Справа  № 1 - 13 / 2010 р.

                                                                               В И Р О К

                                                                 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 січня  2010  року      Білоцерківський   міськрайонний   суд    Київської  області  

в  складі :      

                                    головуючого       -    судді  Бобкової Н.В.

                                   при секретарі     -    Єрмійчук А.В.

з участю                    прокурора           -    Савченка В.О.

                                   захисника           -    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

              ОСОБА_2 , 10.03.1989 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Польща, українця, громадянина України, позапартійного, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, не одруженого, працюючого кур’єром приватного нотаріуса ОСОБА_3 м.Київ, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, -

 у вчиненні злочину, передбаченого ст.  121 ч. 2 КК України ,  -

                                                                          В С Т А Н О В И В :

            11 жовтня 2006 р., під час футбольної зустрічі команд збірної України та збірної Шотландії на стадіоні «Олімпійському» у м. Києві, між представником футбольних фанатів м. Києва - ОСОБА_4 та представником футбольних фанатів м. Білої Церкви – ОСОБА_5 було домовлено про приїзд групи київських фанатів 14 жовтня 2006 р. до м. Білої Церкви на футбольний матч між командами «Рось» і «Нафтовик». При цьому було домовлено про проведення між групами київських та білоцерківських фанатів перед указаним матчем товариської бійки – «махачу».

            14 жовтня 2006 р. близько 12 год.  група київських футбольних фанатів у кількості приблизно 15 осіб, серед яких був неповнолітній ОСОБА_2 (брат лідера групи – ОСОБА_4О.), приїхали до м. Білої Церкви, де їх зустрів на автобусній зупинці ОСОБА_5. Останній вказав алею бульвару 50 років Перемоги і запропонував прибулим прямувати цією алеєю до магазину розташованого на бульварі магазину «Маяк».

            Близько 13 год. група київських футбольних фанатів зустрілися на алеї бульвару 50 Років  Перемоги, в районі магазину «Маяк», з групою футбольних фанатів м. Білої Церкви, серед яких знаходився і ОСОБА_5, і між ними відбулась бійка.

            В процесі бійки ОСОБА_5, опинившись навпроти ОСОБА_2, наніс останньому удар рукою по руці, потім - по плечу та потилиці. Увідповідь ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 два удари ногами в обличчя, яке той прикривав руками.  

            Від вказаних ударів ОСОБА_5 впав на землю, спиною донизу, і перекотився на правий бік. У цей момент ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_5 декілька ударів ногами в передню частину тулуба і заподіяв йому, згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 102/К від 29.05.2008 р., небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої травми тулуба з забоєм сонячного сплетіння, що ускладнилась рефлекторною зупинкою серця, від якої останній через короткий проміжок часу після припинення бійки помер на місці події.

            Підсудний  ОСОБА_2   визнав себе винним у скоєному і показав, що дійсно 14.10.2006 р. близько 12 год., разом з іншими київськими футбольними фанатами приїхав до м. Білої Церкви, де мав відбутися футбольний матч, а перед матчем – товариська бійка «махач» з білоцерківськими футбольними фанатами, проведення якої було зазделегідь обумовлено.

             У м. Білій Церкві їх групу зустріли ОСОБА_5 та ще один хлопець. ОСОБА_5 вказав куди їм необхідно йти і вони пішли алеєю до місця зустрічі з білоцерківськими фанатами, викрикуючи при цьому футбольні гасла.

             Невдовзі побачили групу білоцерківських фанатів. Хтось з їх групи кинув димову шашку і білоцерківці побігли їм назустріч. Між ними зав'язалася бійка. Під час бійки ОСОБА_5, який був набагато вищий від нього та фізично сильніший,  опинився біля нього і він, побоюючись його ударів, закрив свою голову та обличчя руками.  ОСОБА_5 підбіг до нього і наніс йому три удари, з яких один прийшовся у блок, другий – в плече, третій – в голову, і від ударів його розвернуло, у голові запаморочилось. Прийшовши до тями він повернувся до ОСОБА_5 і двічі вдарив його ногами  в обличчя, але попав по руках, якими той прикрив голову.

              Від ударів ОСОБА_5  впав на землю спиною донизу і, перекотившись на правий бік, згрупувався та прикрив руками  свою голову, передню частину тулуба і живіт.  Тоді він наніс останньому ще три удари ногами в передню частину тулуба, яку той прикривав руками, і після того, як ОСОБА_5 промовив слово «все», перестав його бити та відійшов убік, оскільки, за неписаними правилами проведення товариських бійок, в такому випадку людину, яка сказала: ”Все”, ніхто більше не має права бити.

            Незабаром бійка припинилась і всі її учасники розбіглися в сторони, а ОСОБА_5 залишився лежати на землі. Йому хтось намагався надати допомогу, а вони, не знаючи що робити, побігли до маршрутного таксі і поїхали додому у м. Київ.    

            Через деякий час по Інтернету дізнались про те, що у м. Білій Церкві помер від побоїв білоцерківський футбольний фанат, і зрозуміли, що помер ОСОБА_5

            Стверджує, що не мав наміру заподіювати потерпілому будь-які тілесні ушкодження, оскільки бійка була товариською, і що удари останньому наносив захищаючись від його дій.

            Також стверджує, що перед поєдинком з ним ОСОБА_5 ні з ким іншим не бився, і що після завершення цього поєдинку останній залишився лежати на землі. У вчиненому щиро кається.    

            Крім визнання вини підсудним,  його вина у скоєному підтверджується зібраними та дослідженими судом у справі доказами.  

            Зокрема показами потерпілої ОСОБА_6, матері загиблого, котра показала, що 14.10.2006 р. після роботи її синові ОСОБА_5 хтось зателефонував і він кудись пішов. Після цього вона зустріла сина на вулиці з футбольним транспорантом в руках. Останній повідомив, що піде з друзями в парк, а потім на футбольний матч,  більше додому не повернувся. А через деякий час їй повідомили про те, що син помер від побоїв.

            Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив суду ту обставину, що ОСОБА_5 являвся членом групи білоцерківських футбольних фанатів.

            Свідок ОСОБА_4 підтвердив покази підсудного про те, що саме він організував приїзд групи київських футбольних фанатів, у тім числі – ОСОБА_2, 14.10.2006 р. до м. Білої Церкви на футбольний матч. Показав, що вказану поїздку запропонував йому потерпілий ОСОБА_5 і що саме з ОСОБА_5 було домовлено про проведення перед футбольним матчем товариської бійки – «махачу».

            Стверджує, що ОСОБА_5 зустрів їх у Білій Церкві, вказав куди їм необхідно йти, і вони пішли алеєю до місця зустрічі з білоцерківськими фанатами.  Невдовзі побачили групу білоцерківських фанатів, що йшли їм назустріч, і хтось кинув димову шашку.  Почалась бійка і він бачив, як ОСОБА_5 першим кинувся на його хлопців, однак з ким останній бився – не бачив.

            Незабаром бійка припинилась, усі розбіглись і він побачив, що ОСОБА_5 залишився лежати на місці події без свідомості. Хтось намагався надати останньому допомогу, витягли з його рота «капу», викликали «швидку медичну допомогу». Після цього він та інші київські фанати пішли з місця події і повернулись до м. Києва.

            Аналогічні обставини підтвердили в судовому засіданні свідок     ОСОБА_8,   а також  свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_12,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,   ОСОБА_16, покази яких дані     на досудовому слідстві, оголошено та перепровірено в судовому засіданні в зв’язку з неявкою в суд по поважній причині /т. 2  а.с. 79-80,  160-161, 210-211,44, 202-203, 181-183, 149-150,170-171 /.                

            При цьому свідки ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_15,  ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у своїх показах, даних під час досудового слідства, вказали на те, що вже після події їм стало відомо, що саме ОСОБА_2 бився з потерпілим ОСОБА_5 Одним про це стало відомо зі слів самого підсудного, іншим – з розповідей товаришів  (т. 2  а.с. 170-171, 79-80, 160-161, 91-92, 104-105, 149-150, 181-183, 202-203).    

           Свідок ОСОБА_17  ствердив суду, що приїзд до м. Білої Церкви на футбольний матч київських фанатів і проведення між останніми та білоцерківськими фанатами перед матчем товариської бійки – «махачу» організував дійсно ОСОБА_5. Бійка відбулась на алеї бульвару 50 років Перемоги, неподалік магазину «Маяк» і тривала дуже короткий проміжок часу. Після її закінчення на місці події залишився лежати на землі ОСОБА_5. Він та інші стали надавати потерпілому допомогу, робили штучне дихання, однак це не допомогло і останній помер  (т. 2  а.с. 53-55).

            Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20М, ОСОБА_21,   ОСОБА_22 та ОСОБА_23  ствердили суду, що київських фанатів їх група, тобто група білоцерківських фанатів, зустріла на алеї неподалік магазину «Маяк», на бульварі 50 років Перемоги, і після того, як хтось з киян кинув димову шашку, почалась бійка. Хто з ким бився  не бачили,  за дуже короткий проміжок часу бійка припинилась. Коли всі розбіглися на землі залишився лежати ОСОБА_5  Потерпілому почали надавати  допомогу, а потім його відвезли до лікарні, де медсестра повідомила, що він помер.

            Свідок ОСОБА_24,  який проводив відтворення обстановки та обставин події з участю  ОСОБА_2 у присутності судмедексперта, спеціаліста та понятих, ствердив суду, що ОСОБА_2 добровільно, без будь-якого тиску розповів про обставини події, які зазначені в протоколі.

            Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненому підтверджується також:

             -  протоколом огляду місця події – приймального відділення міської лікарні, куди було доставлено труп ОСОБА_5, і

фототаблицею до протоколу  /т. 1 а.с. 5-7\;

            -  протоколом огляду місця події – ділянки алеї бульвару 50 років Перемоги у м. Білій Церкві, де сталася бійка, під час якої були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5, та фототаблицею до протоколу  /т. 1 а.с. 9-13/;

            -  схемою місця події  /т. 1 а.с. 83/;

              -  актом судово медичного дослідження № 514 від 13.11.2006 р. і висновок судово-медичної експертизи № 514-58

від 11.12.2006 р., які свідчать про те, що:

1.   При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 було виявлено крововилив у м'які покриви потиличної області голови, одинокий осередковий крововилив у тканині мозку в області водопроводу, осередковий крововилив під м’яким мозковими  в області передньої центральної звивини справа, кровиливи в м'яких  тканинах шиї та спини, крововилив у сонячне сплетіння, крововилив у жировій клітковині, що прилягає до пілшлункової залози, осередковий крововилив у жировій тканині, що прилягає до стінки трахеї і капсули наднирника, садна на правовому суглобі і на лівому стегні;

2.   Усі вказані пошкодження заподіяні тупими предметами і могли виникнути від ударів ними по тілу потерпілого;

       3.  Смерть ОСОБА_5 зумовлена закритою травмою тулуба із забоєм сонячного сплетіння з рефлекторною зупинкою серця;

       4.  Є прямий причинний зв’язок між нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 в область тулуба (удар в рефлексогенну зону, якою є сонячне сплетіння) та настанням смерті останнього;

       5.  Смерть ОСОБА_5 настала в дуже короткий проміжок часу після нанесення йому тілесного ушкодження, можливо хвилини;

       6.  Ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_5, мають ознаки тяжких тілесних

ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя.  Садна та крововиливи на тілі мають ознаки легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с 117-119, 163 );

                -  протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного ОСОБА_2, під час якого останній на

місці події, у присутності понятих та судмедексперта, добровільно розповів про обставини нанесення ударів потерпілому ОСОБА_5 і показав яким способом він наносив останньому ці удари  /т. 2 а.с. 15/;

              - актом добровільної видачі свідком ОСОБА_17 належного ОСОБА_5 мобільного телефону «Соні Еріксон» з відеозаписом бійки /т. 1 а.с. 116/  і протоколом перегляду вказаного відеозапису /т. 2 а.с. 242/;

              - протоколом повторного відтворення підсудним обстановки та обставин події.

              - висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 102/К від 29.05.2008 року, який підтверджує висновок судово-медичної експертизи № 514-58 від 11.12.2006 року і свідчить про те, що смерть ОСОБА_5 настала від закритої травми тулуба з забоєм сонячного сплетіння, що ускладнилась рефлекторною зупинкою серця  (т. 3 )

              Вказаний висновок судово-медичної експертизи повністю спростовує представлений захисником підсудного  висновок спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи, котрі на підставі тих же актів судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5, що лягли в основу висновку наведеної вище судово-медичної експертизи, дійшли висновку про те, що смерть останнього настала не від  закритої травми тулуба із забоєм сонячного сплетіння з рефлекторною зупинкою серця, а від черепно-мозкової травми, яка виникла внаслідок падіння з висоти власного росту, і що вказана черепно-мозкова травма виникла на фоні наявних у ОСОБА_5 хворобливих змін головного мозку – фібропластичного лептоменінгіту, перебіг якого супроводжувався навколосудинними крововиливами, що у своїй сукупності і обумовило настання смерті.

                Таким чином суд, дослідивши зібрані у справі докази та належним чином оцінивши їх, вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненому доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред’явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5

             При цьому суд критично ставиться до доводів захисту в дебатах про недоведеність вини підсудного,  можливість заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, внаслідок яких він помер,  іншими учасниками бійки, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи. В суді беззаперечно встановлено, що крім підсудного ударів ОСОБА_5 ніхто не наносив, про це на протязі всього  досудового слідства та в судових засіданнях стверджував і сам  ОСОБА_2 Удари ногами в передню частину тулуба ОСОБА_5  наносив саме підсудний, що також достовірно встановлено, вже після того, як потерпілий від його ударів у голову впав і, згрупувавшись, прикривши голову та груди руками, лежав на землі, не представляючи для підсудного ніякої небезпеки.        

            У справі зібрані достатні і беззаперечні докази того, що удари ногами в передню частину тулуба ОСОБА_5 були нанесені підсудним умисно, і що умисел останнього був спрямований на заподіяння потерпілому невизначеної шкоди.  Не заперечує цього і сам підсудний .

            У той же час нанесення цих ударів ногами і їх спрямованість в область тіла, у якій містяться життєво-важливі органи, свідчать про те, що ОСОБА_2 усвідомлював, що своїми діями може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і свідомо припускав її настання.  

            Наведене дає суду підстави для висновку про надуманість вищезазначених доводів  захисту.  

            Обираючи підсудному покарання суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, особу підсудного.

            ОСОБА_2 не судимий, на даний час працевлаштований,  злочин скоїв, будучи неповнолітнім. Свою вину в заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті, визнав, у вчиненому щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, даючи правдиві покази, які є, фактично, єдиними прямими доказами його причетності до побиття потерпілого.

            Окрім цього підсудний в добровільному порядку частково відшкодував потерпілим завдані збитки.

            Наведені обставини суд визнає такими, що пом’якшують відповідальність підсудного.

            За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працевлаштований.

            Обставин, що обтяжували б відповідальність підсудного, не встановлено.

            У скоєному  злочині має місце вина і самого потерпілого, котрий, як встановлено в судовому засіданні, являвся ініціатором та організатором бійки, під час якої він постраждав.  

            Зважаючи на наявність у підсудного декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості  скоєного злочину, як то - скоєння злочину в неповнолітньому віці, відсутність судимості, визнання вини та щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків, враховуючи особу підсудного, його вік та критичне ставлення до скоєного, враховуючи те, що скоєний підсудним злочин носить випадковий характер і не свідчить про схильність останнього до протиправної діяльності,  суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і призначити йому   покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції   ст. 121 ч. 2 КК України.

            ОСОБА_16 таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

            Оскільки ОСОБА_2 з 02.10.2008 р. по 26.12.2008 р. перебував в Ірпінському виправному центрі №132 відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі, що становить 84 дні,  що згідно ст. 72 КК України становить 42 дні позбавлення волі, вказаний  час необхідно зарахувати в строк відбуття покарання.            

            Заявлені у справі потерпілими цивільні позови про відшкодування матеріальних та моральних збитків:  ОСОБА_6 - на суму  218 311 грн. 90 коп., з яких 18 311 грн. 90 коп. – збитки матеріальні, пов’язані з витратами на поховання загиблого сина, і 200 000 грн. - моральні збитки, пов’язані  з втратою сина, фізичними та моральними стражданнями;  ОСОБА_7 – на суму 100 000 грн., пов’язаних з втратою брата, суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

            Матеріальні витрати потерпілої ОСОБА_6, пов’язані з витратами на поховання загиблого сина, підлягають повному відшкодуванню підсудним, з урахуванням того, що частково, на суму 5000 грн., вказані збитки потерпілій відшкодовано у ході досудового слідства.

            Моральні збитки, з урахуванням обставин події, під час якої загинув ОСОБА_5, наявності у скоєному підсудним вини самого потерпілого, матеріального стану підсудного, підлягають стягненню у сумі 50000 грн.        

            Таким чином стягненню на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягають 13311 грн. 90 коп. – в рахунок відшкодування матеріальних збитків і 50000 грн. – в рахунок відшкодування збитків моральних, а всього - 63311 грн. 90 коп..

             Стягненню на користь потерпілого ОСОБА_7, з урахуванням наведених обставин, підлягає сума 20000 грн.

            Вказані збитки потерпілим належить відшкодовувати самим підсудним, оскільки останній досягнув повноліття і є працездатним.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 445, 446  КПК  України,  суд -                                                  

                                                      З А С У Д И В :

            Визнати  ОСОБА_2 винним  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, і  призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді  3(трьох)  років  позбавлення  волі.          

            Стягнути  з  ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6  - 63311 грн. 90 коп. і на користь потерпілого ОСОБА_7 – 20000 грн. в рахунок відшкодування матеріальних та моральних збитків.

            Запобіжний захід засудженому змінити  з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту, взявши під варту з залу суду та утримуючи в СІЗО ДДУ по виконанню покарань.

            Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати  з  28.01.2010 р., зарахувавши час перебування під вартою з 18.04.2007 р. по 31.07.2008 р., та час перебування в Ірпінському виправному центрі №132 з 02.10.2008 р. по 26.12.2008 р., що становить 84 дні при відбуванні покарання у вигляді обмеження волі, що становить 42 дні позбавлення волі.            

            Речові  докази у справі, мобільний телефон  "Соні  Еріксон" і одежу ОСОБА_5, яка зберігається в камері схову БЦ МВВС, повернути потерпілій ОСОБА_6.

            Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд,   протягом  15 діб після отримання копії вироку – засудженим ОСОБА_2, та від дня його проголошення – іншими учасниками процесу.

              С У Д Д Я :                                                           ОСОБА_25