Справа №22-585/2010 р.                 Головуючий у 1 інстанції Сліщенко Ю.Г.

Категорія  37                         Доповідач Жданова В.С.

                     Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 р.                         м.Донецьк

                    Апеляційний суд Донецької області у складі :

                    головуючого – судді Голубинського А.М.

                    суддів : Жданової В.С., Лук»янової С.В,

                    при секретарі Лєдовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину,-

                    В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2009 року  ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_2 . про  встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності  в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 . Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2І про визнання за нею права власності на зазначений будинок  в порядку спадкування.

    ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалене рішення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги  повторно викладає  обставини, які  на її думку свідчать  про фактичне прийняття спадщини після смерті батьків. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що у 1994 р. помер ОСОБА_3 , а в у 2003 р. померла ОСОБА_4, які є батьками позивачки та її брата  ОСОБА_5  Після  їх смерті залишилось спадкове майно-  АДРЕСА_1. Зазначене майно фактично прийняв ОСОБА_5  - брат позивачки та  чоловік відповідачки , померлий  ІНФОРМАЦІЯ_2,  який  за час свого життя був зареєстрованим та постійно проживав у спадковому будинку.     Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2

Представник позивачки  ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.  Відповідачка за основним та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.                            

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково   з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення  суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

    З позовної заяви та пояснень позивачки ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулась до суду з позовом , в якому просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. / а.с. 59/

    Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані статтями 529,549 ЦК України в редакції 1963 р.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, який зроблений з порушенням норм матеріального права.

    Встановлено, що  ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

В пунктах 4, 5   Прикінцевих  та перехідних положень Цивільного кодексу  України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного  кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця, дії щодо прийняття спадщини повинні бути вчинені  протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто в даному випадку  до 26 березня 2004 року. Враховуючи викладене, спірні правовідносини повинні бути врегульовані нормами книги шостої Цивільного кодексу України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року.

Стаття 1268 ЦК України зазначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її . Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. В статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В статті 1272 ЦК України зазначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу / шість місяців/, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для  прийняття  спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий , достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не грунтуються на нормах діючого цивільного законодавства,  існуючі  положення про спадкування не передбачають можливості прийняття спадщини у такий спосіб, як зазначає позивачка.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнанні права на спадщину та ухвалення в цій частині  нового рішення про відмову в задоволенні  позовних вимог за вищевказаних підстав.  

В частині задоволення зустрічного позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

З повідомлення  державного нотаріуса  Другої Донецької державної нотаріальної контори  вбачається, що після смерті ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини 21.01.2009 року звернулась дружина – ОСОБА_2 та 30.04.2009 року- сестра – ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видано.

Між сторонами виник спір щодо прав щодо  спадкування, який відповідно до відповідно до ч.2.п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. підлягає розгляду в судах.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що  у відповідності до ст. ст. 1261,1268,1270 ЦК України у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.  ОСОБА_2І, як дружина померлого ОСОБА_5, є єдиним спадкоємцем,   у встановлений строк звернулась до Державної нотаріальної контори  із заявою про прийняття спадщини.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про  визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7 Підстав для скасування ухваленого рішення  в цій частині не вбачається.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування рішення та направлення справи на новий розгляд.

    Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-

                 В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення  Петровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2009 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину.

Відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

    Головуючий                 Судді