2/130/47/2019

130/2249/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи Пічугіної С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Українська залізниця» про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про поновлення на роботі та виплату коштів.

Згідно останніх уточнених позовних вимог позивач просив суд зобов'язати відповідача поновити його на посаді водія з 22.07.2015; стягнути на його користь кошти за завдану моральну шкоду в сумі 25000 грн., кошти за вимушений прогул з 22.07.2015 по день винесення рішення у цій справі, а також кошти в сумі 9516,53 грн., які були нараховані за виконання посадових обов'язків, але не виплачені на 22.07.2015.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Позивач вказав, що 10.07.2006 відповідно до наказу № 148-ос від 06.07.2006 його було прийнято на посаду водія 2-го класу бази нафтопродуктів ст. Матейкове ДП «Укрзалізничпостач», 15.01.2007 відповідно до наказу № 20-ос від 15.01.2007 його було переведено на посаду водія 1-го класу, а 07.08.2014 відповідно до наказу № 380-ос від 07.08.2014 його було звільнено на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату. Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2014 його позовні вимоги до ДП «Укрзалізничпостач» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоотриманої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково та стягнуто з відповідача на його користь 4074,21 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

18.12.2014 Апеляційним судом Вінницької області було ухвалено нове рішення, яким рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2014 скасовано та поновлено позивача на посаді водія 1-го класу бази нафтопродуктів (паливно - технологічного відділу) ст. Матейково ДП «Укрзалізничпостач» з 07.08.2014, вирішено виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2014 по 18.12.2014 та 4074,21 грн. за час затримки при звільненні з роботи. На підставі даного рішення його було поновлено на посаді водія автотранспортних засобів відділу зберігання нафтопродуктів (Матейкове) управління обліку нафтопродуктів та складського господарства ДП «Укрзалізничпостач». Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2015 вищевказане рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10.10.2014 залишено в силі.

22.07.2015 на підставі наказу № 62-ос його звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, як таке, що проведено без визначеної законом процедури щодо скорочення штату, адже після поновлення його на посаді жодного скорочення не відбувалось, а сама по собі ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.006.2015 на його думку не є підставою для звільнення за скороченням штату.

У зв'язку з порушенням відповідачем прав позивача, йому було завдано душевних страждань, ним втрачено нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме: він є інвалідом якому до пенсії залишилось всього пару років, отже відповідач фактично позбавив його можливості заробляти кошти собі на життя. Його одноособове скорочення спричинило йому душевні страждання через сором та приниження, яке він відчував, на даному підприємстві він працював тривалий час та зарекомендував себе з гарної сторони, а незаконне звільнення принизило його в очах колег. Крім іншого з вини відповідача значно погіршився його добробут, а також він відчував душевні страждання, не має можливості працювати та вимушений позичати кошти в інших людей.

Представник відповідача ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, та просила відмовити в їх задоволенні в зв'язку з безпідставністю. ПАТ «Укрзалізниця», як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735. Процес реорганізації підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, зокрема ДП "Укрзалізничпостач", наразі не завершена, останнє не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а тому саме воно повинно бути відповідачем у справі, володіючи цивільною процесуальною дієздатністю самостійного суб'єкта трудового права, як таке, що має статус юридичної особи.

Представник третьої особи, яка не заявляю самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства «Українська залізниця» Пічугіна С.С. в судовому засіданні вказала, що всі дії як відповідачем так і третьою особою по відношенню до позивача були здійснені вірно, а тому просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 Просила долучити до матеріалів справи в якості доказу платіжне доручення про виплату позивачу коштів в розмірі 9516,53 грн.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились. Представник ОСОБА_4 попередньо 14.09.2018 надав до суду заяву відповідно до якої просив розгляд справи провести за його відсутності.

Суд, за погодженням зі сторонами, на підставі ч.3 ст. 211, ч. 3 ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність позивача та його представника.

Історія справи.

18.08.2015 позивач звернувся з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про поновлення на роботі та виплату коштів.

12.07.2016 ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (суддя Вернік В.М.) замінено первісного позивача ДП «Укрзалізничпостач» належним відповідачем ПАТ «Українська залізниця».

12.10.2016 заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області відмовлено повністю.

17.11.2016 рішенням Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду скасовано в частині відмови у стягнення 9516,53 грн., в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

30.05.2018 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.2016 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17.11.2016 скасовано. Справу передано до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

24.07.2018 з Верховного суду України, в порядку статті 411 ЦПК надійшла вищевказана справа, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ передана для розгляду судді Заярному А.М.

26.07.2018 ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду. Справа призначена до судового розгляду на 12.09.2018.

28.08.2019 ухвалою судді за клопотанням відповідача прийнято рішення судове засідання з відповідачем проводити в режимі відеоконференції.

12.09.2018, 31.10.2018 розгляд справи було відкладено з об'єктивних причин.

29.08.2018 та 14.09.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли клопотання про збільшення позовних вимог (т. 3 а.с.34, 120).

17.09.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшли клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ПАТ «Українська залізниця» та залучення в якості відповідача Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (т. 3 а.с.122, 123).

18.01.2019 ухвалою суду клопотання позивача про залучення третьої особи та відповідача задоволено замінено відповідача ПАТ «Українська залізниця» належним відповідачем Державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Заяви позивача про збільшення позовних вимог (т. 3 а.с.122, 123), не прийняті до розгляду та повернуті позивачу на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України - у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

27.03.2019 за клопотанням третьої особи долучено до матеріалів справи в якості доказу копію платіжного доручення №16-9996 від 29.12.2016 про виплату ОСОБА_3 коштів в розмірі 9516,53 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з копії трудової книжки ОСОБА_3 з 10 липня 2006 року був прийнятий на роботу на посаду водія бази нафтопродуктів ст. Матейкове ДП «Укрзалізничпостач», з якої звільнений 07 серпня 2014 року на підставі наказу № 380-ос у зв'язку із скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т.1 а. с. 8-9).

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року стягнуто з ДП «Укрзалізничпостач» на користь ОСОБА_3 4074,21 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, та відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення його на роботі з 08 серпня 2014 року, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн., завданої неправомірним звільненням, про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 лютого 2007 року до 07 серпня 2014 року та за 08 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 26-35).

Відповідно до копії рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року рішення Жмеринського міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Поновлено ОСОБА_3 на посаді водія бази нафтопродуктів ст. Матейкове ДП «Укрзалізничпостач» з 07 серпня 2014 року, зобов'язано ДП «Укрзалізничпостач» виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2014 року до 18 грудня 2014 року, стягнуто з ДП «Укрзалізничпостач» на користь ОСОБА_3 4074,21 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи. У частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, не нарахованої та невиплаченої заробітної плати відмовлено (т. 1 а. с. 36-43).

Відповідно до копії наказу ДП «Укрзалізничпостач» від 15 січня 2015 року № 7-ос (т. 1, а. с. 116) на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року наказ ДП «Укрзалізничпостач» від 07 серпня 2014 року № 380-ос «Про припинення трудового договору (контракту)» скасовано та поновлено ОСОБА_6 на посаді водія автотранспортних засобів відділу зберігання нафтопродуктів Управління обліку нафтопродуктів та складського господарства з 19 січня 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року скасовано, залишено в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року (т. 1 а. с. 44-49).

Відповідно до наказу ДП «Укрзалізничпостач» від 22 липня 2015 року № 62-ос ОСОБА_3 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля) згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року (т. 1 а. с. 3).

Як убачається з довідки ДП «Укрзалізничпостач» від 08 вересня 2015 року № ЦХП-181, позивачу на момент звільнення станом на 22 липня 2015 року нараховано виплати: за 18 днів невикористаної відпустки - 1494,63 грн.; річна премія 50 % - 1 488,00 грн.; згідно з рішенням середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - 4074,21 грн.; індексація - 908,63 грн., що разом становить 9 516,53 грн. (т. 1 а. с. 113).

Постановою Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року відмовлено (т. 2 а. с.168-169).

Відповідно до копії платіжного доручення №16-9996 від 29.12.2016 виплачено ОСОБА_3 кошти в розмірі 9516,53 грн. (т. 3 а.с. 204, 205).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права визначені Кодексом законів про працю України.

Згідно з частинами 1-3 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП Укаїни відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 статті 239 КЗпП України зазначено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

З урахувавши наведені норми матеріального права та обставин справи, суд доходить висновку, що поновлення ОСОБА_3 на роботі не становило обставин його прийняття на роботу, а лише зумовлювалось виконанням вимог закону (частини шостої статті 235 КЗпП України) щодо обов'язковості негайного виконання рішення про поновлення на роботі звільненого працівника, а саме рішення Апеляційного суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року. Однак, внаслідок скасування зазначеного рішення та залишення в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року, у відповідності до вимог чинного законодавства рішення апеляційного суду від 18 грудня 2014 року втратило законну силу, а рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10 жовтня 2014 року набуло законної сили.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 в частині поновлення на роботі на посаді водія, стягнення моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн. та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул з 22 липня 2015 року по день винесення рішення у цій справі, не підлягають задоволенню як безпідставні.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як убачається з довідки ДП «Укрзалізничпостач» від 08 вересня 2015 року № ЦХП-181, позивачу на момент звільнення станом на 22 липня 2015 року нараховано виплати: за 18 днів невикористаної відпустки - 1 494,63 грн.; річна премія 50 % - 1 488,00 грн.; згідно з рішенням середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - 4 074,21 грн.; індексація - 908,63 грн., що разом становить 9 516,53 грн. (т. 1 а. с. 113).

Таким чином є підставними вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь коштів в сумі 9 516,53 грн., які були нараховані за період виконання посадових обов'язків, але не виплачені станом на 22 липня 2015 року. Однак вони на час розгляду справи судом не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до копії платіжного доручення №16-9996 від 29.12.2016 ОСОБА_3 філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» виплачено кошти в розмірі 9516,53 грн. (т. 3 а.с. 204, 205).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов'язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Загальне правило щодо розподілу функцій сторін та суду у доказовій діяльності випливає із системного тлумачення положень ЦПК. Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК).

Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені приходить висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з його безпідставністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у цій справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3-13, 141, 76-83, 89, 259, 263-265, 430 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, ЄДРПОУ 19014832), Акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вулиця тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815).

Суддя: А.М. Заярний

Дата складання повного судового рішення 02.04.2019