ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 906/127/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 у справі №906/127/18 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: 1) Городоцької сільської ради, с.Городок, Ружинський р-н, Житомирська обл.

2) Фізичної особи-підприємця Дибської Наталії Анатоліївни, м.Погребище, Вінницька обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Житомирська обласна державна адміністрація (м.Житомир)

про визнання недійсним договору оренди від 13.11.2017 та зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності - гідротехнічну споруду

за участі представників сторін:

позивача - Безпалов А.В. посвідчення № 051323 від 02.11.2018;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Ващук Ю.С. ордер № 057685 від 25.03.2019;

третя особа - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Житомирської області від 18 липня 2018 року у справі №906/127/18 відмовлено у позові Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Городоцької сільської ради та Фізичної особи-підприємця Дибської Наталії Анатоліївни, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Житомирської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди від 13 листопада 2017 року та зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності - гідротехнічну споруду.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято всупереч положень ст.ст.19, 131-1 Конституції України, ст.ст. 50, 77, 80, 81, 91, 236 ГПК України, ст.ст.4,5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції при постановлені судового рішення не враховано, що відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Однак, гідротехнічні споруди призначені для виконання спеціальних технічних функцій, а саме, для забезпечення функціонування водного об'єкта та захисту від шкідливої дії вод, тому її використання за функціональним призначенням окремо без водного об'єкту є неможливим.

Також, судом першої інстанції при винесені рішення не враховано, що у Фізичної особи-підприємця Дибської Н.А. в користуванні водний об'єкт, в межах якого розміщена орендована гідроспоруда не перебуває, за таких обставин будь-яке використання орендованого майна в діяльності ФОП Дибської Н.А. без користування водним об'єктом є неможливим.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що гідроспоруди є не тільки нерухомим майном, але й земельною ділянкою водного фонду в розумінні ст. 4 Водного кодексу України.

Таким чином, вимогами законодавства передбачено, що при наявності договору оренди на гідротехнічні споруди (інші водогосподарські споруди), орендар таких має право користування земельною ділянкою водного фонду, однак правом розпорядження земельною ділянкою водного фонду відповідач не наділений.

У зв'язку з цим, гідроспоруда, яка передана в оренду виконує в тому числі і захисні функції, є приналежною річчю водойми, яка не перебуває в оренді ФОП Дибської Н.А. і повинна надаватися в оренду лише разом із водоймою.

На думку апелянта, безпідставним є посилання суду першої інстанції на технічний паспорт гідроспоруди, який виготовлено 18.11.2013, оскільки останній складено відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, проведення інвентаризації яких проводиться з метою визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних), обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів та установлення вартості об'єктів.

Більш того, судом першої інстанції не враховано, що законодавець у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко визначив, які види гідроспоруд не можуть бути об'єктами оренди, це греблі, дамби, вали, моли, насипи.

Відтак, надання в оренду гідроспоруди без права користування водним об'єктом суперечить нормам діючого законодавства, та створює передумови до користування водним об'єктом без правовстановлюючих документів або отримання водного об'єкту в оренду без проведення земельних торгів (аукціону).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2018 року у справі №906/127/18 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №906/127/18 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м.Київ, вул.Смоленська, 6).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 провадження у справі №906/127/18 зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи та/або повернення матеріалів справи №906/127/18 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

25.02.2019 на адресу Північно-Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта від 16.02.2019 №2734/19-42 про погодження строку виконання та оплати експертизи, а також про забезпечення експерта додатковими матеріалами, які необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 поновлено провадження у справі №906/127/18, розгляд справи призначено на 26 березня 2019 року об 11:30 год.

Зобов'язано сторін в строк до 19.03.2019 висловити свою позицію щодо погодження Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів та висловити свою позицію щодо можливості (необхідності) призначення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у ст. 7 Закону України «Про судову експертизу».

Також, зобов'язано сторін строк до 19.03.2019 надати суду додаткові матеріали, які необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме: 1) «Паспорт водного об'єкта» (на якому розташована спірна гідротехнічна споруда), розроблений за формою, структурою і змістом у відповідності до затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 за №99 «Порядку розроблення паспорта водного об'єкта»; 2) «Паспорт рибогосподарської технологічної водойми» (до якої належить спірна гідротехнічна споруда), розроблений за формою, структурою і змістом у відповідності до затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 за №742; 3) всю наявну проектну, дозвільну, договірну, виконавчу, виробничу (загальний журнал робіт, спеціальні журнали з окремих видів робіт, журнал авторського нагляду, акти на приховані роботи) та звітну (акти виконаних підрядних робіт КБ-2в) документацію на будівництво спірної гідротехнічної споруди; 4) дані щодо того, чи відноситься спірна гідротехнічна споруда за адресою: вул.Колгоспна, 1 в с.Городок Ружинського району Житомирської області, до ГТС воднотранспортного комплексу та чи ведеться за нею технічний нагляд Регістром судноплавства України у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 за №21 (як що так, то надати відповідні документи технічного нагляду).

