Справа № 351/86/19

Провадження № 33/4808/139/19

Категорія

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. ч. 1 ст. 130 КУпАПМ.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю захисника Якубовської Галини Федорівни, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2019 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає у АДРЕСА_1, який не працює,

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На думку апелянта, судом першої інстанції неповно, однобічно, поверхнево розглянуто справу, без виклику свідків. В якості підстав для скасування постанови посилається на такі порушення: 1) відсутність в матеріалах провадження направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння, що, на думку апелянта, свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я; 2) не відсторонення водія від керування, тобто невідповідність дій працівників поліції вимогам ст. 266 КУпАП; 3) покладення в основу рішення суду першої інстанції письмових пояснень свідків, без їх безпосереднього допиту в судовому засіданні під присягою; 4) розгляд справи у відсутність порушника, та накладення стягнення без врахування відомостей, що характеризують останнього. Апелянт звертає увагу також на те, що автомобіль він використовує у робочих цілях і позбавлення права керувати транспортним засобом поставить його у дуже скрутне становище, а іншого заробітку для існування він немає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 29.12.2018р. біля 23-48 год. в м. Снятині по вул. Винниченка, 24, керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Драгер» прилад ARBH № 0641, принтер ARBH № 5302, тест №835, чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду захиснику Якубовській Г.Ф. роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Повідомила, що жодних заяв та клопотань поштою не направляла, до канцелярії суду не подавала, на адресу електронної пошти суду не надсилала. Просила розглядати справу у відсутність ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про час та місце розгляд справи.

Захисник підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просила постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді належить залишити без змін з наступних підстав.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції прийняв рішення з урахуванням вказаних вище вимог закону.

Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

Вважаю, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_3 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичні обставини справи, та призначив йому справедливе стягнення, яке повністю узгоджується з приписами ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_3 підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №004411 від 29.12.2018 року, складеного уповноваженою на те особою, у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підписаного особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, який на підстав ст. 63 Конституції України відмовився від дачі пояснень (а.п. 1); 2) роздруківкою приладу «Драгер», з показником проведеного огляду - 1,88% (проміле) (а.п. 2); 3) актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого проводився огляд ОСОБА_3, результат якого зазначений як 1,88% (проміле) (а.п.4); 4) поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 29.12.2018 року, в присутності яких проводився огляд на стан сп'яніння ОСОБА_3 з результатом 1,88 % (проміле).

До матеріалів провадження також долучено диск, на якому міститься відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції (а.п. 8), з якого вбачається, що ОСОБА_3 виконує функції водія, зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Працівники поліції, виявивши у ОСОБА_3, ознаки алкогольного сп'яніння, пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння. Далі відображено обставини залучення свідків. Після цього, ОСОБА_3 у присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», зокрема, був запропонований герметично упакований мундштук, поведена інструкція щодо правильності проходження огляду та озвучений його результат - 1,88 (проміле). Вбачається, як працівник поліції з'ясовує у ОСОБА_3 його ставлення до результату проведеного огляду та задає питання: Чи згідний він з результатом проведеного огляду. Жодних заперечень з приводу результатів огляду останній не заявляв.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доходжу висновку, що докази, які містяться в матеріалах провадження, отримані з дотриманням встановленого законом порядку.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що працівники поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_3 діяли відповідно як до вимог ст. 266 КУпАП, так й до приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналізуючи матеріали справи та наявний в ньому відеозапис, доходжу висновку, що наданими суду матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено факт керування саме ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах провадження відсутнє направлення працівника поліції на проходження медичного освідчення, як того вимагає закон, не свідчить про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду, оскільки зазначене апелянтом направлення видається у разі самостійного проходження особою огляду на стан алкогольного сп'яніння. В той же час, ОСОБА_3 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу. Жодних клопотань щодо його незгоди з результатами технічного приладу «Драгер», та його бажання пройти огляд в медичному закладі, матеріали провадження не містять.

Посилання апелянта на невідповідність дій працівників поліції вимогам ст. 266 КУпАП, оскільки його не було відсторонено від керування транспортним засобом, само по собі не є підставою для визнання недійсним як огляду на стан сп'яніння, так й визнання незаконним рішення суду першої інстанції та його скасування. Крім того, таки дії працівників поліції не впливають на доведеність керування транспортним засобом ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не допитав безпосередньо в судовому засіданні свідків, також не впливають на правильність висновків суду, оскільки наявність свідків вбачається з відеозапису, їх анкетні дані містяться як в протоколі, так й в письмових поясненнях, де свідки засвідчили показник приладу «Драгер» - 1,88% (проміле), тому відсутні будь-які сумніви щодо змісту цих пояснень.

Письмові показання свідків, як документи, віднесені до джерел доказів, тому суд першої інстанції правомірно поклав їх в основу прийнятого ним рішення, оскільки показаннях свідків не суперечать обставинам справи, а присутність свідків під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджено зазначеним вище відеозаписом.

Твердження апелянта про розгляд справи у його відсутність, як підставу для скасування судового рішення, не є слушними, оскільки ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, крім того, такий факт не порушує його право на захист, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, справу в суді першої інстанції було розглянуто у присутності його захисника. Клопотань про перенесення слухання на інший час матеріали провадження не містять.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги й в частині того, що під час накладення стягнення судом першої інстанції не було враховано відомостей, що характеризують ОСОБА_3, оскільки вказані обставини, зокрема характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, враховуються в усіх випадках, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, вважаю, що при накладенні адміністративного стягнення суддя суду першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги приписи ст. 33 КУпАП, і врахувавши, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Посилання апелянта те, що автомобіль він використовує у робочих цілях і позбавлення права керувати ним поставить його у дуже скрутне становище, а іншого заробітку для існування він немає, з урахуванням наведеного вище, не може бути підставою для зміни судового рішення в частині накладення стягнення, оскільки санкція статті не передбачає альтернативних видів стягнень для водіїв транспортних засобів.

У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції під час апеляційного перегляду, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2019 року, якою ОСОБА_3 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло