ВИРОК

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 червня 2007 року                                                                                м. Виноградів

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - Дорчинець С.Г., судді- ДідикаВ.М., народних засідателів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, при секретарі - Головець М.А., за участю прокурора -Келемена В., захисників- ОСОБА_7, ОСОБА_8, потерпілої- ОСОБА_9, перекладача -ОСОБА_10

розглянувши   у   відкритому   виїздному   судовому   засіданні   кримінальну   справу   про

обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Виноградова,

мешканця АДРЕСА_1, громадянина України,

угорця, неграмотного, неодруженого, непрацюючого,                  судимого:

-09.02.1995р. Виноградівським районним судом за ст.ст. 117 ч.З,   141 ч.2

КК України на 5років позбавлення волі;

-17.04.2000р. Виноградівським районним судом Закарпатської

області  за   ст.   196-1   ч.2   КК  України   (1960р.)   на   1   рік   6   місяців

позбавлення волі;

-10.11.2004р. Барвінківським районним судом Харківської

області за ст. 119 ч.1 КК України ( 2001р.) на 3 роки обмеження волі;

-02.02.2005р. Балаклійським районним судом Харківської області за ст.

390 ч.1 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі ( в порядку ст. 71

КК України);

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця АДРЕСА_2

Справа:  №  1-8/07                             Номер  рядка  статистичного  звіту:

Категорія:   1

Головуючий у першій інстанції:  Дорчинець С.Г..

Доповідач:

Виноградівського району Закарпатської області, гр-на

України, угорця, безграмотного, неодруженого,

непрацюючого, судимого:

-18.05.1976 р. Тячівським районним судом за ст. 141 ч.2 КК

України на 2 роки позбавлення волі;

-22.01.1980 р. Виноградівським районним судом за сукупністю

ст.ст. 140 ч.2,208 КК України на 5 років позбавлення волі

(судимість погашена);

-12.05.1994 р. Мукачівським міським судом Закарпатської

області за сукупністю ст.ст. 117 ч.3,141 ч.2 КК України на 8

років позбавлення волі

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 93 п.п. «а», «ж», «е», 118 ч.1. 142 ч.З КК України( 1960р.) та ст. 152 ч.4 КК України ( 2001р.)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 22 листопада 1992 року приблизно в 19 год. із застосуванням фізичного насильства, долаючи опір потерпілої ОСОБА_3, почергово зґвалтували її спочатку природним, а потім неприродним способом. А потім, щоб приховати вчинене, вбили її. Після цього заволоділи велосипедом потерпілої, годинником марки «Ракета», що знаходився на її руці та сумкою, де знаходилися продукти харчування на загальну суму 189 грн. 37 коп.

Злочин вчинили при слідуючих обставинах.

22 листопада 1992 року приблизно в 19 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на автодорозі із с. Онок в напрямку м. Виноградова на відстані 1 км від ресторану «Дубки» зустріли ОСОБА_3, яка рухалась на велосипеді в м. Виноградів. У них виник умисел вступити з ОСОБА_3 в статевий акт. Діючи узгоджено з цією метою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняли ОСОБА_3, 1942 року народження, з велосипеда, потягли її в поле в сторону с. Олейник на відстань 35 м від дороги, де повалили на землю. Оскільки ОСОБА_3 стала чинити опір, то ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для подолання опору застосували фізичне насильство, умисно нанесли їй численні удари руками та ногами по голові, тулубу, нижніх кінцівках, причинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Подолавши опір потерпілої, реалізовуючи свій злочинний умисел, по черзі спочатку ОСОБА_2, а потім ОСОБА_1, зірвали одежу з потерпілої ОСОБА_3 та по одному разу зґвалтували останню природним способом, а потім знову спочатку ОСОБА_2, потім ОСОБА_1 по одному разу зґвалтували ОСОБА_3 неприродним способом шляхом аногенітального контакту. причинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в підслизистий шар сфінктера прямої кишки.

2

Після зґвалтування потерпілої та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, потерпіла ОСОБА_3 заявила їм, що заявить про вчинене з нею у відповідні органи. Щоб уникнути відповідальності, з метою приховання вчинених злочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися вбити потерпілу. ОСОБА_1 став спостерігати за місцевістю, щоб попередити ОСОБА_2 про небезпеку, а ОСОБА_2 в цей час умисно з метою позбавлення життя потерпілої, здавив коліном органокомплекс шиї ОСОБА_3, від чого відразу ж на місці наступила її смерть. Після цього вони зняли з руки останньої годинник чоловічий марки « Ракета», забрали її сумку з продуктами харчування та велосипед переварений з чоловічого на жіночий та втекли з місця події.

В пред'явленому обвинуваченні в судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними себе не визнали та пояснили, що ні зґвалтування, ні вбивства потерпілої не вчиняли та не заволодівали її майном. Крім того, підсудний ОСОБА_1 показав, що в ході досудового слідства він оговорив себе та ОСОБА_2, а зробити це його умовили працівники Харківського СІЗО в 2002 році, де він відбував покарання за вчинений злочин.

Підсудний ОСОБА_2 вказав, що з 1990 р. по 1994 р. знаходився в Дніпропетровській області на роботі, а тому ніякого злочину по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 не вчиняв.

Дослідивши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зґвалтуванні потерпілої ОСОБА_3 із застосуванням до неї фізичного насильства спочатку природним, а потім неприродним способом, в умисному вбивстві потерпілої з метою приховати інший злочин та викраденні майна потерпілої доведена.

Так, 04.10.2004 року підсудний ОСОБА_1 в кабінеті № 28 начальника ВКР Барвінківського РВ УМВС в Харківській області майора міліції Юрина В.В. та в присутності адвоката ОСОБА_11 зробив явку з повинною про те, що в листопаді 1992 року між с. Олешник та м. Виноградів на дорозі зустрів потерпілу ОСОБА_3, яка їхала на велосипеді. Будучи в стані алкогольного сп'яніння. У нього виникло бажання зґвалтувати її. З цією метою він стягнув потерпілу з велосипеда, вдарив по голові рукою, від чого остання впала на асфальт, втратила свідомість. Тоді він потягнув її у поле, стягнув одяг і зґвалтував її. Після цього він побачив у потерпілої на руці годинник круглої форми чоловічі з чорним ремінцем із кожозамінника та зняв цей годинник, поклав у кишеню. Крім цього взяв її велосипед, на ( ручці) рулі якого була із чорного кожезамінника сумка з хлібом, калачем та пляшкою із пластмаси з домашнім вином. На цьому велосипеді поїхав додому і про вчинене нікому не говорив. Годинник та велосипед віддав своєму сусіду ОСОБА_12 за проживання в його хаті. ОСОБА_12 є інвалідом, без обох ніг. Потерпіла не приходила до свідомості, коли він її ґвалтував, й коли покинув у полі та поїхав на її велосипеді ( а.с. 147 т.2).

Цю явку з повинною ОСОБА_1 підтвердив при допиті в якості свідка (а.с. 152 т.2).

2005                       року заступник начальника Харківського слідчого ізолятору № 27 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області ( а.с. 228 т.2) повідомив та направив начальнику Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області явку з повинною слідчо-заарештованого ОСОБА_1 про те, що зґвалтування та вбивство потерпілої ОСОБА_3 вчинив він за домовленістю і разом з ОСОБА_2( а.с. 229 т.2).

2006                       року ( а.с. 243-245 т.2) підсудний ОСОБА_1 в присутності адвоката ОСОБА_8 в приміщенні ІТТ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області знову зробив явку з повинною слідчому прокуратури Виноградівського району ОСОБА_19 про причини та обставини зґвалтування, а потім і вбивства потерпілої ОСОБА_3 в листопаді 1992 року сумісно з ОСОБА_2 а також про те, що викрадені годинник та велосипед за порадою та наказом ОСОБА_2 продав ОСОБА_12. Про вчинене боявся кому-небудь сказати, бо ОСОБА_2 погрожував йому вбивством. Тепер хоче, щоб ОСОБА_2 розкаявся у вчиненому, а він хоче спокійно жити вдома на Закарпатті.

Будучи допитаним в якості підозрюваного ( а.с. 6-8 Т.З) в присутності адвоката ОСОБА_8 з участю перекладача, підсудний ОСОБА_1 знову детально розповів про обставини зґвалтування, вбивства потерпілої ОСОБА_3 та вчинення крадіжки її майна.

При відтворенні обстановки та обставин події (а.с. 10-12 т.3) в присутності понятих, перекладача та адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_1 детально, добровільно розповів про обставини вчинення злочинів  щодо потерпілої ОСОБА_3 в листопаді 1992 року сумісно з ОСОБА_2 та показав на місці події.

Свої показання ОСОБА_1 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_2 (а.с. 13-16 т.3).

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в ході досудового слідства (а.с. 18-19, 26-27, 55-56 т.3), покази яких перевірені в судовому засіданні підтвердили, що в листопаді 1992 року підсудний ОСОБА_2 знаходився в с. Вербовець Виноградівського району Закарпатської області та був одягнений в куртку-фуфайку зеленого кольору, яка і була впізнана ними ( а.с. 20, 28 т.З).

Свідок ОСОБА_16, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердила, що проживала з ОСОБА_1, як з чоловіком з 1998 року і прожила з ним 5 років. За цей час ОСОБА_1 її часто бив, а в 1992 році, в кінці року, став бити і говорив, що вб'є, як уже вбив одну жінку.

Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві ( а.с. 120-122 т.2) показав. що ОСОБА_1 проживав з дружиною в його будинку. А в листопаді 1992 року розрахувався з ним за будинок велосипедом та годинником круглої форми з ремінцем із кожезамінника чорного кольору. Марка годинника «Ракета», Годинник чоловічий. Велосипед був синього кольору. Ці показання перевірені в судовому засіданні.

4

Згідно протоколу огляду місця події та трупа від 24 листопада 1992 року ( а.с. 26-27 т.1) та від 25 листопада 1992 року ( а.с. 26-27 т.1) на відстані 1000 м від будівлі ресторану «Дубки» в сторону села Онок, в 17 м від бетонного стовпа збоку ресторану «Дубки» на лівій обочині дороги в сторону орошуючого каналу є сліди волочіння, а в кінці волочіння на придорожній смузі гладкої поверхні виявлені 2 ґудзики білого кольору. В 2 м від ґудзиків на землі знаходиться головний платок (головна хустка) з малюнком на коричневім фоні люриксивною ниткою, а в канаві вниз від обочини знайдені жіночі труси. З боку пахотного поля вверх є сліди ковзання. На пахотному полі в 4 м від каналу виявлена білого кольору шкарпетка, а на відстані 9 м від шкарпетки вліво -жіночий чобіт. На пахотному полі в сторону с. Олешник від орошуючого каналу на мокрому грунті є сліди волочіння довжиною 48 м, а в кінці знаходиться втоптаний грунт на віддалі 4x4,5 м. В 35 м від втоптаного грунту на пахотному полі знаходиться труп потерпілої ОСОБА_3 Труп лежить вниз лівою боковою поверхнею, руки зігнуті та притиснуті до грудей, права нога зігнута в коліні, ліва - підігнута. Одежа на трупі порвана, пропитана плямами бурого кольору, схожими на кров. Обличчя, руки, ноги вимазані грязюкою та кров'ю. В радіусі 2 м біля трупа грунт затоптаний. На ньому є рідина, схожа на кров. В 14 м від знака «Виноградов» з лівої сторони дороги в сторону с. Онок на землі біля зваленого бетонного стовпа виявлена сорочка білого кольору із х/б з плямами, схожими на кров. Вказана сорочка вилучена з місця події як речовий доказ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 82 від 24.11.1992 року смерть ОСОБА_3 наступила від механічної асфікції внаслідок здавлення органу шиї тупим предметом, чим може бути рука, нога сторонньої особи. На трупі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів орбітальних областей обох очей, шкірних покривів лівої щоки, спинки носа, слизистої оболонки обох губ, щік, лівої вушної раковини, передньої поверхні грудної клітини, тильної поверхні обох кистей рук, зовнішніх статевих органів, крововиливів під правим оком; саден задньої поверхні правого ліктевого суглобу, передньо-зовнішньої поверхні обох стегон; углиблених ран верхнього повіка лівого ока, верхньої губи, вутла рота зліва, лівої вушної раковини; розрива вуздечки верхньої губи, отіка м'яких тканин правої половини обличчя, повік обох очей, губ, м'яких тканин шиї, правої великої статевої губи; крововилива в підслизовій шар сфінктера прямої кишки. При внутрішньому дослідженні виявлені тілесні пошкодження у вигляді масивних крововиливів у підшкірно-жирову клітчатку та м'які тканини шиї; м'яких тканин лобка, в м'які тканини відповідно ІУ-УІ ребер зліва; крововилива в товщу сердечної сорочки по передній поверхні; розриву задньої поверхні правої долі нирок; м'яких покривів голови в обох лобно-теменних областях і в теменній області по центру; розможження амоневроза внутрішньої поверхні м'яких покровів голови зліва; закритих переломів ребер справа - ІУ,У.УІ по середньо-ключичній лінії та II, III, ІУ, У, УІ, УІІ, УІІІ, IX зліва по середньо-ключичній лінії з крововиливом в навколишні м'які тканини. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупого предмета при нанесенні множинних ізольованих ударів кулаком, обутою ногою або подібними предметами. Дані тілесні пошкодження  характерні  для  боротьби  та самооборони  та відносяться  до

5

категорії тяжких тілесних ушкоджень як   небезпечні для життя в момент їх причинения.

Крім того, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено діяння задньо-прохідного отвору та крововилив в підслизистий шар сфінктера прямой кишки, які є одними з ознак вчинення статевого акту неприродним способом. В мазках, вилучених із влагалища, виявлені сперматозоїди, що свідчить про статевий акт незадовго до смерті.

Згідно висновку судово-медичної імунології від 09.03.2005 року ( а.с. 178 т.2) на тампоні з вмістом піхви ОСОБА_3 виявлена сперма без домішку крові, а у сліді на підкладці спідниці, яка знята з трупа, виявлена сперма, змішана з кров'ю людини. Вказана сперма походить від ОСОБА_1

Згідно висновку судово-медичної цитологічної експертизи ( а.с. 185 т.2) в піднігтьовому вмісті пальців рук потерпілої ОСОБА_3 знайдені кров та епітеліальні клітини, які походять від ОСОБА_2

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи ( а.с. 189 т.2) на тампоні з вмістом піхви ОСОБА_3 виявлена сперма без домішку крові; а у сліді на підкладці спідниці, яка знята з трупа, виявлена сперма належна підсудному ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердив, що вперше працівники карного- розшуку Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області зустрілися з підсудним ОСОБА_1 в жовтні 2004 року, коли з Харківського СІЗО № 27 поступило повідомлення в райвідділ про те, що ОСОБА_1, який відбував там покарання, зробив явку з повинною про зґвалтування та вбивство, вчинене ним та ОСОБА_2 в листопаді 1992 року. В ході досудового слідства ОСОБА_1 в присутності адвоката давав добровільні та детальні показання про обставини вчинення зґвалтування та вбивства потерпілої ОСОБА_3, показання свої підтверджував на очній ставці з ОСОБА_2 при відтворенні обстановки та обставин події. Ніяке фізичне насильство чи інші недозволені методи до ОСОБА_1 не застосовували. Ніякі скарги від ОСОБА_1 стосовно цього не поступали.

Свідок ОСОБА_18 в досудовому засіданні показав, що в кінці вересня чи на початку жовтня 2004 року у Виноградівський РВ УМВС України у Закарпатській області із Харкова поступило повідомлення про те, що арештований за вбивство ОСОБА_1 зробив заяву про те, що він в листопаді 1992 року вбив і зґвалтував жінку у Виноградові. В зв'язку з цим він був командирований в ІТТ № 27 Харківської області для вияснення цієї заяви. Тоді він вперше зустрівся з ОСОБА_1, який зробив явку з повинною в присутності свого адвоката. Ніяких недозволених методів слідства до ОСОБА_1 ніхто не застосовував.

Ці показання в судовому засіданні повністю підтвердив підсудний ОСОБА_1, при цьому показав, що першу явку з повинною його примусили зробити працівники ІТТ №27 Харківської області. З якою метою -вони це робили, пояснити не може. В ході досудового слідства працівники Виноградівського РВ

6

УМВС України в Закарпатській області його не били, але він все рівно оговорив себе та ОСОБА_2 Крім того показав, що він особисто сам просив слідчого при відтворенні обстановки та обставин події застосувати відеозйомку, оскільки саме тоді він розповідав правду, бо не вбивав ОСОБА_3, а лише вступити з нею в статевий акт його примусив ОСОБА_2.

На клопотання підсудного ОСОБА_1 суд оглянув у судовому засіданні відеокасету відтворення обстановки та обставин події, в якому ОСОБА_1 в присутності перекладача, захисника, прокурора, понятих, судово-медичного експерта добровільно та детально розповів та показав про обставини вчинення злочину сумісно з ОСОБА_2 щодо потерпілої ОСОБА_3 та показав на місці події. ОСОБА_1 підтвердив при відтворенні, що ОСОБА_2 ґвалтував потерпілу, бив її, потім примусив і його вступити з потерпілою в статевий акт. Потерпілу вбив теж ОСОБА_2, а потім він вирішив забрати її годинник, велосипед та сумку з продуктами харчування та наказав йому годинник та велосипед продати ОСОБА_12, що він і зробив.

Таким чином, показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві про конкретні обставини зґвалтування як природним, так і неприродним способом, про те, що потерпілу вони вбили тільки тому, що вона пообіцяла розповісти про вчинене ними з нею, а також про заволодіння її майном, повністю підтверджені вказаними вище доказами. А тому, суд вважає, що саме ці показання ОСОБА_1 правдивими, достовірними, а його показання в судовому засіданні є не що інше, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

 Показання підсудного ОСОБА_2 про те, що він не міг вчинити злочини щодо ОСОБА_3 в листопаді 1992 року, бо знаходився на заробітках у Дніпропетровській області, спростовані показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 А тому суд розцінює його показання як намагання уникнути відповідальності.

Підсудний ОСОБА_1 також посилався в своїх показаннях в судовому засіданні на те, що його примусили зробити явку з повинною працівники ІТТ №27 Харківської області в жовтні 2004 року, де він сидів затриманий за вбивство, за яке і був засуджений. Але пояснити хто саме це робив не знає і не може сказати. Однак вказує, що працівники Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області до нього приїхали вже після зробленої ним явки з повинною. В ході досудового слідства його ніхто не бив.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що в ході досудового слідства до нього не застосовувалися ніякі недозволені методи слідства.

Все це дає підставу суду вважати, що посилання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів слідства, в результаті яких він визнавав вину у зґвалтуванні, вбивстві потерпілої ОСОБА_3 та заволодінні майном останньої, є безпідставними, надуманими.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 24 листопада 1992 року підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сумісно на протязі дня вживали спиртні

7

напої, а побачивши потерпілу ОСОБА_3, яка їхала на велосипеді по дорозі додому, у них виникло бажання зґвалтувати її. Оскільки ОСОБА_3 чинила опір, то вони побили, причинивши їй тілесні ушкодження, потім почергово зґвалтували її як природним, так і неприродним способом. Коли ж потерпіла ОСОБА_3 заявила, що розповість про те, що вони вчинили з нею, то діючи з одним умислом вбили її. Впевневшись, що потерпіла мертва, вони сумісно зняли з її руки годинник, забрали велосипед та сумку з продуктами харчування, привласнили це майно. Тому їх дії слід кваліфікувати за ст. 117 ч.З КК України (1960р.). а не за ч.4 ст. 152 КК України ( 2001р.) за кваліфікуючою ознакою зґвалтування, вчинене групою осіб, а не таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки; за ст. 118 ч.2 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, повторно, групою осіб;

за ст. 93 п. «ж» КК України (1960р.) за кваліфікуючою ознакою вчинення вбивства з метою приховати інший злочин.

Обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вбивства з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю та поєднане із ґвалтуванням ( п.п. «а», «е» ст. 93) в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, а тому таке обвинувачення з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід виключити.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 142 ч.З КК України (1960р.), тобто за розбій, вчинений за попереднім зговором групою осіб, поєднаний з причинениям тяжких наслідків, свого підтвердження не знайшло.

Судом встановлено, що умисел заволодіти майном потерпілої ОСОБА_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник після вчинення вбивства останньої. Тому їх дії слід кваліфікувати не за ч.З ст. 142 КК України (1960р.), а за ч.2 ст. 185 КК України ( 2001р.), як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, з причинениям шкоди 189 грн. Однак, приймаючи до уваги, що з 01.01.2006 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законів України» від 07.07.2005 p., яким внесено зміни до п.п. 6.1.1, п.6.1 ст. 6 та п.22.4 ст.22 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р., то згідно з положенням ст. 22.5 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. в частині кваліфікації злочинів неоподаткований мінімум доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної відповідно до п.п.6.1.1., п.6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року. Тобто станом на 01.01.2007р. вона становить 1200 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч.1 ст.5 КК України закон. який скасовує, або пом'якшує відповідність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин - крадіжку до набрання цим законом сили, тобто 24.11.1992 року на суму 189 грн. 37 коп., то їх дії перестали бути кримінально-караними і вони мають бути виправданими за ст. 185 ч.2 КК України.

8

Призначаючи підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує суспільну небезпеку вчинених злочинів, їх особи, а також те, що вони вчинили злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною.

Крім того, суд враховує тяжкі наслідки вчиненого та те, що це сталося 14 років тому назад, а тому вважає, що їх виправлення можливе при ізоляції від суспільства.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази підлягають знищенню.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, апеляційний суд -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 117 ч. 3; 118 ч.2 та 93 п. «ж» КК України ( 1960 р..) та призначити ОСОБА_1 і ОСОБА_2:

-за ст. 93 п. «ж» КК України ( 1960р.) по 10 років позбавлення волі кожному; -за ст. 117 ч.З КК України ( 1960р.) по 7 років позбавлення волі кожному; -за ст. 118 ч.2 КК України (1960р.) по 5 років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначити по 11 років позбавлення волі кожному.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

За ст. 185 ч.2 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдати в зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального злочину згідно ст. 6 п.2 КПК України.

Строк відбування призначеного ОСОБА_1 покарання обчислювати з дня затримання з 20.04.2007 року, а ОСОБА_2 з дня його затримання з 04.12.2006 року.

Речові докази - майку, жіночу блузку, колготки, спідницю, труси, жіноче пальто, жіночий піджак, чоловічу сорочку -знищити.

Вирок оголошений і на нього може бути подана касаційна скарга прокурором,   потерпілою,   захисником   на   протязі   одного   місяця   з   дня

9

оголошення , а засудженими з дня отримання копії вироку до Верховного Суду України через апеляційний суд Закарпатської області.

Головуюча ДОРЧИНЕЦЬ (підпис) Суддя: ДІДИК (підпис) Народні засідателі: ОСОБА_4 ( підпис), ОСОБА_5 (підпис), ОСОБА_6 (підпис).