Справа № 22ц-830/07 Головуючий в 1-й інстанції: Островська О.П.
Категорія: 44 Доповідач: Фарятьєв C.O.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Фарятьєва С.О.
суддів: Медведєва А.М., Заіки В.В.
при секретарі: Войтенко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 5 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_3 доОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння і усунення перешкод в користуванні шляхом висилення та за зустрічним позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житлове приміщення,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 5 грудня 2006 року постановлено позовні вимоги ОСОБА_3задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1. та ОСОБА_2. усунути ОСОБА_3. перешкоди у користуванні кв.АДРЕСА_1, шляхом висилення їх з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовити за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 відхилити, а його вимоги задовольнити і визнати за ним право власності на спірну квартиру, оскільки вважає його необгрунтованим та таким що не відповідає дійсним обставинам справи і порушує його права та інтереси.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3. просить рішення суду залишити без зміни, оскільки вважає, що воно є законним і обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно зі ст. 11 .ч. 1. ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10.ч.3. ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно з вимогами ст.303 ч.1. ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3. з 1990 року по 2001 рік проживала з відповідачем ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах.
26 травня 1998 року вона разом з своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3. продала квартиру, розташовану у АДРЕСА_2, яка належала їм на праві власності, від чого отримала, з урахуванням того, що з нею залашилась їх спільна неповнолітня донька ОСОБА_4, 1983 року народження, 2500 доларів США.
Після цього на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 1998 року вона придбала на своє ім'я у ОСОБА_5. квартиру АДРЕСА_1 за 3300 доларів США, з яких одразу сплатила продавцю 2500 доларів США,
виручених від продажу вищевказаної квартири по вул. Побєдоносній, а інша сума, тобто 800 доларів США, була сплачена протягом наступних 6-ти місяців разом з відповідачем.
Проти того, що частина грошових сум за спірну квартиру була сплачена в період спільного проживання з відповідачем не заперечувала і позивачка, яка згодна була з відшкодуванням відповідачу його витрат по придбанню цієї квартири і витрат по ремонту квартири, але він з такими вимогами до неї не звертався.
Доказів про те, що вся спірна квартира була придбана на його спільні з позивачкою кошти та при цьому мала місце домовленість між ними про створення спільної сумісної власності на це майно, відповідач суду не надав. До того ж використання відповідачем своїх коштів на виконання ремонтних робіт в квартирі не дає підстав для визнання за ним права власності на частину квартири.
Тому суд обгрунтовано дійшов висновку, що власницею спірної квартири є позивачка, оскільки вона право власності на квартиру набула у встановленому законом порядку, в зв'язку з чим і відмовив у позові відповідачу в цій частині.
У відповідності зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З матеріалів справи вбачається, що після припинення сторонами спільного проживання у 2001 році між ними велись переговори відносно того, що вона залишить йому спірну квартиру і тому вона дозволила йому проживати в ній, а він натомість придбає їй іншу квартиру. Однак в подальшому вони не досягли згоди з цього приводу і позивачка стала вимагати від відповідача виселення з квартири, що він зробити відмовився.
За таких обставин суд також правильно дійшов висновку про зобов'язання відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні її власністю,тобто квартирою, шляхом висилення його з квартири, оскільки він набув статусу тимчасового мешканця по відношенню до цього житла.
Крім того, відповідачка ОСОБА_2. також не набула ніякого статусу відносно спірної квартири, т.я. вселилася в квартиру і проживає в ній без згоди позивачки, яка є її власницею, чим також створює їй перешкоди у користуванні цим майном.
Не надав відповідач і письмових доказів відносно того, що між ним та позивачкою була домовленість про передачу йому спірної квартири взамін того, що він бере на себе витрати по утриманню та оплаті навчання у вищому учбовому закладі дочки позивачки.
Рішення суду ухвалене відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК Украіни.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ,313, 314,315,317, 319 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 5 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.