Єдиний унікальний номер 235/2818/18        Номер провадження 22-ц/804/869/19

Єдиний унікальний номер 235/2818/18  Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Номер провадження 22-ц/804/869/19   Суддя - доповідач  Дундар І.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Дундар І.О.,

суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.

за участі секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 235/2818/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест»

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року, ухвалене в залі суду в м. Покровськ о 10-30 годині, повний текст рішення виготовлений 20 грудня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 20 серпня 2007 року між ними та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, який зареєстрований в Красноармійському районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 20 серпня 2007 року. Договір укладений на 10 років, передбачає переважне право орендаря на його поновлення на новий строк. 24 червня 2017 року вони вручили відповідачу повідомлення про намір скористатись переважним правом, до якого долучили проект додаткової угоди. 21 липня 2017 року отримали заяву, в якій відповідач немотивовано відмовся від продовження строку дії договору. 31 липня 2017 року вони вдруге направили листа, в якому запропонували покращені умови оренди, але відповіді не отримали. 01 грудня 2017 року відповідачі уклали договір оренди, чим порушили їх переважне право. Просили визнати недійсним договір оренди землі від 01 грудня 2017 року, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20 серпня 2007 року.

В червні 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому вказав, що  01 грудня 2017 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі на 15 років. При винесенні меж земельної ділянки в натурі на місцевості та закріплення її межовими знаками було виявлено, що земельна ділянка незаконно засіяна озимою пшеницею колишнім орендарем ТОВ «Бета-Агро-інвест», який не мав на це права після закінчення строку дії договору – 20 серпня 2017 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просив усунути перешкоди в здійснення права користування земельною ділянкою шляхом заборони проводити будь-які господарські роботи на зазначеній земельній ділянці у період дії договору оренди землі від 01 грудня 2017 року, стягнути з ТОВ «Бета-Агро-Інвест» на його користь у відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 108155,20 грн., але не менше від доходів, одержаних ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за час незаконного господарювання в 2017-2018 роках на земельній ділянці.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року в позові ТОВ «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до договору оренди землі відмовлено; зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Бета-Агро-інвест» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків, задоволено частково; зобов’язано усунути перешкоди у здійсненні ФОП ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою загальною площею 6,7597 га ріллі, кадастровий номер 1422781600:12:000:0506, яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Покровського району Донецької області, шляхом заборони ТОВ «Бета-Агро-інвест» проводити будь-які господарські роботи на зазначеній земельній ділянці у період дії договору оренди землі від 1 грудня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1; в іншій частині зустрічного позову відмовлено; стягнуто з ТОВ «Бета-Агро-інвест» на користь ФОП ОСОБА_2 на відшкодування сплаченого судового збору 1762  гривні.

Додатковим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2018 року понесені ТОВ «Бета-Агро-інвест» інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи за позовом ТОВ «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до договору оренди землі; зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Бета-Агро-інвест» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків, а саме витрати на професійну правничу допомогу, покладено на ТОВ «Бета-Агро-інвест».

В апеляційній скарзі ТОВ «Бета-Агро-Інвест» просили рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, суд дійшов помилкового висновку про те, що були порушені зобов`язання орендаря недотриманням умов Указу Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)», оскільки він має рекомендаційний характер. Так само не відповідає дійсності висновок суду про невиплату в повному обсязі визначеної в договорі орендної плати. Суд не дав належної оцінки доказам, наданим позивачем щодо наявності всіх необхідних фактів для визнання переважного права на поновлення договору оренди, відмова відповідача є необґрунтованою, тому підстав для відмови в поновленні договору не має.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити.

ФОП ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не зявився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Заслухавши доповідача, присутніх осіб, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,7597 га, 20 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» укладений договір оренди даної земельної ділянки на строк 10 років, 20 червня 2017 року ТОВ «Бета-Агро-Інвест» повідомило ОСОБА_1 про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки, запропоновано підписати додаткову угоду до договору оренди або договір в новій редакції на приведених умовах, 12 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Бета-Агро-Інвест» про відмову від поновлення договору оренди землі на новий строк. 31 липня 2017 року ТОВ «Бета-Агро-Інвест» направило ОСОБА_1 лист, в якому запропонувало нові умови договору оренди, 09 жовтня 2017 року та 15 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Бета-Агро-Інвест»  про повернення йому земельної ділянки, 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Бета-Агро-Інвест» неналежним чином виконувало свої обов’язки за договором, у встановлений договором строк повідомило про свій намір скористатись переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк, а орендодавець протягом місяця повідомив про своє небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки, направивши відповідну заяву, отже, направленням орендодавцем листів-повідомлень про поновлення договору оренди землі припинилось переважне право на поновлення строку дії договору оренди землі, факт порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк не знайшов свого підтвердження.

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Бета-Агро-Інвест» порушило права фізичної особи-підприємця на користування орендованою ним земельною ділянкою, коли відмовилось повернути земельну ділянку та засіяло її сільськогосподарською культурою після закінчення строку дії договору, розмір відшкодування збитків землекористувачу повинен бути визначений комісією, створеною державною адміністрацією на підставі відповідного акту, що затверджений органом, який створив цю комісію, але такого доказу надано не було.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «Бета-Агро-інвест» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем (т.1 арк.спр.2-7).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 01 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бета-Агро-інвест» не є стороною зазначеного договору (т.1 арк..спр.118-120). Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Пунктами 8, 27-30, 35-39 договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бета-Агро-інвест», встановлено строк дії договору, переважне право на його поновлення, права та обов’язки орендодавця та орендаря, умови укладення, зміни, припинення цього договору (т.1 арк..спр. 10-13).

Підстави поновлення договору оренди землі передбачені в ч. 2-5, 6 ст. 33 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі – Закон).

Так, перша підстава поновлення передбачена частинами 2-5 ст.33 Закону: орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Друга підстава поновлення передбачена в частині 6 ст.33 Закону - у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов’язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Бета-Агро-інвест» посилались на положення ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Судом першої інстанції було достовірно встановлено, що ТОВ «Бета-Агро-інвест» згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про оренду землі» з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, надсилав відповідачу листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди – 20 червня 2017 року (т.1 арк. спр. 20, 30-31), 31 липня 2017 року (т.1 арк.спр.42-43), до яких були додані проекти додаткових угод (т.1 арк. спр. 32-33, 44-45).

Але листом від 12 липня 2017 року відповідач повідомила, що відмовляється від подовження строку дії договору оренди (т.1 арк.спр.40).

Отже, наявність заперечень орендодавця на поновлення договору оренди виключає можливість продовження його на новий строк.

Посилання позивача ТОВ «Бета-Агро-інвест» на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та відсутність заперечень проти цього з боку власника земельної ділянки ОСОБА_1 не може бути підставою для поновлення договору оренди, оскільки на пропозицію поновити строк дії договору, ОСОБА_1 висловив свої заперечення, тому користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору не мало правового підґрунтя.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право позивача на поновлення договору оренди від 20 серпня 2007 року не було порушено, оскільки було відсутнє волевиявлення відповідача на таке поновлення.

В той же час суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Бета-Агро-інвест» неналежно виконувало обов’язки за договором, що полягало в невиконанні Указу Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 року в частині незабезпечення розміру плати за оренду землі та невиплаті в повному обсязі визначеної в договорі орендної плати.

Так, пунктом 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", в редакції на час укладення договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)"дійсно були внесені зміни до ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92, згідно яких запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до частини 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Сторони визнають, що у встановленному законом порядку відповідні зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати не вносилися.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції про порушення позивачем своїх зобов’язань за договором в зв’язку з невиконанням Указу Президента № 92/2002 в редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008 є помилковим. Положення Указу мають рекомендаційний характер, він був прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, лише за згодою сторін, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Так само є помилковими висновки суду про невиплату в повному обсязі визначеної в договорі орендної плати.

В обґрунтування зазначеної позиції суд першої інстанції послався на те, що дана обставина підтверджується копією колективної претензії.

Дійсно, в матеріалах справи наявна колективна претензія (вимога) про сплату заборгованості по орендній платі по договорам оренди землі від 26 червня 2018 року (т1. арк..спр.124), в якій, в тому числі, зазначено, що за договором оренди землі, строк якого закінчився в серпні 2017 року залишилась заборгованість по орендній платі за 2016-2017 роки.

Але в той же час позивачем в обґрунтування відсутності заборгованості надані відомість на виплату грошей №106 за листопад 2016 року, з якої виходить, що ОСОБА_1 отримав 6604,80 грн. (т.1 арк.спр.47) та відомість на виплату грошей №170 за 30 грудня 2017 року, з якої виходить, що ОСОБА_1 отримав 1273,69 грн. (т.1 арк.спр.50-52).

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1в. не надав жодного доказу про те, що орендна плата  за 2016-2017 роки виплачена несвоєчасно чи не в повному обсязі.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;  невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;  порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції в зазначеній частині неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для зміни рішення – виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду про неналежне виконання обов’язків за договором ТОВ «Бета-Агро-інвест».

В іншій частині доводи апеляційної скарги необґрунтовані.

Так, ТОВ «Бета-Агро-Інвест» в апеляційній скарзі посилались на висновки, викладені в постанові Верховного суду від 18 січня 2018 року у справі №910/12017/17.

На підставі ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Згідно ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

По даній справі жодні обставини раніше рішенням суду не були встановлені.

Так само є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на висновок, викладений в постанові Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-2539цс16, а саме: «За відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною».

В той же час в тексті постанови Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-2539цс16 зазначено наступне: «За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною».

Отже поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною у разі одночасного існування двох обставин – відсутність заперечень щодо поновлення договору оренди землі та відсутність попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем.

По даній справі достовірно було встановлено, що на пропозицію орендаря продовжити строк дії договору оренди, орендодавець відповів відмовою, тобто заперечував щодо поновлення договору оренди землі.

В іншій частині доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції розглянув справу формально та не дав належної оцінки всім обставинам справи та доводам сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Бета-Агро-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим в ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 22 серпня 2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 арк.спр.118-120).

27 червня 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Бета-Агро-інвест» з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків (т.1 арк.спр.107-110), в подальшому змінив позовні вимоги і просив усунути перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою (т.1 арк.спр.178-181).

Апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов'язаних із неможливістю користування земельною ділянкою ФОП для здійснення підприємницької діяльності з-за фактичного користування нею юридичною особою.

Отже суб'єктний склад даних правовідносин – ФОП та юридична особа, предмет спору – виконання договору у господарській діяльності, тобто даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

На підставі ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного рішення суду в частині вирішення зустрічного позову підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення в частині зустрічного позову та закриття провадження, витрати по оплаті судового збору понесені при його подачі не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 374, 376, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» судового збору скасувати.

Провадження у цивільній справі за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відшкодування збитків закрити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про неналежне виконання обов’язків за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2019 року

Суддя