На виконання ухвали суду від 28.02.2019 Бердичівська місцева прокуратура надіслала на адресу суду лист №(06-34)_1283_вих19 від 12.03.2019, в якому повідомила, що в органу прокуратури відсутні додаткові матеріали, що зазначенні в клопотанні експерта (т.2 а.с. 186).

19.03.2019 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Фізичної особи-підприємця Дибської Наталії Анатоліївни заяви (вх №11238/19, №11239/19), в яких повідомлено суд про відсутність у ФОП Дибської Н.А., витребуваних ухвалою суду від 28.02.2019, документів, а також заперечено погодження Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів, оскільки продовження вказаного строку на невизначений строк матиме наслідком затягування судового процесу та порушення прав відповідачів (т.2 а.с. 188-189).

21.03.2019 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Житомирської облдержадміністрації додаткові пояснення, в яких повідомлено суд, що Житомирська обласна державна адміністрація не заперечує щодо погодження Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів та можливості призначення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 закону України «Про судову експертизу». Також повідомлено суд, що в облдержадміністрації відсутня будь-яка проектна, дозвільна, договірна, виконавча, виробнича, звітна документація на будівництво спірної гідротехнічної споруди, адже гідроспоруда (дамба №1) не належить на праві власності облдержадміністрації, а є об'єктом права комунальної власності. Відсутні і дані щодо ведення технічного нагляду Регістром судноплавства України (т.2 а.с. 191-194).

На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 Городоцька сільська рада повідомила суд про те, що в останньої відсутні документи, які зазначені в клопотанні експерта для проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 203).

В судове засідання з'явились прокурор та представник відповідача 2.

Суд повідомив сторін про надходження від учасників судового процесу відповідей на подане клопотання експерта від 16.02.2019 №2734/19-42 про погодження строку виконання та оплати експертизи, а також про забезпечення експерта додатковими матеріалами, які необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до яких судом встановлено відсутність у сторін таких документів.

Прокурор, в судовому засіданні не заперечив щодо можливості призначення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 закону України «Про судову експертизу». В свою чергу представник відповідача 2 заперечив таку можливість.

Заслухавши думку учасників судового засідання, враховуючи відсутність документів, які необхідні для проведення експертизи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за наявними доказами, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 26.03.2019 прокурор підтримав свою правову позицію викладену в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 12.11.2018 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на підстави зазначені у відзиві, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач 1 та третя особа в судове засідання 26.03.2019 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 23.10.2017 Городоцькою сільською радою прийнято рішення "Про оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно комунальної власності", яким оголошено про намір передати в оренду нерухоме майно комунальної власності - гідроспоруду, розміщену за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Городок, вул. Колгоспна, 1, що знаходиться на балансі Городоцької сільської ради, з орендною ставкою не менше 15 (п'ятнадцять) відсотків від вартості майна, визначеною експертною незалежною оцінкою (т.1 а.с.21).

13.11.2017 між Городоцькою сільською радою Ружинького району Житомирської області (орендодавець/відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Дибською Наталією Анатоліївною (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди (далі - договір) (т.1 а.с.15-17).

Згідно п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно територіальної громади Городоцької сільської ради Ружинського району Житомирської області, яким є: гідроспоруда, (далі - "майно"), що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Городок, вул. Колгоспна, 1.

Відповідно до пункту 1.2. договору гідроспоруда належить територіальній громаді села на підставі рішення 44 сесії 6 скликання Городоцької сільської ради Ружинського району Житомирської області від 31.03.2015 року, право власності на яку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване Ружинським районним управлінням юстиції Житомирської області 20.04.2016 року, номер запису про право власності - 14300513, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 909862118252.

Відповідно до правовстановлюючих документів гідроспоруда складається із з/б плит; тонель укріплення з/б; заслонка дерев.; покриття дороги - щебінь (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору майно перебуває на балансі Городоцької сільської ради - (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно звіту про оцінку майна складеною ПП "Сектор - Інформ": м.Житомир, вул. Космонавтів, 4а, кв.3, від 17.10.2017 року і складає 22550,00 грн (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень (без ПДВ)).

Відповідно до пункту 1.5. договору майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності фізичною особою - підприємцем Дибською Наталією Анатолівною.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Городоцької сільської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності громад сіл на території Городоцької сільської ради Ружинського району, затвердженої рішенням 20 сесії 7 скликання від 23 жовтня 2017 року та становить без ПДВ за базовий місяць оренди 281,88 (двісті вісімдесят одна гривня 88 копійок).

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 25 (двадцять п'ять) років та діє з 13 листопада 2017 року до 13 листопада 2042 року включно.

Так, 13.11.2017 актом прийому-передачі гідроспоруди №1 розташованої в с. Городок, по вул. Колгоспна, 1 Житомирської області, Ружинського району, орендодавець - Городоцька сільська рада в особі сільського голови Поліщук В.А. передала в строкове платне користування строком на двадцять п'ять років (на умовах оренди) гідроспоруду, що знаходиться на території Городоцької сільської ради, орендарю - ФОП Дибській Наталії Анатоліївні.

Вищевказаний договір та акт прийому-передачі підписаний та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що договір оренди від 13.11.2017, укладений між Городоцькою сільською радою та ФОП Дибською Н.А. містить істотні умови договору в розумінні статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", посвідчений приватним нотаріусом Власюком П.В. та зареєстрований в реєстрі за №787.

Вважаючи, що договір оренди нерухомого майна від 13.11.2017 було укладено з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Бердичівська місцева прокуратура звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору оренди гідротехнічної споруди та повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст.215 ЦК України).

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушення хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.

Передача в оренду об'єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об'єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Водночас, згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, у тому числі, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти (на цей абзац ч.2 ст.4 Закону посилається прокурор в позові); окрім того ч.2 ст.4 Закону встановлено, що об'єктами оренди не можуть бути, захисні споруди цивільного захисту, в т.ч. водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку та будівництва України №1 від 11 січня 2011 року, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

Пунктом 1.4.2 ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" визначено, що гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові.

Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010, постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.

Відповідно до Додатку В (обов'язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні споди), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам'ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.

Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Тобто, згідно вищенаведених норм, гідроспоруди за їх призначенням, поділяють, зокрема, на такі, що призначені для використання водних ресурсів (риборозведення, рекреація) та захисні, чим спростовуються твердження прокурора про те, що гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, основним призначенням яких є захист від шкідливої дії вод.

Вказане узгоджується і з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка виокремлює захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди від 13.11.2017, предметом оренди є гідроспоруда, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Городок, вул. Колгоспна, 1, яка належить територіальній громаді села на підставі рішення 44 сесії 6 скликання Городоцької сільської ради Ружинського району Житомирської області від 31.03.2015 року. Гідроспоруда складається із з/б плит; тонель укріплення з/б; заслонка дерев.; покриття дороги - щебінь та перебуває на балансі Городоцької сільської ради; її вартість складає 22550,00грн. Майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності Фізичною особою-підприємцем Дибською Наталією Анатолієвною (т.1 а.с. 15-17, 65-69).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що станом на 13.11.2017 в реєстрі зареєстровано об'єкт нерухомого майна: гідроспоруда; опис: з/б плит; тонель укріплення з/б; заслонка дерев.; покриття дороги - щебінь; адреса: Житомирська область, Ружинський район, с. Городок, вул. Колгоспна, 1. В реєстрі зареєстровано право користування (найм (оренда)) гідроспоруди; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди, серія та номер: 787, виданий 13.11.2017, видавник приватний нотаріус Ружинського районного нотаріального округу Власюк П.В.; орендар - Дибська Наталія Анатолієва, орендодавець - Городоцька сільська рада (т.1 а.с. 19).

При цьому ні договір оренди, ні витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права не містять інформації про те, що гідроспоруда, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Городок, вул. Колгоспна, 1, є захисною.

Як з'ясовано судом першої інстанції, на підставі наданих представником Державного агентства водних ресурсів України Житомирського обласного управління водних ресурсів пояснень (№02-983 від 15.06.2018), спірна гідротехнічна споруда, яка розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, відноситься до гідротехнічних споруд загального призначення, тобто затримує воду та створює перепад рівнів води. Разом з тим, представник вказав, що у разі віднесення гідротехнічної споруди до захисних споруд, така інформація зазначається в технічному паспорті гідротехнічної споруди (т.1 а.с. 200).

Згідно наявного у матеріалах справи технічного паспорту на гідроспоруду, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул. Колгоспна, 1, який виготовлено 18.11.2013, найменування споруди - гідроспоруда; технічний опис споруди - з/б плита, тунель - з/б, цегла, заслонка - дерев., покриття дороги-щебінь. Інформації про те, що дана гідроспоруда є захисною технічний паспорт не містить. (т.1 а.с.138-140).

На виконання розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 01.03.2017 №91 «Про створення інвентаризаційної комісії водних об'єктів (ставків) та їх гідроспоруд, що знаходяться на території Ружинського району» 12.04.2017 складено комісійний акт №1 інвентаризації водного об'єкту (ставка) та його гідротехнічної споруди на території Городоцької сільської ради Ружинського району, в якому зазначено, що цільовим призначенням водойми є риборозведення (т.1 а.с. 185-186).

Разом з тим, 19.04.2016 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було надано відповідь з якої вбачається, що гідроспоруда, яка розташована в Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, не обліковуються в єдиному реєстрі об'єктів державної власності та на балансі водогосподарських організацій не знаходиться.

Вищенаведене також вбачається з листа Ружинської районної державної адміністрації від 07.03.2018р за №02-17/650, відповідно до якого гідроспоруда, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, в переліку захисних споруд Ружинського району не рахується (т.1 а.с.35).

Встановивши зазначені обставини, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено обставин віднесення гідроспоруди, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, яка є предметом договору оренди від 13.11.2017, укладеного між Городоцькою сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Дибською Н.А, до захисних.

З урахуванням викладеного та встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, гідротехнічна споруда, яка є предметом оренди за спірним договором, не відповідає за технічними характеристиками і призначенням тому виду майна, яке входить до переліку, наведеному у застосованій прокурором нормі Закону щодо заборони передання в оренду.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.2 ст. 327 Цивільного кодексу, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об'єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Городоцька сільська рада.

Як уже зазначалося, гідроспоруда за адресою Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, належить територіальній громаді села на підставі рішення 44 сесії 6 скликання Городоцької сільської ради Ружинського району Житомирської області від 31.03.2015 року, право власності на яку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване Ружинським районним управлінням юстиції Житомирської області 20.04.2016 року, форма власності - комунальна (т.1 а.с.142).

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що укладення договору оренди від 13.11.2017 відбувалось в межах наданих повноважень Городоцькій сільській раді та у спосіб, передбачений законодавством. Уклавши спірний договір, Городоцька сільська рада та фізична особа-підприємець Дибська Н.А. діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов'язків, які передбачені договором.

Відтак, підстав для визнання укладеного між сторонами договору оренди від 13.11.2017 недійсним колегія суддів не вбачає. Відповідно, відсутні підстави і для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018.

Щодо доводів апеляційної скарги, в яких прокурор посилається на те, що надання в оренду гідроспоруди без права користування водним об'єктом суперечить нормам діючого законодавства та створює передумови до користування водним об'єктом без правовстановлюючих документів або отримання водного об'єкту в оренду без проведення земельних торгів (аукціону), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Розробка паспорта водного об'єкта передбачена Порядком розроблення паспорту водного об'єкту, затвердженого Наказом Мінекології № 99 від 18.03.2013 року.

Згідно п. З вказаного Порядку, замовником робіт по розробці паспорту водного об'єкту є орендодавець.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

В даному випадку орендодавцем, який має право укладати договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки під ним є Житомирська обласна державна адміністрація.

30 січня 2018 року Житомирською обласною державною адміністрацією було винесено розпорядження №32 «Про укладення договору оренди водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою державної власності, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки водного фонду, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду», яким, зокрема, надано дозвіл на укладення договору оренди водного об'єкта в комплексі із земельними ділянками державної власності Фізичній особі-підприємцю Дибській Н.А. та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду.

Згідно пояснень Житомирської обласної державної адміністрації (вх.№11654/19 від 22.03.2019) відповідачем договір оренди водного об'єкту ще не укладений. Документи, що є передумовою для його укладення знаходяться на стадії їх виготовлення (т.2 а.с. 196-198).

Відтак, оскільки прокурором не доведено поданими суду доказами порушення відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні договору оренди, вимога про визнання недійсним договору оренди від 13.11.2017, укладеного між Городоцькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Дибською Н.А. щодо передачі в строкове платне користування нерухомого майна, а саме гідроспоруди, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, як і вимога про зобов'язання ФОП Дибську Наталію Анатоліївну повернути орендоване нерухоме майно комунальної власності - гідротехнічну споруду, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Городок, вул.Колгоспна, 1, які є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, у справі "Delcourt v. Веlgіum", зазначив, що "...стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права...".

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А тому, з урахуванням обраного позивачем способу захисту, суд вважає, що у разі задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди від 13.11.2017, таке рішення не сприяло би захисту порушених прав позивача в розумінні ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, оскільки даний договір оренди укладений на виконання рішення Городоцької сільської ради від 23.10.2017 "Про оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно комунальної власності", яке на момент прийняття рішення господарським судом, є чинним і вимогу про визнання його недійсним прокурор не заявляв.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді скарги судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.129,227,229,269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 у справі №906/127/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "29" березня 2019 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.