ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3052/19 Справа № 205/1632/18 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",

на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» у березні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.4-6/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 07 вересня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2018 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 07 вересня 2012 року у розмірі 3 188, 04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1 798, 68 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1 389, 36 грн., а також судовий збір у розмірі 64, 76 грн., а всього 3 252, 80 грн. /а.с.54-58/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволені позовних вимог позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які банк посилалася у своїй позовній заяві /а.с.63-67/.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Частиною 4 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що на підтвердження своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було надано суду першої інстанції «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку», в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку, інформація про місце роботи тощо.

Також в анкеті-заяві міститься розділ "Виявляю бажання оформити на своє ім'я", зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які вподальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: картка "Універсальна", картка класу Gold, пенсійна картка, зарплатний картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка, проте даний розділ не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги. В графі щодо встановлення ліміту на платіжну картку зазначена сума у розмірі 2 000 грн.

Звертаючись з позовними вимогами банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 1 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Дослідивши надані банком документи колегія суддів встановила певні розбіжності, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити, в якому розмірі банком було надано кредитні кошти відповідачу, оскільки відповідно до бланку анкети-заявки позичальника розмір кредитного ліміту зазначено 2 000 грн., тоді як в позові банком вказано 1 800 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею та комісією, тоді як в анкеті-заявці підписаної позичальником відсутня інформація щодо нарахування даної неустойки.

Разом з цим, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", в якому зазначено умови обслуговування карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract" та "Універсальна Gold ", проте матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої позичальником кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Враховуючи дані обставини суд позбавлений можливості визначити розмір процентної ставки користування кредитними коштами та розмір відповідальності за порушення виконання кредитних зобов'язань відповідно до наданої довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки.

Крім того, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про отримання кредитної картки позичальником, зокрема інформація щодо номеру картки, строку її дії та дату видачі, тому матеріали справи не містять доказів про користування позичальником кредитної картки.

Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов'язань відповідача перед банком суду надано не було.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_1, за кредитним договором б/н від 07 вересня 2012 року, кредитних коштів у розмірі 1 800 грн., який зазначений у позові. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані.

Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту. Таким чином, представлений банком розрахунок заборгованості у розмірі 86 739, 04 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги.

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, які були недоведеними позивачем та безпідставно заявлені, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Звертаючись з апеляційною скаргою банком не було надано будь-якого доказу на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов'язань, оскільки доводи скарги не можуть усунути виниклі розбіжності щодо визначення суми наданого кредиту та виниклої заборгованості.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2018 року 2018 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров