ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 р.Справа № 592/10677/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. ,  Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бичков І.Г., м. Суми по справі № 592/10677/18

за позовом     ОСОБА_1  

до     Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2             

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 (далі по тексту – Офіс ВПП в особі начальника ОСОБА_2, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2018, винесену начальником Харківського управління Офісу ВПП ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 3825,00 грн. за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».    

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 по справі № 592/10677/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково.

Скасовано рішення суб'єкта владних повноважень - постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2018 року, винесену начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 3825,00 грн. за порушення абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 по справі № 592/10677/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що головним бухгалтером ПАТ «Сумське НВО» ОСОБА_1 допущено несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за грудень 2017 року в сумі 7081977,42 грн. терміном сплати 22.01.2018 (фактично сплачено в період з 25.04.2018 по 11.06.2018). Пояснив, що вчинення позивачем порушення припинилося 11.06.2018 (остання несвоєчасна сплата), а тому, у відповідності до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення на нього може бути накладено не пізніше 11.08.2018. Стверджує, що порушення «несплата єдиного внеску у граничні терміни» (на чому наполягає ОСОБА_1М.) мало би місце у вразі невнесення грошових коштів на дату складення матеріалів про правопорушення. Однак, оскаржувана постанова винесена саме за несвоєчасну сплату ЄСВ, яка відбулася з 25.04.2018 по 11.06.2018. Отже, постанова від 25.07.2018 винесена відповідачем вчасно. Вважає, що для притягнення порушника до відповідальності за ч.5 ст.165-1 КУпАП є визначальним сам факт піддання особи адміністративному стягненню протягом року за аналогічне правопорушення, а тому відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було враховано, що ОСОБА_1 постановою від 30.05.2018 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КУпАП. Зазначив, що відповідачем обґрунтовано розглянуто справу за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати відповідні справи про адміністративні правопорушення. Так, начальник Харківського управління Офісу ВПП ОСОБА_2 уповноважена наказом Офісу ВПП ДФС України на виконання повноважень керівника, пов’язаних з розглядом справи про адміністративні правопорушення, що стосуються сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі по тексту – ЄСВ). Вказав, що оскаржувана постанова містить як норму, за порушення якої позивача притягнуто до відповідальності (абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»), так і норму, якою передбачено відповідальність за це порушення (ч.5 ст.165-1 КУпАП). Враховуючи викладене, стверджує, що відповідачем було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно позивача у повній відповідності до вимог законодавства, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП та не підлягає скасуванню.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Стверджує, що в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено норму, відповідно до якої особа притягується до відповідальності. Так, з резолютивної частини постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», однак, ця норма не врегульовує підстави та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску та не визначає вид та розмір адміністративного стягнення. Натомість, відповідальність за порушення законодавства про ЄСВ врегульовано статтею 165-1 КУпАП. Крім того, при визначенні розміру адміністративного стягнення відповідачем не враховано, що протягом року позивача не було піддано адміністративному стягненню за таке ж правопорушення. Так, постанова від 30.05.2018, на яку послався відповідач у протоколі від 12.07.2018, була скасована рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.08.2018 по справі № 592/7198/18, що набрало законної сили 05.10.2018. Стверджує, що оскаржувана постанова винесена після закінчення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого статтю 38 КУпАП. На думку позивача, з огляду на ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою передбачено граничний термін сплати єдиного внеску (до 20 числа наступного місяця), термін притягнення до відповідальності слід обчислювати з наступного дня після настання граничного строку сплати внеску, а не з дати виявлення правопорушення фіскальним органом, оскільки несвоєчасна сплата єдиного внеску не є триваючим правопорушенням. Оскільки граничним терміном сплати ЄСВ за грудень 2017 року є 22.01.2018, а відповідачем застосоване адміністративне стягнення 25.07.2018, тобто, поза межами строку, встановленого ст.38 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення підлягала закриттю, однак, всупереч п.7 ст.247 КУпАП відповідачем не було закрито провадження у справі.  

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення №0001195010 про застосування до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або за несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 червня 2018 р.

У зв'язку з прийняттям рішення №0001195010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14 червня 2018 р., головним державним ревізором інспектором Харківського управління ОВПП ДФС ОСОБА_3 складено протокол №174 про адміністративне правопорушення від 12.07.2018, яким зафіксовано вчинення ОСОБА_1 порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2017 року на загальну суму 7081977,42 грн терміном сплати 22.01.2018 (фактично сплачено з 25.04.2018 по 11.06.2018) (а.с.12).

25.07.2018 начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 винесено постанову, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 3825 грн., за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.13).

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання її протиправною та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто не за місцем його вчинення, оскаржувану постанову винесено неповноважною посадовою особою, в постанові не зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не зазначив підстав для такого висновку.

Колегія суддів вважає рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 по справі № 592/10677/18 таким, що підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав.

З приводу суджень позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про відсутність в оскаржуваній постанові норми, за порушення якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Як встановлено пунктом 26.1 статті 26 Закону № 2464-VІ, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2464-VІ виключно цим Законом визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з ч.17 ст. 25 Закону № 2464-VІ провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому КУпАП.

Враховуючи викладене, порядок і строки нарахування та сплати єдиного внеску, за порушення яких настає адміністративна відповідальність,  визначаються виключно Законом № 2464-VІ, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, остання містить посилання як на норму закону, яку ОСОБА_1 порушено – абз.1 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ, так і норму, якою передбачено відповідальність за це порушення - ч.5 ст.165-1 КУпАП.

Відсутність посилання на ст.165-1 КУпАП безпосередньо у резолютивній частині постанови не свідчить про її відсутність у постанові взагалі та про невідповідність постанови вимогам ст.283 КУпАП.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст.283 КУпАП з огляду на незазначення у ній норми, що передбачає відповідальність за порушення, є помилковим.

Доводи позивача про те, що оскаржувану постанову винесено поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за несплату, а за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем по справі, сума ЄСВ за грудень 2017 року з граничним строком сплати до 22.01.2018 фактично сплачувалась в період з 25.04.2018 по 11.06.2018.

Таким чином, погашення суми ЄСВ відбулося 11.06.2018, і лише з цієї дати можливо визначити, чи мав місце в діях позивача склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.165-1 КУпАП - несвоєчасна сплата ЄСВ. Інакше позивач підлягав би притягненню до відповідальності за несплату ЄСВ.

Таким чином, дата 11.06.2018 є датою виявлення правопорушення, яке тривало з 22.01.2018, і саме з 11.06.2018 повинен обчислюватись двомісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений статтею 38 КУпАП.

Беручи до уваги викладене, враховуючи дату погашення заборгованості зі сплати ЄСВ (11.06.2018), двомісячний строк з дня допущення адміністративного правопорушення (11.08.2018) та дату складення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (25.07.2018), колегія суддів вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не порушено строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відповідачем по справі не доведено наявності повноважень щодо прийняття спірної постанови Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС.

Відповідно до ст. 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного соціального внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність повноту нарахування та сплату податків, зборів, платежів.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною другою статті 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

В силу ст.234-2 КУпАП органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Разом з тим, за приписами ч.1 ст.276 КАС України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 затверджено Інструкцію з оформлення органами доходів та зборів матеріалів про адміністративне правопорушення (далі по тексту – Інструкція № 566).

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції зазначено, що у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в органі доходів і зборів.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 №5-рп/2015 зазначено, що положення ч.1 ст.276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, юрисдикція Офісу великих платників податків ДФС (юридична адреса - м.Київ) поширюється, зокрема, на адміністративно-територіальну одиницю - Сумську область.

Однак, справу призначено до розгляду в м. Харкові за територіальним місцезнаходженням Харківського управління Офісу ВПП ДФС.

Жодних пояснень з приводу розгляду справи не за місцем вчинення правопорушення відповідачем не надано.

З приводу наданої відповідачем копії наказу начальника Офісу ВПП ДФС № 959 від 05.05.2017, колегія суддів зазначає, що цим наказом начальник Харківського управління Офісу ВПП ОСОБА_2 уповноважена на виконання функцій керівника контролюючого органу, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на контролюючі органи, щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій (штрафів) (ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). При цьому в наказі не вказано, що юрисдикція Харківського управління Офісу ВПП поширюється, зокрема, і на адміністративно-територіальну одиницю - Сумську область.   

Беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірності розгляду справи про адміністративне правопорушення, вчинене на території Сумської області, Харківським управлінням Офісу ВПП, колегія суддів вважає, що зазначений вище наказ не є належним доказом розгляду справи повноважною посадовою особою.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.5 ст.165-1 КУпАП дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність за ч.5 ст.165-1 КУпАП настає лише у разі, якщо особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом року вже було піддано  адміністративному стягненню за порушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 або 4 статті 165-1 КУпАП.

Тобто, для визнання правопорушення "повторним" з метою застосування адміністративної відповідальності визначальним є факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за такі самі дії (за таке саме правопорушення), та відповідно, винесення органом ДФС постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому перебіг календарного року розпочинається з моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення (притягнення особи до адміністративної відповідальності) за попереднє правопорушення за такі самі дії (за таке саме правопорушення).

У протоколі № 174 від 12.07.2018 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що на останнього постановою від 30.05.2018 було накладено штраф у розмірі 3825,0 грн. (ч.5 ст.165-1 КУпАП) за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Однак відповідачем не враховано, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.08.2018 по справі № 592/7198/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та скасовано постанову в.о. начальника Харківського управління Офісу ВПП ОСОБА_4 від 30.05.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3825 грн. за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України Закону № 2464-VІ, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Вказане рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.08.2018 по справі № 592/7198/18 набрало законної сили 05.10.2018 як таке, що залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2018.

З огляду на скасування судом постанови від 30.05.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3825 грн. за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України Закону № 2464-VІ, у відповідача при прийнятті постанови від 25.07.2018 про накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України Закону № 2464-VІ не було підстав притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.165-1 КУпАП.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що для застосування ч.5 ст.165-1 КУпАП має значення сам факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності за таке ж порушення, оскільки справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було закрито, а тому позивач вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України Закону № 2464-VІ .

Обґрунтованих пояснень з цього приводу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з  ч. 2  ст. 77 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач як суб’єкт владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови від 25.07.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 3825,00 грн. за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону № 2464, належим чином не довів, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про її скасування.

У відповідності до ч.1  ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 по справі № 592/10677/18 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 326  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС  задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.01.2019 року по справі № 592/10677/18  скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 від 25.07.2018 про накладення на ОСОБА_1  адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3825,00 грн. за ч.5 ст.165-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5

Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6  ОСОБА_7