АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/583/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія : Побережна Н. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченко Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Побережної Н.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири, повний текст рішення складений 31 січня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з квартири, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно договору дарування, укладеного 09 січня 2004 року, він є власником квартири АДРЕСА_1

В даній квартирі проживає його колишня дружина - ОСОБА_4, з якою він розлучився на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 березня 2015 року.

Після розірвання шлюбу сторони відносин не підтримують, позивач проживає поза межами Черкаської області та має іншу сім'ю.

Відповідач продовжує проживати у квартирі позивача і в добровільному порядку виселитися з неї не бажає.

Крім сторін у квартирі зареєстровані, але не проживають дочки колишнього подружжя - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є повнолітніми.

На даний час позивач бажає продати вказану квартиру, але покупці відмовляються придбавати квартиру із зареєстрованою в ній ОСОБА_4

Відповідач перешкоджає позивачу у реалізації права власності на квартиру, яка є його особистою приватною власністю, постійно провокує з позивачем конфлікти, викликає поліцію, всіляко намагається його залякати та не пускає проживати у квартирі.

На підставі викладеного позивач просив суд виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не було враховано того, що позивач з відповідачкою спільно не проживають, шлюб між ними розірвано та вони не поєднані спільним побутом, відповідач не є членом його сім'ї. Зазначає, що порушено його право, як власника квартири.

У відзиві ОСОБА_4 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним, справедливим та ухваленим за принципом верховенства права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, який є колишнім членом сім'ї позивача, користується займаним приміщенням на законних підставах і його виселення призведе до порушення конституційного права особи на житло.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 09 січня 2004 року , укладеним між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В.В., зареєстровано в реєстрі за № 11 (а.с. 12), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Шполянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації, номер витягу: 2643551 (а.с.13) та технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

З листопада 1993 року по березень 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі.

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 березня 2015 року шлюб між сторонами - розірвано. (а.с. 11).

Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №14624 від 07 грудня 2018 року за адресою АДРЕСА_1 до складу сім'ї/зареєстрованих входять: власник ОСОБА_3, дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_10 та донька ОСОБА_5 (а.с. 50).

Згідно з довідками, виданими депутатом Шполянської міської ради ОТГ Мусюрою І.В. 23 жовтня 2015 року, 14 листопада 2016 року, 04 липня 2017 року та 31 травня 2018 року ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за даною адресою не проживає з березня 2015 і по даний час (а.с.43-46 ).

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Розірвання шлюбу з власником житла не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідач вселилась у будинок зі згоди власника, а позивач не довів, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні його власним жилим приміщенням, в зв'язку з чим підстави для виселення відсутні.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 18 жовтня 2018 року в справі №160/497/17.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виселення відповідачки як колишнього члена сім'ї власника спірної квартири.

За таких обставин, суд, не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Побережної Н.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 04 квітня 2019 року.

Судді