АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕ
Справа № 22а-17 Головуючий 1 інстанції - Фастовець В.М.
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого- Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Кравченко Н.В.,
при секретарі - Трачук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м. Лисичанську на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень та визнання неправомірними податкових вимог, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2006 року було відмовлено в задоволенні позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень №0001891701/0 та № 0001901701/0 від 10.04.2002р.; № 0004401701/0 та №0004391701/0 від 05 травня 2003р. і № 0003801701/0 від 10.06.2004р. та у визнанні неправомірною першої податкової вимоги № 1/3 від 25.10.2002р. Друга податкова вимога № 2/742 від 22.10.2003р. була визнана неправомірною.
Не погодившись з зазначеною постановою, сторони звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких відповідач просить скасувати постанову суду у частині визнання неправомірною другу податкову вимогу № 2/742 від 22.10.2003р. та прийняти по справі нове рішення, а позивачка просить скасувати постанову суду в частині її позовних вимог, щодо направлення їй податкових повідомлень від 05.05.2003р. № 0004401701/0; від 05.05.2003р. № 0004391701/0; від 10.06.2004р. № 0003801701/0 та винести постанову про визнання їх незаконними і скасування. При цьому відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд не дав належної правової оцінки тому, що податкова вимога вважається надісланою фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем знаходження із повідомленням про вручення. А у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкову вимогу, не знаходженням фактичного місця розташування платника податків, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. В даному випадку друга податкова вимога, яка складається з декількох сум узгоджених податкових зобов'язань та пені, була направлена платнику податків 22.10.2003р. рекомендованим листом з поштовим повідомленням. Дані обставини доводять те, що друга податкова вимога була направлена позивачці згідно чинного законодавства. Позивачка ж в апеляційній скарзі посилалася на те, що судом були порушені норми матеріального права, так як суд невідомо з яких причин прийшов до
висновку, що органи ДПІ мають право нараховувати прибутковий податок фізичним особам без законних н те підстав. Суд помилково посилався на норми закону, які дають право контролюючому органу нараховувати окремі податки або збори, бо ні одна норма закону не дає права ДПІ проводити обчислення податкових зобов'язань фізичних осіб в разі, коли вони не порушують строки подачі декларації або відсутні дані перевірок про заниження або завищення платником суми податкового зобов'язання. В даному випадку ніяких порушень зі сторони позивачки не було. Суд незаконно не прийняв доводів позивачки про те, що вона не повинна сплачувати авансові платежі. Висновок суду про те, що вона повинна сплачувати авансові платежі не тільки не грунтується на діючому законодавству, але й протирічать йому. Суд не дав оцінки тому, що в кожному з податкових повідомлень платіж вказано як податок на доходи від підприємницької діяльності, а позивачка як приватний нотаріус не є приватним підприємцем, а також тому, що застосування штрафних фінансових санкцій має проводитися на підставі відповідного рішення. Крім того посилалася на те, що службові особи ДПІ внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склали і видали завідомо неправдиві документи, які в подальшому використали для формування першої і другої податкових вимог, тобто вчинили злочини, передбачені ст.364,366 КК України, а суд на порушення вимог ст. 4 та 94 КПК України не порушив кримінальну справу.
В судовому засіданні сторони підтримали свої апеляційні скарги і просили їх задовольнити, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги протилежної сторони. Однак доводи апеляційної скарги в частині порушення судом вимог ст. 4 та 94 КПК України позивачка не підтримала.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 161 КАС України суд під час прийняття постанови вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання постанови; чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову. А згідно ст. 163 КАС України постанова має містити в собі мотивувальну частину із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався. Тобто постанова суду повинна містити в собі встановлені судом факти та висновок про те, чи є на думку суду обгрунтованими позовні вимоги.
Як убачається з тексту оскаржуваної постанови, вона не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, так як в порушення вимог ст. 163 КАС України не містить в собі необхідних даних стосовно встановлених судом фактів і відповідності їх закону, а також висновку з приводу обгрунтованості позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень №0001891701/0 та № 0001901701/0 від 10.04.2002р. на предмет відповідності їх вимогам чинного на той час законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Текст постанови фактично містить в собі тільки висновки суду стосовно того, що оскільки позивачка оскаржила ці податкові повідомлення, а рішення відповідачем за результатами розгляду її скарги було прийнято з порушенням встановленого законом строку, скарга позивачки вважається задоволеною, а вказані податкові повідомлення є відкликаними. Але при цьому судом першої інстанції не були враховані положення ст.5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про те, що коли
останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день. 23 червня 2002 року була неділя і Трійця, тому 24 червня 2002р. був неробочим днем, так як згідно ст. 73 КЗпП України Трійця - є святковим днем, а неділя - загальним вихідним днем, а відповідно до ч.З ст.67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого день. Таким чином першим робочим днем було 25 червня, коли і було прийнято рішення по скарзі позивачки, Таким чином, висновок суду про те, що рішення відповідачем по скарзі позивачки було прийнято не у встановлені строки не відповідає діючому законодавству. Висновку ж з приводу відповідності діючому законодавству податкових повідомлень №0001891701/0 та № 0001901701/0 від 10.04.2002р., як уже зазначалося раніше, постанова суду не містить.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що фактично судом не прийнято ніякого рішення по суті заявлених позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень №0001891701/0 та № 0001901701/0 від 10.04.2002р.
Згідно ст. 20 КАС України адміністративні справи як суди першої інстанції вирішують місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом. Апеляційні адміністративні суди тільки переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. Таким чином, розгляд апеляційними судами справ по першій інстанції чинним законодавством не передбачений.
Оскільки по суті заявлених позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень №0001891701/0 та № 0001901701/0 від 10.04.2002р. судом першої інстанції ніякого рішення на предмет відповідності їх вимогам чинного на той час законодавства прийнято не було, а інші позовні вимоги тісно пов'язані з зазначеними позовними вимогами, постанова суду підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для розгляду і прийняття остаточного рішення. Керуючись ст. 198,204, 205,206 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м. Лисичанську задовольнити частково.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з моменту її проголошення безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.