ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Божко Л.А. (доповідач),
суддів Я.В. Семененко, Ю.М. Дадим,
при секретарі – Мартиросян М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Управління праці та соціального захисту населення на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання дій посадових осіб Управління праці і соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську Ради, де просив визнати незаконними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не в повному обсязі та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську Ради на користь позивача ОСОБА_1 недоплачені суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007,2008 та 2009 роки в розмірі 10410 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правильність виплат та пропущений строк позовної давності.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в частині нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради перерахувати ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 роки, виходячи з її розміру у п’ять мінімальних заробітних плат, і виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами, а в решті позивних вимог відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 р., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що при розгляді справи суд першої інстанції вийшов за рамки заявлених позовних вимог і при наявності в позовній заяві розрахунків точних сум до стягнення, суд проігнорував розрахунки позивача і не вказав яку саме суму присуджено до стягнення, що ускладнює виконання даного рішення. Суд, безпідставно застосувавши положення КАС України стосовно терміну позовної давності, однобічно, не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, не погодившись з винесеним рішенням, також подало апеляційну скаргу, де просили скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 р. в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не дав належної оцінки всім доказам. Крім того, згідно з заключними положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання. 12.07.2005 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанову № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно даної постанови розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 1 і 11 груп становить 120 грн. Дії відповідача щодо виплати щорічної допомоги вважають правомірними.
Судом встановлено, що позивач має статус постраждалого від наслідків чорнобильської катастрофи першої категорії другої групи інвалідності, а тому має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 12 березня 1998 року (а.с.5), у зв’язку з чим і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську Ради. Таким чином, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не оспорюється.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок чорнобильської катастрофи» щорічна допомога постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії другої групи інвалідності виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 вказаного Закону.
Із змісту ст.1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Посилання відповідача стосовно правильності визначення позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлений постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Позивач звертався до Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради з проханням виплатити допомогу в повному обсязі. Письмовою відповіддю від 10.11.2008 р. відповідач повідомив, що грошова допомога на оздоровлення виплачувалася згідно з Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 та законів України про державний бюджет на відповідний рік (а.с.10).
Відповідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги посилання відповідача на той факт, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 р., оскільки позивач не обґрунтував поважність причин пропуску вказаного строку, а про порушення своїх прав та законних інтересів щодо грошової допомоги на оздоровлення за вказаний період позивач знав щороку при отриманні грошової допомоги та в суд з позовом звернувся лише 16.02.2009 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року такі зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Колегія суддів вважає, оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2008 рік була перерахована відповідачем у січні 2008 року (до рішення Конституційного суду України), розмір сплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році відповідає вимогам законодавства.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не було внесено змін до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів вважає, оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009 рік була перерахована відповідачем у січні 2009 року в сумі 120 грн, такий її розмір не відповідає вимогам законодавства, в зв'язку з чим в цій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
Таким чином, Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську Ради виплачувало позивачу допомогу на оздоровлення в 2009 році в розмірах, передбачених постановою КМУ №562 від 12.07.2005, в зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, за 2009 рік – неправомірними, оскільки дії Управління не відповідали вимогам законодавства.
При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог за 2008 рік та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись статтями 198, 202,205,206 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в місті Дніпропетровську ради задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року в частині визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради перерахувати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, передбаченої ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з її розміру у п’ять мінімальних заробітних плат та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами – скасувати та відмовити в цій частині позову.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту постанови.
Головуючий: Л.А. Божко
Судді: Я.В. Семененко
Ю.М. Дадим