ХВАЛА

Іменем України

13 червня 2007 року                                                                                                  м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                       судді ВОТЬКАНИЧА Ф.А.

суддів                                                  КОНДОРА Р.Ю., ДІДИКА В.М.

за участю прокурора                          СИРОХМАН Л.І.

захисника                                           адвокатаОСОБА_1.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засу­дженого ОСОБА_2 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2007 р.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та ме­шканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, освіта базова загальна середня, не працює, судимого вироком Іршавського районного су­ду Закарпатської області від 19.05.2004 р. з урахуванням його зміни ухва­лою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2004 р. за ст. 185 ч. 1, ст. 122 ч. 1, ст. 185 ч. З КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з 2-річним іспитовим строком,

засуджено за ст. 186 ч. З КК України до 4-х років 3-х місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частко­во приєднано невідбуте покарання, як зазначено у вироку, „за зміненою ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2004 р." і за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі. Ухвалено: запобіжний захід до набуття вироком законної сили залишити ОСОБА_2. у вигляді підписки про невиїзд; речовий доказ (кухонний ніж) - знищено за виро­ком Іршавського районного суду від 13.09.2006 р.

Окремою постановою від 15.03.2007 р. звернуто увагу прокурора Іршавського ра­йону Закарпатської області на порушення закону, допущені органом досудового слідства.

За вироком суду ОСОБА_2. визнано винним в тому, що він 14.03.2006 p., близько 2300 к.ч., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3. і неповнолітньою ОСОБА_4, умисно, з корисливих спо­нукань, з метою відкритого заволодіння грошима, попередньо відключивши в бу-

Справа № 11-346/07                                                  Номер рядка статистичного звіту:

Головуючий у 1-й інстанції СЛИВКА М.І. Доповідач КОНДОР Р.Ю.

динку світло, через незамкнені вхідні двері проникли в АДРЕСА_2, де, застосувавши до власниці будинку ОСОБА_5 психічне та фізичне насильство, повалили її на ліжко, притисли, кухонним ножем перерізали мотузку на її шиї з прив'язаним мішечком, в якому були 300,00 грн., після чого з пограбованим зникли.

Засуджений ОСОБА_2. ставить в апеляції питання про скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування. Вказує, що судом неповно з'ясовані обставини справи, час вчинення злочину належно не встановлений, не було перевірено, чому потерпіла звернулася до міліції через значний час після ці­єї події, не було проведено очних ставок між засудженим та потерпілою, іншими обвинуваченими тощо. Сам засуджений у викраденні грошей участі не брав, а ли­ше одержав їх частину, бо знав про вчинений злочин. Суд керувався лише попе­реднім вироком, постановленим у його відсутність щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_4, тому його участь у вчиненні злочину не доведена.

Заслухавши доповідь судді, промови: захисника адвокатаОСОБА_1., який підтримав апеляцію, вказує на безпідставність інкримінованої засудженому такої кваліфікуючої ознаки злочину, як заподіяння значної шкоди потерпілому, а також вважає, що в діях засудженого відсутні й ознаки проникнення в житло потерпілої, просить перекваліфікувати дії засудженого на ст. 186 ч. 2 КК України та пом'якшити покарання, призначивши таке із застосуванням ст. 69 КК України у ви­гляді штрафу; прокурора Сирохман ЯЛ., яка вважає апеляцію та доводи про пере­кваліфікацію дій засудженого на ст. 186 ч. 2 КК України, необхідність пом'якшення покарання необґрунтованими і просить їх відхилити, разом з тим вказує на помилковість вироку в частині кваліфікації дій засудженого за ознаками заподіяння значної шкоди потерпілому та застосування до потерпілої насильства, яке є небезпечним для її життя чи здоров'я, просить ці кваліфікуючі ознаки зло­чину з вироку виключити, залишивши в решті законний вирок без зміни, обгово­ривши доводи апеляції та перевіривши у її межах матеріали справи, суд прихо­дить до наступного.

Під час досудового слідства ОСОБА_2. визнав частково вину у вчиненні да­ного злочину, щиро каявся і показав, що діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 відкрито заволодів грошима потерпілої ОСОБА_5 Від проведення відтворення обстановки і обставин події та від очних ставок він відмо­вився (а.с. 69-70). З показань вбачається, зокрема, що зловмисники повернулися до помешкання потерпілої, вжили заходи по усуненню перешкод для вчинення злочину та проникли в будинок саме з метою заволодіння грошима потерпілої, знаючи, де саме вона їх зберігає. Ці показання узгоджуються з послідовними по­казаннями потерпілої ОСОБА_5 про обставини заволодіння її грошима за безпо­середньої участі засудженого, окремо засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_4, свідка ОСОБА_6, який показав, що саме ОСОБА_2. розраховувався в барі за спиртне, а між співучасниками була сварка з приводу поділу грошей, свідка ОСОБА_7. (а.с. 12-13, 16-19, 24-25, 27-28). Крім іншого, з показань потерпілої вбачаєть­ся, що вона добре знала і часто бачила у себе вдома, зокрема, ОСОБА_3. та ОСОБА_2. Отже, за своїм змістом показання ОСОБА_2 свідчать про повне визнан­ня вини і не містять пояснень допитаного про те, в чому полягає частковість тако­го визнання.

В судовому засіданні ОСОБА_2. також вину визнав частково - в тому, що „тратив гроші потерпілої" та показав, що в будинку потерпілої не був, цього зло­чину не вчиняв, ОСОБА_3. і ОСОБА_4 зустрів випадково, а 70,00 грн. „дав ОСОБА_4 просто так" (а.с. 104, 106). Разом з тим, до потерпілої ОСОБА_5,

свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., які свої показання в суді підтвердили, запитань засуджений не мав і жодних обґрунтованих підстав, що потягли зміну його пока­зань, не навів.

ОСОБА_2. в день його допиту слідчим відшкодував потерпілій завдану шко­ду, що та підтвердила й суду (а.с. 15, 100).

Чинним вироком Іршавського районного суду від 13.09.2006 р. за вчинення цього злочину ОСОБА_3. засуджено за ст. 186 ч. З КК України, ОСОБА_4 -за ст. 27 ч. 4, 5 ст. 186 ч. З КК України (а.с. 59-60).

Фактичні обставини справи стверджуються й іншими матеріалами та дока­зами, що ніким не спростовані. З них вбачається, що ОСОБА_2. у співучасті з ОСОБА_3. і ОСОБА_4 за встановлених у справі обставин заволодів грошима потерпілої.

Органом досудового слідства було зазначено як обставину, яка обтяжує по­карання, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (а.с. 85). Цю ж обтяжуючу обставину зазначив у вироку й суд. Крім того, суд зазначив кваліфіку­ючими ознаками злочину, передбаченого ст. 186 ч. З КК України, застосування до потерпілої насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої та за­подіяння значної шкоди потерпілій, не пославшись на докази щодо наявності цих ознак, а також всупереч пред'явленому обвинуваченню в частині застосування на­сильства. Вказівка у вироку суду на те, що показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві щодо обставин вчинення злочину є недостовірними і такими, що не відпо­відають іншим доказам, є помилковою.

Встановлюючи дані про особу засудженого, суд безпідставно зазначив про наявність у нього судимості за вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 23.11.2001 p., оскільки в силу звільнення його від призначеного цим вироком покарання на підставі акту амністії він цієї судимості не має. Судимість за іншим вироком також зазначена невірно, оскільки вироком Іршавського район­ного суду від 19.05.2004 р. з урахуванням його зміни ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2004 p., ОСОБА_2. засуджений за ст. 185 ч. 1, ст. 122 ч. 1, ст. 185 ч. З КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування пока­рання з випробуванням з 2-річним іспитовим строком.

Відповідно до ст.ст. 323-324, 365 КПК України, суд, забезпечивши належний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і обґрунтований вирок, який перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Підстави для зміни вироку передбачені ст.ст. 367, 369 ч. 1 п. 1, ст. 373 ч. 1 п. 4 КПК України.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ст. 186 ч. З КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло. Доводи за­хисту про відсутність останньої кваліфікуючої ознаки необґрунтовані та не можуть бути взяті до уваги. У справі встановлено, що ОСОБА_2. разом з іншими співучас­никами, жоден з яких не мав ніякого відношення до грошей потерпілої, проникли до будинку саме з метою заволодіння цими грішми. Однак, суд невірно зазначив інші кваліфікуючі ознаки цього злочину, а також окремі обставини, які обтяжують покарання. Дії засудженого слід кваліфікувати як поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. З урахуванням п. 2 Примітки до ст. 185 КК України та пп. 6.1.1. ст. 6, пп. 22.4. ст. 22 Закону України „Про податок

з доходів фізичних осіб" (із змінами), заподіяння значної шкоди потерпілому як кваліфікуючу ознаку злочину з вироку слід виключити. На підставі ст. 67 ч. 4 КК України, з вироку слід виключити й вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як обставину, яка обтяжує покарання. З урахуванням такої кваліфіка­ції, винність засудженого в злочині доведена та стверджується сукупністю зібра­них і перевірених у судовому засіданні доказів. Суд обґрунтовано не взяв до уваги заперечення вини засудженим і дав правильну оцінку як його показанням, так і іншим доказам, відхиливши ті, що не відповідають фактичним обставинам справи. Цих висновків суду першої інстанції доводи апеляції не спростовують. Враховано і особу винного, до якого вже застосовувалися положення ст. 75 КК України, акт амністії, але належних висновків він з цього не зробив і під час іспитового строку знову вчинив тяжкий корисливий злочин. Підстав для пом'якшення покарання, яке вочевидь не є надмірно суворим, апеляційний суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість апеляції. Вирок слід змінити щодо обсягу обвинувачен­ня, визнаного судом доведеним, суджень про достовірність показань засудженого під час досудового слідства, що, однак, не тягне зміну кваліфікації дій засудже­ного за ст. 186 ч. З КК України. Підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування немає. В решті апеляцію слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок - без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2007 р. щодо нього змінити.

Виключити з вироку вказівки на:

застосування до потерпілої насильства, яке є небезпечним для її життя чи здоров'я, та заподіяння значної шкоди потерпілій як на кваліфікуючі ознаки зло­чину;

вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як на обставину, яка обтяжує покарання;

виключити також судження про недостовірність показань ОСОБА_2 на до-судовому слідстві щодо обставин вчинення злочину та невідповідність їх іншим доказам.

Мотивувальну частину вироку щодо формулювання обвинувачення, визна­ного судом доведеним за ст. 186 ч. З КК України, викласти як відкрите викраден­ня чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєдна­не з проникненням у житло.

Резолютивну частину вироку щодо призначення покарання за сукупністю вироків викласти таким чином: на підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призна­ченого вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 19.05.2004 р. з урахуванням його зміни ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.09.2004 p., і остаточно за сукупністю вироків призначити до відбуття ОСОБА_2. 5 (п'ять) років позбавлення волі.

В решті апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок

суду першої інстанції - б е з  зміни.