У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року справа №2а-365/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Семененка Я.В.
суддів - Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі судового засідання – Резнікові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2009 року у справі № 2а-365/09 за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС м.Запоріжжя Старовойт Олега Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову інспектора ДПС від 23.02.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач здійснив зупинку транспортного засобу на зупинці для маршрутних транспортних засобів, чим допустив порушення пункту 15.9 ПДР України. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що при прийнятті рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем не враховано обставини зупинки транспортного засобу позивачем, які пов’язані з технічними станом автомобіля. Зупинка транспортного засобу позивача була вимушеною, але вказані обставини відповідачем не було враховані, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України є доведеним, у зв’язку з чим його правомірно та обґрунтовано притягнуто до відповідальності за скоєне правопорушення.
Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом безпідставно надано перевагу одним доказам над іншими та не з’ясовано обставини, які призвели до зупинки транспортного засобу позивача на зупинці громадського транспорту.
В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Позивачу 10.12.2009р. вручено ухвалу про призначення справи та судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить заява ОСОБА_1 від 10.12.2009р. Відповідач також належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, на апеляційну скаргу ним подано заперечення. За таких обставин, колегією суддів розглянуто справу у відсутність сторні.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС м.Запоріжжя Старовойт О.М. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, позивач здійснив зупинку транспортного засобу на зупинці для маршрутних транспортних засобів, чим допустив порушення пункту 15.9 ПДР України.
Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно, з урахуванням усіх істотних обставин справи, з додержанням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п.15.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., забороняється зупинка ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає – ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Відповідальність за порушення правил зупинки передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується наданими доказами.
Відповідно до ст..251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст..256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 23.02.2009р. позивачем, якому була надана можливість власноручно викласти свої пояснення щодо обставин скоєного правопорушення, не зазначено того, що зупинка транспортного засобу була вимушена, у зв’язку з його технічними неполадками, тобто ті обставини, якими обґрунтовано заявлений адміністративний позов та вимоги апеляційної скарги.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив пояснення позивача щодо підстав його зупинки на зупинці транспортних засобів.
Крім цього, вина позивача у скоєнні зазначено правопорушення підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, який разом з інспектором ДПС Старовойт О.М., ніс службу на патрульному автомобілі. При допиті в якості свідка останній зазначив, що при виявленні транспортного засобу, який зупинився в забороненому місці, його водій знаходився на зупинці громадського транспорту та пив каву, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення позивач на технічні неполадки свого автомобіля не вказував, у зв’язку з чим ці обставини не досліджувались.
Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про скоєння позивач адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, у зв’язку з чим колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування судом обставин справи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відносно надання судом переваги одним доказам над іншими.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надані позивачем товарний чек про купівлю деталі автомобіля, поломка якої зі слів позивача, привила до зупинки його автомобіля в забороненому місці, та довідку про ремонт автомобіля. Так, з товарного чеку на придбаний паливний насос не вбачається, хто саме є покупцем, у зв’язку з чим, з наданого товарного чеку, не можливо достовірно встановити особу, яка придбала цю деталь. З довідки про ремонт автомобіля не вбачається, у який час ремонтували автомобіль позивача (до чи після встановленого правопорушення), як і не вбачається чи міг автомобіль самостійно пересуватися до автомайстерні.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оцінки показань свідка ОСОБА_5, який є батьком позивача і відповідно зацікавленою особою у вирішенні справи на користь позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з додержанням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, обґрунтовано прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2009 року у справі №2а-365/09 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2010р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко