КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3951/09 Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
Я.Б. Глущенко,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання здійснити перерахунок доплати, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання здійснити перерахунок доплати до пенсії з 01.07.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2008 року адміністративний позов задоволений.
Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з 09.07.2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції зміні.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Білій Церкві, як непрацюючий пенсіонер, зареєстрований і постійно проживає в м. Білій Церкві Київської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 /додаток 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Проте, до пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч. 2 ст. 39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у сумі 5,20 грн. Відповідач також керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на підвищення до пенсії, в порядку, передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак позовні вимоги підлягають задоволенню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але невірно застосував норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області – задовольнити частково .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2008 року – змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином: «Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 доплати до пенсії у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року».
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2008 року – залишити без змін .
Повний текст постанови виготовлений 09 лютого 2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Н.М. Літвіна
Я.Б. Глущенко