ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 березня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2926/17

Головуючий у першій інстанції - Бездідько В.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/19/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

третя особа приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб Світлана Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Бездідька В.М. від 30 травня 2018 року, місце ухвалення м.Прилуки у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа: приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб Світлана Миколаївна,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Вимоги заявленого позову обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_5, яка 29.04.2015 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М., згідно якого все своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_3 Оскільки за життя ОСОБА_5 хворіла, при цьому висловлювала наміри заповісти своє майно в рівних частинах позивачу і відповідачу, то ОСОБА_2 вважає, що на час складення заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла вільно керувати ними. За даних обставин ОСОБА_2 просила визнати недійсним заповіт, складений 29.04.2015 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С.М. 29.04.2015 року та зареєстрований у реєстрі за №824 (а.с.2-3, 66-68, том 1).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.05.2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що в порушення норм процесуального права вона не отримувала копії ухвали суду першої інстанції від 02.10.2017 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 12.10.2017 року, при цьому ОСОБА_2 отримала лише судову повістку про призначення справи до розгляду на 30.11.2017 року. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що судом першої інстанції не було розглянуто її заяву про забезпечення доказів в частині їх витребування від приватного нотаріуса Колодуб С.М., також судом першої інстанції не було розглянуто клопотання представника позивача адвоката Карпенка В.К. про витребування доказів від комунального лікувально-профілактичного закладу "Валківська психіатрична лікарня" Чернігівської обласної ради. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано заслухав показання свідка ОСОБА_7 у відсутності позивача та її представника, позбавивши їх таким чином можливості поставити відповідні запитання вказаному свідку. При цьому доводи апеляційної зазначають, що показання свідка ОСОБА_7 є відмінними від інформації, наданої КЛПЗ "Прилуцька ЦМЛ" у відповіді №01-14/359 від 14.05.2018 року. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції при розгляді даного спору по суті не було прийнято до уваги норми матеріального права щодо застосування частини першої статті 225 ЦК України. Оскільки для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України необхідно встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при розгляді справ даної категорії суду першої інстанції необхідно було обговорити та вирішити питання про призначення по справі судової психіатричної експертизи, з врахуванням заявлених представником позивача адвокатом Карпенком В.М. клопотань, проте дана експертиза судом першої інстанції призначена не була.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Антоненко Л.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Антоненко Л.А. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2, її представник адвокат Карпенко В.К., третя особа приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М., належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.122,123,125,127, том 2), не з'явились. На адресу апеляційного суду від позивача ОСОБА_2 надійшла заява (а.с.118,119,120,121,том 2), в якій ОСОБА_2 просить провести судовий розгляд даної справи 28.03.2019 року за її відсутності та задовольнити її апеляційну скаргу. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, яка є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як вбачається із заповіту ОСОБА_5, складеного 29.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №824 (а.с.54, том 1), ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно інформації комунального лікувально-профілактичного закладу ''Прилуцька центральна міська лікарня" від 14.05.2018 року №01-14/359 (а.с.98,том1), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 до комунального лікувально-профілактичного закладу ''Прилуцька центральна міська лікарня" не зверталась.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, суд з посиланням на фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд прийшов до висновку, що заповіт складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем ОСОБА_5 та зареєстрований у встановленому законом порядку. При цьому суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що посилання позивача ОСОБА_2 на визнання заповіту недійсним з тих підстав, що на час складання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки боролась із хворобами та була під дією тяжких обставин, суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та об'єктивними доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав, передбачених статтями: 201, 215, 255, 1257 ЦК України необхідно визнати недійсним односторонній правочин, яким є заповіт, як розпорядження на випадок смерті, внаслідок того, що ОСОБА_5, вчинивши вказаний вище правочин, не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (а.с.2-3,66-68, том 1).

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що в порушення норм права, які регулюють спірні правовідносини, судом першої інстанції не було розглянуто та не було задоволено її клопотання про витребування відповідних медичних документів щодо ОСОБА_5, а також про проведення по справі судової психіатричної експертизи, призначення якої є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення вимог заявленого позову, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві (а.с.2-3, 66-68, том1) ОСОБА_2 зазначала про необхідність призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити питання про встановлення психічного стану ОСОБА_5 в момент складення заповіту.

На адресу апеляційного суду від представника позивача адвоката Карпенка В.К. надійшло клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи щодо дослідження наявності психічного захворювання спадкодавця ОСОБА_5 на момент складення заповіту та чи усвідомлювала померла ОСОБА_5 значення своїх дій і чи могла керувати ними під час складення заповіту 29.04.2015 року на ім'я ОСОБА_3

Приписами п.2 ч.1 статті 105 ЦПК України регламентовано, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17.10.2018 року було задоволено клопотання представника позивача адвоката Карпенка В.К. про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с.255-257,том1). По справі апеляційним судом було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено комунальному лікувально-профілактичному закладу "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" (вул.Мазепи,3 м.Чернігів, 14005), на вирішення якої апеляційним судом було поставлено наступні питання: 1. Чи страждала ОСОБА_5, 1945   року   народження, на час складення заповіту - 29.04.2015 року на ім'я ОСОБА_3 на хронічний стійкий чи тимчасовий психічний розлад, за наявності у неї захворювань, зазначених у медичній документації ? Якщо так, то на який саме? 2. В якому психічному стані знаходилась ОСОБА_5, 1945 року народження, під час складення заповіту 29.04.2015 року на ім'я ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М. 29.04.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №824? 3. Чи могла ОСОБА_5, 1945 року народження, за своїм психічним станом усвідомлювати, розуміти значення своїх дій та керувати ними під час складення заповіту 29.04.2015 року на ім'я ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М. 29.04.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №824?

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №71, дата проведення експертизи 12.02.2019 року (а.с.103-110, том 2): ''У ОСОБА_5 мав місце органічний розлад особистості переважно судинного генезу (атеросклеротичне ураження судин, гіпертонія) (F 07.8 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), який, втім, не позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час укладання заповіту 29 квітня 2015 року''.

Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, оскільки в ході судового розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилалась позивач в обґрунтування вимог заявленого позову, а саме, ті обставини, що під час укладання оспорюваного заповіту 29.04.2015 року ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що в порушення норм процесуального права вона не отримувала копії ухвали суду першої інстанції від 02.10.2017 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 12.10.2017 року, при цьому ОСОБА_2 отримала лише судову повістку про призначення справи до розгляду на 30.11.2017 року.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із приписів ч.2 статті 376 ЦПК України, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року. Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_2 у зазначених доводах апеляційної скарги, не призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що судом першої інстанції не було розглянуто її заяву про забезпечення доказів в частині їх витребування від приватного нотаріуса Колодуб С.М., також судом першої інстанції не було розглянуто клопотання представника позивача адвоката Карпенка В.К. про витребування доказів від комунального лікувально-профілактичного закладу "Валківська психіатрична лікарня" Чернігівської обласної ради.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2018 року, оскільки відповідна інформація, в тому числі, і та інформація, на яку посилається ОСОБА_2 в доводах апеляційної скарги, була витребувана у відповідних органів ухвалами апеляційного суду від 06.09.2018 року (а.с.215-217, том 1), від 26.12.2018 року (а.с.48-49, том 2).

Як вбачається із висновку судово-психіатричного експерта №71, дата проведення експертизи 12.02.2019 року (а.с.103-110, том 2), вказана інформація досліджувалась судовими експертами під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано заслухав показання свідка ОСОБА_7 у відсутності позивача та її представника, позбавивши їх таким чином можливості поставити відповідні запитання вказаному свідку.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення вимог заявленого позову, виходячи із наступного. Відповідно до приписів ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що для визначення наявності стану, в якому ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними на момент складення заповіту 29.04.2015 року, апеляційним судом за клопотанням представника позивача адвоката Карпенка В.К. було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричного експерта №71, дата проведення експертизи 12.02.2019 року (а.с.103-110,том 2): ''У ОСОБА_5 мав місце органічний розлад особистості переважно судинного генезу (атеросклеротичне ураження судин, гіпертонія) (F 07.8 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), який, втім, не позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час укладання заповіту 29 квітня 2015 року''.

Вимоги заявленого позову про визнання заповіту недійсним із зазначених позивачем підстав вирішуються апеляційним судом з урахуванням як вказаного висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших вищенаведених доказів по справі, які спростовують доводи позивача про те, що станом на час укладання заповіту 29.04.2015 року ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав, передбачених статтями: 201, 215, 255, 1257 ЦК України необхідно визнати недійсним односторонній правочин, яким є заповіт, як розпорядження на випадок смерті, внаслідок того, що ОСОБА_5, вчинивши вказаний вище правочин, не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (а.с.2-3,66-68, том 1).

Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для задоволення вимог заявленого позову не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України на підтвердження тих обставин, що станом на час складання заповіту 29.04.2015 року ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Відповідно до ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із норм права, які регламентують спірні правовідносини, з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які наявні в матеріалах справи та були досліджені в ході судового розгляду даної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, при цьому рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.05.2018 року необхідно залишити без змін.

За даних обставин на підставі положень статей 137, 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 (чотири тисячі) грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с.158-164, том 1).

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 (чотири тисячі) грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 02.04.2019 року.

Головуючий: Судді: