ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2010 року Справа № 2а- 28960\09\1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Островської О.П.,
при секретарі Кір’ян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язанні вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
28.12.2009 року ОСОБА_1 (далі Позивач), звернувся з позовом до прокуратури Луганської області (далі відповідач), про визнання дій неправомірними та зобов’язанні відповідача виплатити грошову допомогу в сумі 53915,68грн.
В обґрунтування позову зазначив, що з 07 червня 1994 року по 08 червня 2008 року працював у відповідача на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора.
Стверджує, що при звільненні 09 червня 2008 року з посади старшого помічника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Луганської області за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» йому не була сплачена грошова допомога у розмірі місячного заробітку за кожний рік роботи в загальній сумі 53915,68 грн.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що до 1994року, у період часу 23 червня 1977 року по 2 грудня 1993 року, позивач проходив службу в управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на посадах начальницького складу. При звільнені з управління внутрішніх справ 02.12.1993р. позивач отримав грошову допомогу в порядку визначеному пунктом 10 постанови КМУ від 17.07.1992р. № 393 і відповідно не має права на повторне отримання грошової допомоги.
Крім того, ОСОБА_1 була призначена пенсія при звільненні з органів внутрішніх справ. Відповідно він використав своє право на отримання грошової допомоги при звільненні.
Відповідач зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Згідно із ч. 15 вказаної статті, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Посилаючись на зазначені норми, відповідач стверджував, поняття грошова допомога є невід'ємною частиною поняття вихід на пенсію. Відповідно у разі отримання права на дві пенсії особа отримує право на отримання двох грошових допомог і за законом має вибрати, одну із пенсій та одну з грошових допомог. Позивач використав право на пенсію та грошову допомогу при звільненні з органів внутрішніх справ.
На підставі викладеного відповідач вважає, що отримавши право на пенсію при звільненні з органів прокуратури, позивач, за таких обставин, не має права на отримання грошової допомоги, оскільки таке право вже використав при звільненні з органів внутрішніх справ.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Надав пояснення тотожні даним викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав просив відмовити в задоволені позовних вимог з підстав зазначених в заперечені.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
З 08.06.1994 року, відповідно до наказу № 262 від 07.06.1994 року, позивач був прийнятий помічником Луганського прокурора з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Луганської області де проходив службу до 09.06.2008 року (а.с.9-11, 109).
Відповідач є юридичною особою до компетенції якого відноситься прийняття, звільнення працівників прокуратури на роботу, нарахування та виплата останнім заробітної плати та інших виплат, у тому числі грошової допомоги.
Зазначені факти сторонами не оспорюються.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст. 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів відносяться спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно зі ст. 50-1 закону України «Про прокуратуру», пенсія за вислугу років працівникам прокурори призначається з урахуванням їх заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що справа, предметом розгляду якої є стягнення грошової допомоги, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються проходження особою публічної служби.
10.07.2008 року, за вихідним № 11-8-08 відповідачем відмовлено у задоволені заяви позивача щодо виплати грошової допомоги при звільнені у зв’язку з її отримання при звільнені у 1993 році з органів внутрішніх справ України (а.с.25).
Проблемою даного спору є правомірність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги у разі виходу на пенсію у зв’язку з отримання позивачем грошової допомоги при попередньому звільнені з органів внутрішніх справ у 1993 році.
Відповідно до ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Таким чином норми ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розповсюджуються лише на працівників прокуратури та не розповсюджуються на працівників органів внутрішніх справ при їх звільнені.
На підставі наказу прокурора Луганської області № 506 від 26.05.2008 року. позивач був звільнений з посади помічника Луганського прокурора з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Луганської області за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 09.06.2008 року (а.с. 19).
Стаж роботи позивача у відповідача за період з 07 червня 1994 року до 09 червня 2008 року склав повних 14-ть років.
Згідно із довідкою від 09.06.2008 року, заробітна плата позивача на момент звільнення прийнята для нарахування пенсії, склала 3851,12грн. (а.с.20).
Відповідно до довідки від 12.08.2008 року № 6927\02-1-10, позивачу призначено пенсію на підставі закону України «Про прокуратуру» з 10.06.2008 року ( а.с.17).
Таким чином звільнення позивача з прокуратури Луганської області пов’язано з виходом на пенсію та здійснено відповідно до вимог спеціальної норми Закону України «Про прокуратуру».
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги передбаченої ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при звільнені у зв’язку із виходом на пенсію.
Суд критично оцінює посилання відповідача на оформлення позивачем пенсії при звільнені з органів внутрішніх справ та отримання грошової допомоги при звільнені з органів внутрішніх справ у 1993 році з наступних підстав.
Відповідно до ч.18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Постановою Кабінету міністрів України № 114 від 29.07.1991 року затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (далі Положення № 114).
Відповідно до підпункту «В» пункту 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливо.
Згідно із наказом УВС № 388 о/с від 01.12.1993 року, позивач був дійсно звільнений на пенсію за п.п. «в» п.64. Положення № 114, через обмежений стан здоров'я з останнього місця праці Алчевської ВК -13 ( а.с. 5, 13).
Відповідно до довідки виданої Алчевською ВК-13, позивачу, при звільнені 02.12.1993р. сплачена, у тому числі вихідна допомога нарахована згідно із п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року ( далі Постанова № 393, а.с.15).
Згідно з п.10 Постанови № 393 (в редакції на час звільнення у 1993 році), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Таким чином Постанова № 393 не містила поняття грошова допомога при звільнені у разі виходу на пенсію, лише передбачала грошову допомогу при будь якому звільнені з позитивних підстав.
Постанова № 393, в редакції на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ не містила обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі повторного звільнення.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 пункту 10 Постанови № 393, в редакції на момент звільнення позивача з органів прокуратури, військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Таким чином абзац 2 ч.2 пункту 10 Постанови № 393 передбачає в якості суб’єктів отримання грошової допомоги працівників органів внутрішніх справ та не передбачає в якості суб’єктів працівників прокуратури.
Частина 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає в якості підстав отримання грошової допомоги передбачає необхідність роботи в органах прокуратури на певних посадах.
З систематичного аналізу зазначених нормативних актів убачається відсутність обмежень отримання позивачем грошової допомоги передбаченої ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при звільнені у зв’язку із виходом на пенсію через отримання грошової допомоги передбаченої п.10 Постанови № 393 при звільнені з органів внутрішніх справ.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Розмір грошової допомоги позивачем обґрунтовано визначений у сумі 53915,68грн., з розрахунку 3851,12грн. (заробітна плата позивача на момент звільнення прийнята для нарахування пенсії) х 14 (кількість повних років роботи позивача у відповідача на момент звільнення) = 53915,68грн.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами.
Враховуючи, що наявний спір відноситься до спору щодо проходження публічної служби слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
За правилом частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Оскільки сторони не звертись з клопотання про поновлення строку або відмовою в задоволені позову у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, у суду відсутні підстави для відмови у задоволені позову у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.
Сторонам роз’яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.02.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
На підставі викладенного, керуючись статтями 94,159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язанні виплатити грошову допомогу в сумі 53915,68грн. задовольнити.
Визнати протиправними дії прокуратури Луганської області щодо відмови у виплаті грошової допомоги при звільнені ОСОБА_1.
Зобов'язати прокуратуру Луганської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в сумі 53915,68грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2010 року.
СУДДЯ: Островська О.П.