УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Ладики Я.І.,
суддів Ткачук Н.В., Шайди С.М.
з участю: прокурора ОСОБА_2. та його
представника ОСОБА_3.
підсудного ОСОБА_1
розглянувши 13 червня 2007 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_3. і інтересах неповнолітнього ОСОБА_2. на постанову Коломийського міськрайонного суду від 23.03.2007 року,-
встановила:
Вказаною постановою закрито провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 у зв"язку з його примиренням з потерпілим ОСОБА_2. та законним представником останнього ОСОБА_3.
Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що представник потерпілого просив її закрити за примиренням сторін, а підсудний проти закриття справи не заперечував.
В поданій апеляції представник потерпілого ОСОБА_3. посилається на незаконність постанови, оскільки суд не врахував, що їх примирення з ОСОБА_1. було обумовлене обов"язком останнього відшкодувати заподіяну матеріальну і моральну шкоду. Проте ОСОБА_1. відмовився виконати цей обов"язок. Окрім цього, суд залишив поза увагою клопотання адвоката ОСОБА_4. про відкладення розгляду справи, оскільки вона з поважних причин не могла бути присутньою в судовому засіданні. Внаслідок цього він і син були позбавлені кваліфікованої правової допомоги, а їх права та інтереси судом не були захищені. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3., який підтримав апеляцію, заперечення ОСОБА_1, який вважає апеляцію безпідставною і просить залишити постанову без змін, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.
Справа 11-240/2007 рік Головуючий 1 інстанції Васильковський В.М.
Категорія 125 ч.2 КК України Доповідач: Ладика Я.І.
Відповідно до ст.55 Конституції України права громадян захищаюься судом.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.7 його Постанови №2 від 25 січня 1974 року „Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого" суди при розгляді таких справ повинні забезпечити безумовне виконання вимог ст.22 КПК про всебічне, повне, об'єктивне дослідження обставин справи, усунувши випадки процесуального спрощенста.
Розглядаючи справу, суд в порушення вимог ст.280 КПК не прийняв рішення по клопотанню адвоката ОСОБА_4. (а.с. 16) і не з"ясував чи не заперечує потерпіла сторона слухати справу у його відсутності.
Усупереч вимогам ст.50 КПК суд не визнав ОСОБА_3. цивільним позивачем, хоч він у своїй скарзі на цьому наполягав (а.с.З), не роз"яснив йому передбачені цією статтею права.
Фактично суд, приймаючи заяву від ОСОБА_3. про закриття справи, не з"ясував чи відшкодував йому ОСОБА_1. заподіяну шкоду і чи останній взагалі мав намір задовольнити матеріальні і моральні вимоги потерпілого.
Потреба в цьому була очевидною, оскільки це питання було основною умовою примирення сторін.
За змістом ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Окрім цього, постанова не відповідає вимогам ст.282 КПК, оскільки є недостатньо мотивованою, в ній не сформульована суть самого обвинувачення, не прийнято рішення щодо цивільного позову.
За таких обставин постанова суду не може залишатися в силі, а тому, керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_3 в інтересах потерпілого неповнолітнього сина ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.