ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21567/18

провадження № 2/753/953/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гальонкіної Ю.С., при секретарі судового засідання Петрик А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», у якому просив визнати недійсним кредитний договір № 490964455 від 13 січня 2017 року, укладений між ним та банком.

На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що умови кредитного договору суперечать вимогам чинного законодавства, при його укладенні були порушені його права як споживача послуг банку, зокрема, банк при укладенні договору не повідомив його у письмовій формі про обставини, зазначені у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не надав йому повної та достовірної інформації про умови кредитування перед укладенням договору.

Позивач зазначає, що будь-якої довідки чи повідомлення, як окремого документу із інформацією передбаченою нормами частини 2 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не отримував, про що не ставив свій підпис. Також ця інформація не доводилася йому в усній формі. На думку позивача, банк проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, оскільки згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняється як такі, що вводять в оману дії, зокрема; з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Також, позивач зазначає, що не мав часу детально ознайомитися з кредитним договором за такий короткий строк. Йому повинна була надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, працівник банку не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору позивачу роз'яснено та спонукав підписати договір швидше.

Крім цього, кредитний договір містить умови, які передбачають подвійну відповідальність боржника за невиконання зобов'язань за договором щодо прострочення сплати платежу, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України, а також договір містить третейське застереження щодо можливості розгляду спорів третейським судом, проте Закон України «Про третейські суди» на час укладення кредитного договору містив заборону розгляду третейськими судами спорів щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку.

Позивач вказує, що ці обставини свідчать про наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним, як передбачено ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, просили розглядати справу за їх відсутності, відповідач відзив на позов не подав, проте у заяві вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 січня 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_2, що міститься в Оферті на укладення угоди про надання особистого кредиту № 490964455 від 13 січня 2017 року укласти з банком угоду про надання особистого кредиту, що укладений між позичальником та банком раніше та надано позичальнику особистий кредит на умовах Продукту «Рефінансування кредитних карт».

Згідно з п. 13 Акцепту Оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту та Акцепт пропозиції про укладення Угоди про надання особистого кредиту складають єдиний документ - Угоду про надання особистого кредиту.

Згідно з п. 1 та п.2 Акцепту пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту (а.с. 9) та додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 490964455 (а.с. 10) сума кредиту становить 11 319 грн 52 коп. процентна ставка за користування кредитом 39,9 % річних (фіксована). Дата повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування комісій та відсотків за договором є 16 січня 2022 року ( п. 4 Акцепту)

Платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою про надання кредиту здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання кредиту та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до Акцепту пропозиції про укладення Угоди про надання кредиту та є невід'ємною частиною Угоди про надання кредиту (п. 7 договору).

Сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг визначена в Додатку № 1 до цього Акцепту пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту, що є невід'ємною частиною Угоди про надання кредиту (а.с. 9-10).

Пунктом 11 договору передбачено, що позичальник зобов'язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або інших платежів за угодою про надання кредиту, сплата яких передбачена угодою про надання кредиту сплатити банку штраф у розмірі: якщо сума кредиту становить суму грошових коштів у розмірі до 50 000 грн - 50 грн за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів(включно) з моменту виникнення прострочення платежу та якщо прострочення платежу триває 5 і більше календарних днів додатково до штрафу, визначеному попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150 грн за кожний випадок допущеного прострочення платежу. Всі інші умови сплати штрафних санкцій за Угодою про надання кредиту, визначені сторонами у договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Пунктом 12 та 12.1 договору передбачено, що підписанням цього Акцепту пропозиції про укладення Угоди про надання кредиту Кредитор погоджується внести до угоди про надання кредиту застереження, яке є третейською угодою у розумінні ст. 12 Закону України «Про третейські суди», про те, що судовий захист прав та законних інтересів банку пов'язаних з угодою про надання кредиту та розгляд вирішених і невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними Угоди про надання кредиту, відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту, який є невід`ємною частиною цієї третейської угоди та з якими сторони до укладення Угоди про надання кредиту ознайомлені та згодні.

