УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року №2а-83/09/0407
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Дадим Ю.М., Семененка Я.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року, в адміністративній справі № 2а-83/09/0407, за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області (далі – відповідач) та просив визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 року в сумі – 4471,20 грн.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області задоволено частково; визнано бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та зазначаючи, що в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни», а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачу немає законних підстав
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі – Закон №2195-ІV),та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням (а.с.7 ).
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 вересня 2006 року.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році, колегія суддів виходить з наступного.
Дію ст. 6 Закону України №2195-ІV було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст. 77 Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-ІV (надалі по тексу Закон України №3235-ІV).
Проте, законом України від 22.03.2006 року №3367- ІV «Про внесення змін до Закону України №3235-ІV було внесено зміни та виключено п. 17 ст.77 зазначеного Закону.
Ці зміни набули законної сили 02.04.2006 року та було відновлено ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України №3235-ІV зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Але, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключає можливість збільшення пенсії «дітям війни».
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються вимог про здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2007 рік, колегія суддів виходила з наступного. Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію з липня (за повний місяць) по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах: липень, серпень, вересень (406,00 + 1% х 30%) х 3 = 369,06 грн., жовтень, листопад, грудень ( 411,00 + 1% х 30%) х 3 = 373,59 грн. Всього за 2007 рік 743,19 грн.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22.05. 2008 року – були відсутні, оскільки позивачці пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Статтею 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня - 498,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з травня підвищення до пенсії здійснював за травень, червень 2008 року у розмірі 48,10 грн., липень, серпень, вересень 2008 року у розмірі 48,20 грн., за жовтень, листопад, грудень у розмірі 49,80 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах: травень, червень (481,00 х 30% : 31 х 10) + (481,00 х 30%) - 96,20 = 94,64 грн., липень, серпень, вересень 2008 року (482,00 х 30% - 48,20) х 3 = 289,20 грн.; жовтень, листопад, грудень 2008 року (498,00 х 30% - 49,80) х 3 = 298,80 грн. Всього за 2008 рік 682,64 грн.
З огляду на викладене, постанова Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року, у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, п. 2 ст. 201 ст. 207 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року, в адміністративній справі № 2а-83/0407, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: Л.А. Божко
Судді: Ю.М. Дадим
Я.В. Семененко