ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1508/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від             21 грудня 2018 року у справі № 140/2162/18 за адміністративним позовом фермерського господарства «АІС-АГРО» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «АІС-АГРО» (далі – ФГ «АІС-АГРО») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області), Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України), в якому просило скасувати рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної від  27 липня 2018 року № 860622/35387709 та зобов’язати відповідача зареєструвати податкову накладну від 13 листопада 2017 року № 137.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що контролюючим органом в оскарженому рішенні чітко не було зазначено підставу для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної; у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2017 року № НОМЕР_1 не було зазначено конкретного критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної та конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Також позивач зазначав, що надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Тому, на його думку, оскаржене рішення про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної є протиправним, прийняте без урахування наданих ним документів у підтвердження суті та змісту здійснених господарських операцій, за результатами якої були виписана дана податкова накладна.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що реєстрацію виписаної ФГ «АІС-АГРО» податкової накладної від 13 листопада 2017 року № 137 було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201     ПК України, оскільки вона відповідала критеріям, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. За результатами опрацювання системою моніторингу критеріїв оцінки ризику було виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної. Критерії ризику та документи, які необхідно подати, були зазначені чітко та зрозуміло. Однак, на вимогу податкового органу позивачем не надано усіх необхідних копій документів на підтвердження реєстрації податкової накладної, а тому останньому правомірно відмовлено в реєстрації такої. Також зазначає, що задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних є передчасним, оскільки суд не з'ясував, чи сума податку на додану вартість, вказана у податковій накладній від              30 листопада 2017 року № НОМЕР_1, не перевищує суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що     ФГ «АІС-АГРО» 09 жовтня 2007 року зареєстроване як юридична особа та з 01 жовтня     2009 року є платником податку на додану вартість. Основний вид економічної діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

08 серпня 2017 року між ФГ «АІС-АГРО» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0808/15685, предметом якого є зернові та олійні культури врожаю 2017 року.

Відповідно до Специфікації від 31 листопада 2017 року № 132 до згаданого вище договору купівлі-продажу загальна вартість товару складає 647 676 грн. 90 коп., товаром є соя врожаю 2017 року, власного виробництва.

Згідно із видатковою накладною від 13 листопада 2017 року № 132 позивачем відвантажено товар (соя врожаю 2017 року власного виробництва) в кількості 55,357 т, всього на суму 647 676 грн. 90 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 107 946 грн. 15 коп).

На виконання умов договору та відповідно до вимог статті 201 ПК України позивачем було сформовано податкову накладну від 13 листопада 2017 року № 137 та 29 листопада 2017 року подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказана податкова накладна була прийнята ДФС України, однак, відповідно до квитанції від 30 листопада 2017 № 1 реєстрація податкової накладної від 13 листопада      2017 року № 137 була зупинена на підставі підпункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі – Наказ № 567). За результатами опрацювання системи автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (СМКОР) виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. Також позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка є додатком до цього Наказу.

ФГ «АІС-АГРО» 23 липня 2018 року надало пояснення та копії документів, що підтверджують реальність господарської операції. Згідно повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, зокрема, по вказаній податковій накладній позивачем додано 20 документів.

27 липня 2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення № 860622/35387709 про відмову у реєстрації вказаної вище податкової накладної.

06 серпня 2018 року позивач звернувся до ДФС України із скаргою на зазначене рішення, однак рішенням комісії з питань розгляду скарг від 15 серпня 2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу - без змін.

Вважаючи дії та рішення комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН від 27 липня 2018 року № 860622/35387709 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом протиправно прийнято рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної, оскільки в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко не вказано, на підставі якого саме критерію оцінки ступеня ризиків було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної та не зазначено, які саме копії документів (за вичерпним переліком) пропонувалося надати позивачу, які б були достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також для забезпечення гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДФС України зареєструвати виписану позивачем податкову накладну від 13 листопада 2017 року № 137 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманим продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з підпунктами 201.16.1, 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України               (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті “в” підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктами 74.2, 74.3 статті 74 ПК України (у зазначеній вище редакції) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246) (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 (в цій же редакції) за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Як зазначено вище, у складеній контролюючим органом квитанції від 30 листопада 2017 року № 1 підставою зупинення реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 13 листопада 2017 року № 137 вказано її відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом       № 567. Зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1201.

Пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом       № 567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), було передбачено три критерії: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках  коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган був зобов'язаний у квитанції № 1 чітко вказати конкретний критерій, встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як видно із змісту квитанції № 1, всупереч вимогам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків у ній відсутнє посилання на відповідний підпункт пункту шостого Критеріїв та не вказано конкретного і чіткого критерію ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної, а лише міститься загальне посилання на відповідність поданої позивачем податкової накладної визначеним цією нормою критеріям оцінки ступеня ризиків, що правильно встановив суд першої інстанції.

Щодо посилання у квитанції № 1 на виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1201, суд зазначає, що відповідачами не надано жодних вмотивованих пояснень та доказів на їх підтвердження, з яких підстав контролюючий орган дійшов висновку, що наведені у податковій накладній від 13 листопада 2017 року № 137 обсяги постачання не відповідають обсягам придбання.

Крім того, у квитанції № 1 позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка є додатком до цього Наказу

Наказом № 567 був затверджений Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 1 цього Вичерпного переліку (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Перелік), викладено у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв такими документами є: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Проаналізувавши зміст наведеної норми, суд зазначає, що, незважаючи на те, що даний перелік є вичерпним, ним передбачено значну кількість документів, які може або зобов’язаний подати платник податків на пропозицію контролюючого органу для прийняття останнім рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому, на думку суду, в кожному конкретному випадку контролюючий орган повинен вказувати, які конкретно документи з цього переліку повинен надати платник податків.

Однак в порушення зазначених вимог комісія ГУ ДФС у Волинській області в квитанції № 1 лише посилалась на даний перелік, не вказавши, які конкретно документи і яку інформацію повинен надати позивач для реєстрації поданої ним податкової накладної.

Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначення контролюючим органом у квитанції за № 1 конкретного критерію ризику та переліку документів прямо впливало на можливість надання в подальшому позивачем відповідних пояснень та документів.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у рішенні від 04 грудня      2018 року у справі № 821/1173/17 (провадження № 9901/62719/18).

Проте, як зазначено вище, у квитанції № 1 контролюючий орган всупереч вимогам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Наказу № 567 не вказав конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику та конкретного переліку документів, які повинен надати позивач для реєстрації податкової накладної, що призвело до необґрунтованого обмеження його права бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Як наслідок, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії свідчить про протиправність цього акта та інших актів, прийнятих на його підставі.

Також суд враховує, що 23 липня 2018 року ФГ «АІС-АГРО» надіслало до контролюючого органу повідомлення № 2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої зупинено, надавши такі документи: договір купівлі-продажу від 08 серпня 2017 року № 0808/15685, договір на перевезення автомобільним транспортом В-пат від 01 червня 2017 року № 0106/14033, договір складського зберігання Вз від 20 липня 2017 року № 2007/15137, специфікацію від  13 листопада 2017 року № 132 до договору купівлі-продажу, довіреність від 13 листопада 2017 року № 192, платіжні доручення від 15 грудня 2017 року № 31208, від 19 грудня       2017 року № 23035, від 05 квітня 2018 року № 36808, від 17 квітня 2017 року № 37223, форму 29-сг (річна) Турійський район за 2017 рік, форму    4-сг (річна) Турійський район, накладну від 13 листопада 2017 року № 132, товарно-транспортні накладні від 11 листопада 2017 року № № 125, 127, акт приймання-передачі від 31 листопада 2017 року № ВЗП 00004007, договір оренди приміщень від 03 січня    2017 року № 01/17, договір оренди сільгосптехніки від       01 липня 2017 року № 01-06/2017, довідку від 06 березня 2018 року № 4, пояснення від        23 липня 2018 року.

Комісія ГУ ДФС у Волинській області оскарженим рішенням відмовила                    ФГ «АІС-АГРО» у реєстрації податкової накладної від 13 листопада 2017 року № 137, посилаючись на те, що надані позивачем копії документів не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме відсутні розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Суд вважає, що такі висновки контролюючого органу є протиправними та необґрунтованими, оскільки у квитанції № 1 не було вказано про необхідність подання саме цих документів, а також комісією не надано жодної оцінки наданим позивачем документам.

Враховуючи наведене вище, а саме, що відповідач у квитанції № 1 не вказав чітких підстав зупинення реєстрації податкової накладної, конкретного критерію ризику та переліку документів, які повинен подати позивач для її реєстрації, що суттєво вплинуло на можливість останнього надання в подальшому відповідні пояснення та документи, не надав оцінки наданим позивачем документам, а також посилався на обставини, не зазначені у квитанції № 1, суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, від 27 липня 2018 року № 860622/35387709 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13 листопада 2017 року № 137, що відповідає вимогам пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, згідно з яким податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється в день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та свідчить про необґрунтованість доводів скаржника в частині передчасності задоволення такої.

Суд вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права позивача є ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень та необхідність повторного звернення до суду.

При цьому, суд враховує також, що у рішеннях у справах «Мултіплекс проти Хорватії» та «Кутіч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема, що ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Щодо доводів відповідача про передчасність задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в зв'язку із нез'ясуванням того, чи сума податку на додану вартість, вказана у податковій накладній від 30 листопада 2017 року № НОМЕР_1, не перевищує суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, суд зазначає наступне.

Зазначена обставина не була вказана відповідачем у квитанції від 30 листопада     2017 року № 1 як підстава зупинення реєстрації податкової накладної від 13 листопада     2017 року № 137 та в оскарженому рішенні від 27 липня 2018 року № 860622/35387709 як підстава відмови у реєстрації даної податкової накладної, а також відповідач не посилався на неї у своїх запереченнях проти позову під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на цю обставину в апеляній скарзі і не бере її до уваги при вирішенні спору, оскільки суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення обставинами, які не враховувались при його прийнятті.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня      2018 року у справі № 140/2162/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3