У пункті 14 договору зазначається, що підписанням цього Акцепту про надання кредиту, банк підтверджує, що позичальник попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство та нормативними документами НБУ, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний. Позичальник ознайомлений з умовами договору про комплексне банківське обслуговування, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема, його положень, що регулюють порядок та умови надання кредиту фізичним особам, здійснення договірного списання тощо, які оприлюднені на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою alfabank.com.ua та які йому роз'яснені, зрозумілі та з якими, він цілком згодний.

Позичальник, посилаючись на ті обставини, що банк при укладенні договору не повідомив його у письмовій формі про обставини, зазначені у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не надав йому повної та достовірної інформації про умови кредитування перед укладенням договору, умови договору є несправедливими, а також містять умови, які передбачають подвійну відповідальність за невиконання зобов`язань за договором щодо прострочення сплати платежу, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України, договір містить третейське застереження щодо можливості розгляду спорів третейським судом, тоді як Закон України «Про третейські суди» на час укладення кредитного договору містив заборону розгляду третейськими судами спорів щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку, просить визнати кредитний договір недійсним з підстав, визначених ст. ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України.

Судом установлено, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позивачу кредитні кошти, а він не заперечує того, що він їх отримав та використовує.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Так, відповідно до вимог частин першої-третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначені обставини, про які перед укладенням кредитного договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі.

Згідно п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

У відповідності до п. 2.5. вказаних Правил, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2, підписавши оспорюваний кредитний договір без зауважень та заперечень, погодився в повному обсязі на умови кредитування, які викладені в договорі.

При підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір та додаток до нього, який є його невід'ємною частиною містять всі передбачені чинним законодавством відомості, в тому числі щодо інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також про строк його дії, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства.

Посилання позивача на ті обставини, що його неналежно проінформували про умови кредитування, сукупну вартість кредиту тощо, він не надавав письмового підтвердження про ознайомлення з цією інформацією, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, натомість пунктом 14 договору передбачено, що підписанням цього Акцепту про надання кредиту, позичальник попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство та нормативними документами НБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний.

Доказів того, що його примусили отримати кредит, ввели в оману щодо обставин, які мають істотне значення, чи не надали часу на ознайомлення з кредитним договором, позивачем не надано.

Посилання позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Крім того, позивач, як споживач, міг протягом 14 днів з моменту отримання коштів звернутися до банку і розірвати даний кредитний договір, однак доказів вчинення таких дій не надав.

Посилання позивача у позовній заяві (а.с. 2) на ті обставини, що ним неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте такі вимоги залишені без задоволення, не підтверджені документально, до суду відповідні докази позивачем не надані.

Окрім цього, посилання позивача на те, що пунктом 11 договору встановлена подвійна відповідальність за одне й те ж правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України, як на одну із підстав для визнання кредитного договору недійсним, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки цим пунктом договору встановлена відповідальність за прострочення платежу в залежності від кількості днів прострочення: якщо прострочення триває до 4 календарних днів, то боржник повинен сплатити штраф у розмірі 50 грн, а у разі якщо більше 5 календарних днів, то до цієї суми ще додатково сплатити 150 грн штрафу.

Отже, договором встановлений обов'язок позичальника сплатити штраф у відповідному розмірі в залежності від кількості днів прострочення платежу, що не свідчить про подвійну відповідальність за одне й те ж правопорушення.

За таких обставин, підстав для визнання недійсним кредитного договору, як передбачено ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, немає.

Разом з цим, доводи позивача про неправомірність включення банком до умов кредитного договору третейського застереження та порушення вимог, встановлених п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» є обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" від 03 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Закон № 2983-VI набрав чинності 12 березня 2011 року.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи, що на час укладення 13 січня 2017 року між сторонами оспорюваного кредитного договору Закон України «Про третейські суди» містив заборону розгляду третейськими судами спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, то включення третейського застереження до вказаного договору є незаконним та таким, що порушує вимоги п. 14 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, тому в цій частині кредитний договір потрібно визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

За таких обставин, позов потрібно задовольнити частково та визнати недійсним п. 12 та п. 12.1 кредитного договору, який містить третейське застереження (угоду), як передбачено ст. ст. 203, 215 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 12 та п. 12.1 кредитного договору (Акцепту пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту) № 490964455 від 13 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання протягом 30 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю.С. Гальонкіна

Повний текст рішення складено 18 березня 2019 року.