцевого суду, на дату звільнення ОСОБА_5 06.02.2017 роботодавцем дотримано визначений статтею 38 КЗпП України строк у два тижні з дня написання ОСОБА_5 24.01.2017 заяви про звільнення за власним бажанням.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_5 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" відповідає закону, тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_5 про визнання наказу про його звільнення протиправним, скасування такого наказу та поновлення ОСОБА_5 на посаді.

11. Доводи ОСОБА_5 про те, що заяву про звільнення 24.01.2017 написано ним під тиском з боку керівництва ДП "Укрветсанзавод" суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані належними та достатніми доказами; також, місцевий суд встановив, що з листа-звернення ОСОБА_5 до генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_10 від 16.03.2018 вбачається, що в лютому 2017 року ОСОБА_5 припинив роботу на заводі та в подальшому самостійно запропонував новому головному бухгалтеру допомогу в бухгалтерському обліку філії ДП "Укрветсанзавод".

12. Місцевий суд відхилив доводи ОСОБА_5 про те, що наказ про його звільнення оформлено "заднім числом", оскільки номер наказу - №26.1-к/17 написаний кульковою ручкою, а в програмі 1С номер наказу присвоюється автоматично; суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не доведено факту фальсифікації такого наказу, а чинним законодавством не передбачено обов'язкового присвоєння номера наказу про звільнення працівника комп'ютерною програмою.

13. Заявлені ОСОБА_5 вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої боржником-роботодавцем у зв'язку з його незаконним звільненням з роботи, місцевий суд відхилив, зважаючи на недоведення заявником належними та достатніми доказами порушення його трудових прав у зв'язку із звільненням із займаної посади та відсутність підстав для поновлення ОСОБА_5 на посаді як незаконно звільненого працівника.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

14. ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та порушенням трудового законодавства (статей 38 КЗпП України, пунктів 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993) при розгляді майнових вимог ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

15. 05.12.2018 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/6968/16 змінено щодо підстав відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.

16. Переглянувши справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_5 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, однак, змінив мотиви прийняття рішення про відмову в позові в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з власної оцінки доказів у справі.

17. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про скасування наказу ДП "Укрветсанзавод" №26.1-к/17 від 06.02.2017 про його звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та про поновлення ОСОБА_5 на роботі, так як ОСОБА_5 не доведено належними доказами факту написання ним заяви від 24.01.2017 про звільнення під тиском з боку керівництва ДП "Укрветсанзавод" чи її відкликання з ініціативи працівника.

18. Вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" завданої йому моральної шкоди суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на встановлені обставини відсутності в діях боржника-роботодавця ознак порушення трудових прав ОСОБА_5 внаслідок його звільнення із займаної посади 06.02.2017.

19. Апеляційним судом встановлено обставини звільнення головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 із займаної посади відповідно до наказу ДП "Укрветсанзавод" від 06.02.2017 №26.1-к/17 на підставі статті 38 КЗпП України; за доводами заявника, у день звільнення 06.02.2017 йому не було видано трудову книжку, що не відповідає вимогам статті 47 КЗпП України.

Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування доводів про те, що перебуваючи на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", ОСОБА_5 мав доступ до сейфу, в якому зберігається документація заводу, в тому числі трудові книжки працівників, та відмовився видати заступнику директора Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" трудову книжку ОСОБА_5 для внесення запису про звільнення, боржник-роботодавець надав суду Акт №6 "Про відмову надати трудову книжку" від 06.02.2017; зазначений документ відхилено судом апеляційної інстанції як доказ у справі, оскільки наявна в матеріалах справи його фотокопія не засвідчена належним чином, а оригінал акта не надавався апеляційному суду для огляду в судовому засіданні 05.12.2018 (т. 1, а.с. 40).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи долучено лист ДП "Укрветсанзавод" від 16.05.2017 №86-1/17-250 як відповідь на лист-запит ОСОБА_5 від 20.04.2017, в якому роботодавець повідомив заявника про те, що його трудова книжка загублена підприємством (т. 1, а.с. 14); зазначений факт не заперечувався представником ДП "Укрветсанзавод" у засіданні апеляційного суду 05.12.2018.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність факту затримки ДП "Укрветсанзавод" у видачі трудової книжки ОСОБА_5 у день звільнення та відсутність належних доказів на підтвердження обставин отримання ОСОБА_5 трудової книжки на час розгляду даного спору в суді чи направлення ОСОБА_5 трудової книжки боржнику-роботодавцю для внесення запису про його звільнення.

20. Апеляційний суд встановив обставини заявлення ОСОБА_5 до стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на підставі статті 235 КЗпП України 134 016, 12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, як в позовній заяві, так і в заяві про збільшення позовних вимог та в матеріалах справи відсутній розрахунок заявленої ОСОБА_5 до стягнення з боржника-роботодавця суми середнього заробітку; суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутня довідка про доходи ОСОБА_5, на підставі якої суд міг би самостійно розрахувати розмір середньоденного заробітку працівника за спірний період прострочення боржника-роботодавця у видачі йому трудової книжки, при цьому, довідка від 22.11.2017 №248, на яку позивач посилався в позовній заяві, відсутня в матеріалах справи; в засіданні апеляційного суду представник ДП "Укрветсанзавод" зазначив, що не може підтвердити заявленого ОСОБА_5 розміру його заробітної плати у 7 800 грн. у спірний період.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню з огляду на те, що ОСОБА_5 не надано господарському суду обґрунтованого розрахунку заявленої ним до стягнення з боржника-роботодавця спірної суми та документів на підтвердження такого розрахунку.

Зазначене зумовило зміну мотивувальної частини оскаржуваної ухвали місцевого суду від 18.04.2018 щодо підстав відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які судом першої інстанції визначено з посиланням на похідний характер таких компенсаційних виплат за умов доведення ОСОБА_5 факту його незаконного звільнення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ОСОБА_5.)

21. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що звільнення ОСОБА_5 на підставі поданої ним заяви від 24.01.2017 відбулося відповідно до наказу ДП "Укрветсанзавод" №26.1-к/17 від 06.02.2017, тобто на 13-й день від дня написання ОСОБА_5 24.01.2017 заяви про його звільнення за власним бажанням, що не узгоджується з приписами частини 2 статті 38 КЗпП України про право працівника до спливу двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення (до 07.02.2017 включно) відкликати таку заяву і продовжувати виконання трудових обов'язків; також, на наказі про звільнення відсутній підпис працівника ОСОБА_5, що свідчить про відсутність його наміру припиняти трудові правовідносини з ДП "Укрветсанзавод" впродовж двох тижнів після написання заяви на звільнення за власним бажанням; скаржник вважає його звільнення з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" незаконним, у зв'язку з чим заявив вимогу про скасування в судовому порядку наказу про його звільнення та поновлення на посаді.

22. Скаржник зауважив, що 06.02.2017 ОСОБА_5 був на робочому місці та виконував роботу із складення статистичного звіту форми 1-П за січень 2017 року та в програмі 1-С бухгалтерія складав електронні документи по прийому ДП "Укрветсанзавод" відходів тваринного походження та їх утилізації; зазначені документи містять позначку про виконавця та відповідальну особу - "ОСОБА_5."; 02.03.2018 у Хмельницькій ОДПІ зареєстровано повідомлення про прийняття працівника на роботу за підписом ОСОБА_5 Зазначені обставини не було взято судами до уваги та не надано їм належної оцінки на предмет підтвердження фактичного виконання ОСОБА_5 обов'язків головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" після написання ним 24.01.2017 заяви про звільнення за власним бажанням та видачі боржником-роботодавцем 06.02.2017 спірного наказу №26.1-к/17 про звільнення ОСОБА_5 із займаної посади.

23. Скаржник зазначив, що в силу приписів статті 235 КЗпП України, ОСОБА_5 як незаконно звільненому працівнику належить до виплати ДП "Укрветсанзавод" сума середнього заробітку за час його вимушеного прогулу, однак, судом апеляційної інстанції помилково визначено правову природу заявленого ОСОБА_5 до стягнення з боржника-роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу як такого, що пов'язаний із затримкою ДП "Укрветсанзавод" у видачі ОСОБА_5 трудової книжки у день його звільнення 06.02.2017.

24. Скаржник зауважив про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про недоведення ОСОБА_5 належними та достатніми доказами розміру його середньої заробітної плати у спірний період з посиланням на те, що в силу приписів статті 49 КЗпП України довідка про заробітну плату видається роботодавцем на вимогу працівника, а, відтак, ОСОБА_5, як звільнений працівник, якому роботодавцем відмовлено у наданні даних про зарплату для обчислення його середнього заробітку за спірний період, з об'єктивних причин не міг надати суду бухгалтерську документацію про його доходи на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод"; під час розгляду даного спору в суді першої інстанції ОСОБА_5 заявив клопотання про витребування у ДП "Укрветсанзавод" довідки про його середній заробіток, яке було проігноровано судом; при цьому, ОСОБА_5 надав місцевому суду довідку Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" від 22.11.2017 №248 з даними щодо місячного посадового окладу головного бухгалтера філії ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 7 800 грн., виходячи з якого ОСОБА_5 розраховано заявлений до стягнення з боржника-роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням із займаної посади 06.02.2017.

Доводи інших учасників справи

25. ДП "Укрветсанзавод" у відзиві на касаційну скаргу заперечувало доводи ОСОБА_5 про фактичне виконання ним обов'язків головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" після видачі боржником-роботодавцем 06.02.2017 наказу про його звільнення із займаної посади, як такі, що не підтверджені належними та достатніми доказами; боржник зазначив про наявність у ОСОБА_5 вільного волевиявлення на написання 24.01.2017 заяви про звільнення за власним бажанням, про що свідчить його особистий підпис на такій заяві за умов недоведення факту відкликання ОСОБА_5 поданої ним заяви до моменту його звільнення 06.02.2017. ДП "Укрветсанзавод" зазначило, що визначений статтею 38 КЗпП України строк у два тижні встановлено законодавцем для попередження роботодавця про звільнення працівника, при цьому, фактичне звільнення працівника з роботи може мати місце раніше спливу цього строку.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Частина 1 статті 43 - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина 6 статті 43 - громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

27. Кодекс законів про працю України

Частина 3 статті 24 - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 статті 38 - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Частина 2 статті 38 - якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Частина 1 статті 47 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 49 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Частини 1, 2, 5 статті 235 - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Частина 1 статті 241-1 - строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Частина 4 статті 241-1 - строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

28. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

29. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995

Пункт 1 - цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" цього пункту).

Пункт 2 - у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац 3 цього пункту).

Пункт 3 - при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді (абзац 1 цього пункту).

30. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 2 статті 13 - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Частина 5 статті 13 - суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини 5 цієї статті).

Стаття 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 80 - учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частини 1, 3 статті 81 - учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 2 статті 236 - законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів ОСОБА_5 про порушення судами приписів статей 38, 49, 235 КЗпП України та статті 236 ГПК України при прийнятті рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_5 про скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням із займаної посади.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

32. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

33. Положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення 21.12.2017 ОСОБА_5 з позовними вимогами до ДП "Укрветсанзавод" в межах справи про банкрутство №910/6968/16, передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, що перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки результат розгляду вимог майнового характеру до відповідача-боржника, зокрема, щодо поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, може мати наслідком зменшення його активів, збільшення кредиторської заборгованості та зачіпати права та інтереси кредиторів боржника, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру.

34. Судами встановлено, що в межах справи №910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" 21.12.2017 ОСОБА_5 заявлено майнові вимоги (з урахуванням їх збільшення 12.02.2018) до боржника-роботодавця про поновлення на роботі, стягнення 134 016, 12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням 06.02.2017, розрахованого на підставі статті 235 КЗпП України, та 5 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням із займаної посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" відповідно до наказу №26.1-к/17 від 06.02.2017.

35. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_5 про скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі, місцевий суд виходив із встановлених обставин волевиявлення ОСОБА_5 на припинення трудових правовідносин з ДП "Укрветсанзавод" шляхом подання 24.01.2017 заяви про його звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України за умов непідтвердження належними доказами наявності тиску на працівника з боку керівництва ДП "Укрветсанзавод" щодо написання такої заяви, що свідчить про правомірність звільнення ОСОБА_5 із займаної посади боржником-роботодавцем на підставі наказу №26.1-к/17 від 06.02.2017.

Вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд першої інстанції відхилив як такі, що є похідними від вимог про визнання незаконним звільнення ОСОБА_5 із займаної посади та його поновлення на роботі, у задоволенні яких суд відмовив за їх безпідставністю.

36. За доводами касаційної скарги ОСОБА_5 вбачається, що звільнений працівник заперечує правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді його вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі приписів статті 38 КЗпП України щодо строків звільнення працівника з його ініціативи та аргументує порушенням боржником-роботодавцем трудових прав ОСОБА_5, у зв'язку з його достроковим звільненням із займаної посади, а саме 06.02.2017 за один день до спливу 07.02.2017 двотижневого строку на попередження працівником роботодавця про його волевиявлення на звільнення в порядку статті 38 КЗпП України.

37. Положеннями статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та встановлено гарантії захисту від незаконного звільнення.

Аналіз частини 3 статті 24 КЗпП України дозволяє дійти висновку, що виконання працівником трудових обов'язків не допускається без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

За змістом частин 1, 2 статті 38 КЗпП України вбачається, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не розірвано і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою, про що роз'яснено пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992.

Отже, законодавцем у частині 2 статті 38 КЗпП України встановлено гарантії захисту від незаконного звільнення працівника, який ініціював власне звільнення із займаної посади (роботи) шляхом подання роботодавцю письмової заяви про звільнення, що передбачають встановлення строку у два тижні з дня подання заяви про звільнення, впродовж якого працівник вправі відкликати таку заяву, що матиме наслідком продовження ним трудових правовідносин з роботодавцем за умови, що на його місце не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відтак, протягом двотижневого строку попередження працівником роботодавця про його звільнення за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), роботодавець не вправі звільняти працівника з роботи (займаної посади), так як в силу частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може виконувати трудові обов'язки без оформлення трудових правовідносин чинним наказом (розпорядженням) роботодавця про прийняття на роботу; винятком є зазначення працівником у заяві про звільнення конкретної дати, з якої він має намір бути звільненим з роботи (займаної посади).

38. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, головний бухгалтер Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 24.01.2017 написав заяву про його звільнення із займаної посади за власним бажанням та подав її керівнику Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_14, який проставив на зазначеному наказі візу "звільнити після повної передачі бухгалтерської документації та справ іншому головному бухгалтеру". ОСОБА_5 у заяві про звільнення не визначив дати, з якої він має намір припинити трудові правовідносини з ДП "Укрветсанзавод" (т. 1, а.с. 12).

Положеннями статті 241-1 КЗпП України визначено особливості обчислення строків, передбачених законодавством про працю; в силу частини 4 статті 241-1 КЗпП України, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Керівником філії Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" визначено момент звільнення ОСОБА_5 під відкладальною умовою - після повної передачі бухгалтерської документації та справ іншому головному бухгалтеру. При цьому, зважаючи на те, що ОСОБА_5 подано заяву на звільнення 24.01.2017 (вівторок), роботодавець міг його звільнити не швидше 07.02.2017 (вівторок), так як до спливу строку у два тижні з 24.01.2017 ОСОБА_5 міг реалізувати своє право на відкликання поданої ним 24.01.2017 заяви на звільнення за власним бажанням та продовжити виконання трудових обов'язків головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод".

В порушення приписів статей 86, 236, 269 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували зазначених обставин справи та дійшли передчасного висновку про правомірність звільнення боржником-роботодавцем ОСОБА_5 із займаної посади 06.02.2017 відповідно до наказу №26.1-к/17 на підставі статті 38 КЗпП України.

39. Положеннями частин 1, 2 статті 235 КЗпП України законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв'язку з порушенням роботодавцем його права на працю. Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі, якщо таку вимогу було заявлено працівником при звернені з позовом про визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі.

За змістом частини 5 статті 235 КЗпП України вбачається право працівника на виплату йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою роботодавця у виконанні встановленого частиною 1 статті 47 цього Кодексу обов'язку щодо видачі працівнику належно оформленої трудової книжки у день його звільнення.

40. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999).

Виходячи з пунктів 1, 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, можна зробити висновок про те, що при збереженні середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу працівника у зв'язку із встановленим в судовому порядку фактом його незаконного звільнення чи затримки у видачі працівнику належно оформленої трудової книжки у день його звільнення середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують даті звільнення працівника.

В силу приписів статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом розміру доходів працівника за період, що передував його звільненню з роботи (займаної посади), є довідка про заробітну плату працівника, видана роботодавцем, з відображенням розміру та структури виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний період, що враховується при визначенні середнього заробітку у разі його збереження за працівником.

41. За змістом статті 49 КЗпП України вбачається обов'язок роботодавця видати на вимогу працівника довідку про заробітну плату за відповідний період, що є гарантією права працівника бути обізнаним щодо розміру плати за виконувану ним роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2017 ОСОБА_5 звернувся з листом до ДП "Укрветсанзавод", в якому заявив вимогу про видачу йому довідки про заробітну плату за весь період роботи на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" (т. 1, а.с. 68). Однак, відомостей про розмір заробітної плати роботодавець ОСОБА_5 не надав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2018 до місцевого суду ОСОБА_5 подано розрахункову відомість №16/17 про його заробітну плату за жовтень 2016 року-лютий 2017 року, однак, її не підписано директором Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_14 та головним бухгалтером ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 106).

Розглядаючи вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд встановив факт прострочення боржника-роботодавця у видачі ОСОБА_5 трудової книжки у день його звільнення 06.02.2017, однак, з посиланням на обставини недоведення звільненим працівником належними та допустимими доказами розміру його заробітної плати, дійшов висновку про неможливість здійснення судом розрахунку середнього заробітку ОСОБА_5 за час його вимушеного прогулу в порядку частини 5 статті 235 ГПК України, у зв'язку з чим відмовив в позові в цій частині.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що у письмових поясненнях від 15.11.2018, поданих до апеляційного суду 19.11.2018, ОСОБА_5 зазначив, що боржник-роботодавець в порушення вимог статті 49 КЗпП України проігнорував неодноразові звернення ОСОБА_5 щодо видачі йому довідки про заробітну плату, розмір якої враховується при обчисленні середнього заробітку у разі його збереження за ОСОБА_5; зазначене зумовлювало необхідність витребування судом відомостей про заробітну плату ОСОБА_5 у роботодавця - ДП "Укрветсанзавод" з метою дотримання приписів статті 86 ГПК України щодо повноти встановлення та оцінки доказів (т. 1, а.с. 251).

Отже, висновки апеляційного суду про обов'язок ОСОБА_5 надати суду обґрунтований розрахунок належної йому до виплати роботодавцем суми заробітної плати на день звільнення не узгоджуються з приписами статті 49 КЗпП України та статті 13 ГПК України щодо сприяння судом у реалізації процесуальних прав сторони щодо збирання доказів для забезпечення принципу змагальності у господарському судочинстві.

42. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Суд вважає, що допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення при розгляді позову ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод" про скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, є такими помилками, які порушили принцип повноти та об'єктивності розгляду господарським судом майнових вимог ОСОБА_5, заявлених у справу про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", а тому рішення судів у справі слід скасувати, передавши даний спір на новий розгляд до суду першої інстанції.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

43. Суд погоджується з доводами скаржника про передчасність висновків місцевого та апеляційного судів за змістом оскаржуваних постанови та ухвали, що підтверджується висновками пунктів 36-42 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України, суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_5, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/6968/16 та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

45. При новому розгляді справи судам належить перевірити обґрунтованість заявлених ОСОБА_5 майнових вимог до ДП "Укрветсанзавод" з урахуванням визначеного частиною 2 статті 38 КЗпП України строку звільнення працівника з його ініціативи та правил його обчислення відповідно до частини 4 статті 241-1 КЗпП України; перевірити правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійсненого ОСОБА_5 на підставі статті 235 КЗпП України з урахуванням розміру заробітної плати ОСОБА_5 за даними ДП "Укрветсанзавод" (стаття 49 КЗпП України), та з огляду на встановлене прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду майнових вимог ОСОБА_5 від 20.12.2017 (вх. суду №23494/17 від 28.12.2017).

В. Судові витрати

46. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням рішень судів попередніх інстанцій про розгляд майнових вимог ОСОБА_5, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду по суті спірних майнових вимог не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/6968/16 скасувати.

Справу №910/6968/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк