ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

21.03.2019                                                                                                          Справа № 905/2250/18           

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 1248408,76 дол. США

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 -  за довіреністю;

від третьої особи: ОСОБА_3 - за довіреністю.

Суть спору: Позивач, ОСОБА_4 товариство «Сбербанк», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення заборгованості за нарахованими за період з 30.10.2015 по 29.01.2016 та несплаченими процентами за користування кредитною лінією в розмірі 756174,78 дол. США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2250/18; справу №905/2250/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін;  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ.

Підготовче засідання відкладалось. Ухвалою від 31.01.2019 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судових засідання та у відзиві від 21.12.2018 проти задоволення позову заперечив  з посиланням на те, що відповідач знаходиться в м. Донецьку, на території проведення антитерористичної операції, що перешкоджає проведенню реорганізації у відповідності із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200, а відсутність у представників комісії з припинення ДП «Донецька залізниця» доступу до приміщення, майна та документів свідчить про відсутність можливості належного захисту своїх прав та інтересів у цій справі, тобто відповідач позбавлений можливості спростувати або підтвердити факт видачі кредитних коштів, наявності кредитних договорів і відповідно поданих позивачем розрахунків заборгованості. Також відповідач зазначає, що банком не надано належних доказів на підтвердження надання кредитних коштів. Крім того, відповідач наполягає на незаконності нарахування заборгованості за процентами за користування кредитними коштами після кінцевого строку повернення кредитів. Відповідач зазначив про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за період з 30.10.2015 по 29.11.2015.

27.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшли заяви про застосування позовної давності та заява про залишення позову без розгляду.

У відповіді позивача на відзив, що надійшов до суду 15.01.2019   позивач зазначив, що всі твердження відповідача про відсутність чи неналежність доказів виникнення та існування заборгованості позичальника за кредитним договором є необґрунтованими та спростовуються вже наявними у справі доказами. Щодо незаконності нарахування банком процентів за користування кредитними коштами та тверджень щодо спливу позовної давності позивач вказує на безпідставність таких тверджень, оскільки позовна заява банку про стягнення заборгованості за процентами, які нараховані в період з 30.10.2015 по 29.11.2015, подана банком не лише в межах позовної давності, а й в період дії кредитної лінії, дія якої скінчилась 02.12.2016.

У наданих 31.01.2019 запереченнях по справі відповідач вказав на відсутність доступу до матеріалів з приводу укладання та реалізації кредитного договору, а в матеріалах справи відсутні погодження міністерств на залучення кредитних коштів з встановленням всіх істотних умов, зазначене погодження є невід’ємною частиною до додаткової угоди №1, а отже виникає сумнів у дійсності кредитного договору та правомірності нарахування відсотків за зазначеною процентною ставкою.

31.01.2019  відповідачем надано суду пояснення до заяви про залишення позову без розгляду.  

01.02.2019 від позивача до канцелярії суду надійшла заява  про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими за період з  30.10.2015 по 29.03.2016 та несплаченими відсотками в розмірі 1248408,76 дол. США.

Третя особа в судових засідання проти задоволення позову заперечила. У письмових поясненнях №НЮ-12/19 від 09.01.2019 третя особа наполягала на спливі строку позовної давності щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.

18.02.2019 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,  Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ надійшло клопотання витребувати у позивача оригінал  договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 з наступними змінами та доповненнями для огляду, а також витребувати у позивача оригінал погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України.

У судовому засіданні 21.02.2019 судом оглянуто оригінал договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, а також копії документів щодо погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України.

Ухвалою від 21.02.2019 суд відмовив Державному підприємству «Донецька залізниця» в задоволенні заяви  про залишення позову  без розгляду та відмовив в задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Укрзалізниця» про витребування у позивача оригіналів документів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2019 суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2019.

В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача та третьої особи проти позову заперечили.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив.

30.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого є позивач ОСОБА_4 товариство «Сбербанк», м. Київ, банк) та відповідачем, Державним підприємством «Донецька залізниця», м. Донецьк (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір), за змістом п.1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього Договору.                                                                                        

За своєю правовою природою договір №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами п.п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 25021894,00 доларів США. Розмір процентів за користування кредитом складає 12,0% річних. Останній день дії кредитної лінії за цим договором визначається як відповідний робочий день відповідного місяця 2016 року такого ж дня того ж місяця, в якому було отримано кредитні кошти (перший транш) у 2013 році, але не більше ніж 36 місяців +1 день від дня отримання кредитних коштів (першого траншу) в межах ліміту цього договору. У цьому договорі терміном «останній день дії кредитної лінії» позначається термін, з настанням якого зобов’язання банку з наданням позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.

Кредит надається на виконання програм капітальних інвестицій відповідно до затвердженого фінансового плану та на поповнення обігових коштів (рефінансування короткострокових запозичень) (п.1.5. кредитного договору в редакції договору №1 від 16.08.2013 про внесення змін до кредитного договору).

За умовами п.п. 4.1, 4.2 кредитного договору, в день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. Зобов’язання банку з надання траншу кредиту по цьому договору виникають лише у разі укладання відповідної додаткової угоди до цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити:

- розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії;

- строк надання і повернення траншу кредиту;

- реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору, протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з п.4.2 цього договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України.

Перша додаткова угода згідно п. 4.2. цього договору може бути укладена після, в тому числі, надання  банку  погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України (п. 4.4 кредитного договору).

Після укладення додаткової угоди згідно з п.4.2. цього договору банк здійснює кредитування позичальника за умови, що:

- заява позичальника про надання кредиту оформлена відповідно до вимог цього договору;

- виконані умови, передбачені п.4.4. цього договору та відсутні обставини, які  відповідно до п.8.3. цього договору надають право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення. Банк зобов’язаний надавати позичальнику кредитні кошти на підставі його заяви не пізніше 3 робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві. Заява подається в банк в письмовому вигляді або передається в електронному вигляді засобами системи «клієнт-банк» з використанням електронних підписів у порядку та на умовах передбачених відповідним договором, укладеним позичальником з банком (п.4.5. кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Донецька залізниця» зверталось до банку із заявою №НЗЕ-10/3868 від 29.11.2013 про надання 02.12.2013 кредиту у розмірі 25021894,16 доларів США згідно договору №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії».

У подальшому, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, між банком та позичальником був укладений додатковий договір №1 від 02.12.2013, за змістом п.1 якого банк, відповідно до умов кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 25021894,16 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016,  розмір процентів за користування кредитом складає 12% річних, строк повернення кредиту – 02.12.2016.

ОСОБА_4 товариством «Сбербанк» було виконано зобов’язання з видачі кредитних коштів, що  підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним валютним ордером №98300039 від 02.12.2013 на суму 25021894,16 доларів США.

Право видачі кредиту в іноземній валюті підтверджується банківськими ліцензіями №198 від 12.10.2011 та №198 від 18.12.2015, генеральними ліцензіями на здійснення валютних операцій від 05.11.2012 № 198-2 та від 22.12.2015 №198-3.

Позивачем до матеріалів справи надані копії листів Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, які погоджують видачу кредиту позичальнику,  внесення змін до кредитного договору  та реструктуризацію кредитної заборгованості, таким чином судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності    погодження залучення кредиту відповідними міністерствами.

За приписами п.п.6.1 – 6.4 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору методом факт/факт на фактичну суму заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховуються при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 – 6.2 цього договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під «періодом» сторони розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір, і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються). Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п.1.4. цього договору позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.

За будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки (п. 12.6 кредитного договору).  

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін,  і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору (п.12.3. кредитного договору).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики              (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позивач доводить банківськими виписками та розрахунком заборгованості, що заборгованість за нарахованими, за період з 30.10.2015 по 29.03.2016, та несплаченими процентами за користування кредитною лінією складає 1248408,76 дол. США.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем до матеріалів справи меморіальний ордер та банківські виписки не є належними доказами у справі на підставі наступного.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), яке діяло в період нарахування відсотків, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за №559/7880, яке діяло в період нарахування відсотків, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п.5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке містить аналогічні положення.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як зазначалось вище, до матеріалів справи надані виписки з рахунків обліку, якими позивач підтверджує свої вимоги, підписані головним фахівцем ВАРП ОСОБА_5 та головним фахівцем ВСАОЮО ОСОБА_6                                 

З урахуванням вищевикладеного, суд приймає банківські виписки та меморіальний ордер, як належні докази підтвердження видачі кредиту, а також наявності спірної заборгованості.                          

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 30.10.2015 по 29.11.2015.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.3. та ч.4. цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1. ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на обов’язок відповідача сплачувати проценти щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду, при цьому під “періодом” сторони розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір, і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця, позовну давність необхідно обчислювати з урахування дати сплати нарахованих процентів.             

Таким чином, проценти, що нараховані за період з 30.10.2015 по 29.11.2015,  повинні бути сплачені позичальником з 30.11.2015 по 02.12.2015, отже прострочення зобов’язання настало 03.12.2015, при цьому позов був направлений позивачем  суду 30.11.2018, отже строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до  ст.74 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підтверджуючи наявність заборгованості за кредитним договором, позивачем надані до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, які свідчать про надання кредитних коштів в межах дії кредитного договору, з виписок по особовим рахункам вбачаються строки користування кредитними коштами, обсяг та час нарахування відсотків, а також відсутність повного погашення заборгованості, яка утворилась за відсотками. Проте, заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача, обґрунтованості нарахування відсотків, відповідач не довів належними доказами безпідставність зазначених вимог.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, викладеної у відзиві та письмових поясненнях про неможливість надання доказів через проведення на території місцезнаходження Державного підприємства «Донецька залізниця» (м.Донецьк) антитерористичної операції та  втрати доступу до приміщення, майна та документів, оскільки сам факт проведення антитерористичної операції не позбавляє відповідача права на     отримання інформації від позивача щодо власних операцій за банківськими рахунками за будь-який проміжок часу та без встановлення обмежень щодо обсягу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за нарахованими, за період з 30.10.2015 по 29.03.2016, та несплаченими процентами за користування кредитною лінією в розмірі 1248408,76 дол. США є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.                                      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитною лінією в розмірі 1248408,76 доларів США задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (83000, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул. Володимирська, буд.46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитною лінією в розмірі 1248408,76 доларів  США, судовий збір в розмірі 527216,05 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду – протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через господарський суд Донецької області (п.п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Стягувач: ОСОБА_4 товариство «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул. Володимирська, буд.46, код ЄДРПОУ 25959784).

Боржник: Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк (83000, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957).

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).                          

У судовому засіданні 21.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019.

Суддя                                                                                                                Г.Є. Курило