КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/37121/14-ц

Апеляційне провадження 22-ц/824/1295/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Шкоріної О.І. Мазурик О.Ф.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач Публічне акціонерне товариство «КредоБанк»

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань,

в с т а н о в и в :

у/н справи № 761/37121/14-ц № а/п 22-ц/824/1295/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.

у грудні 2014 рокуПАТ «КредоБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 239 243, 23 грн

В обґрунтування позову зазначало, що 22.03.2013 між ПАТ «КредоБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0495.09.00.2055, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 221 325, 51 грн строком до 21.03.2020. Вказував, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 239 243, 23 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2015 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КредоБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 239 243, 23 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2016 заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказувала на те, що не була належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, а тому не змогла надати своїх заперечень проти позову. Вважає, що наданий позивачем кредитний договір від 22.03.2013 № 0495.09.002055 є сфальшованим. Позивач не надав до суду оригінал цього договору або нотаріально завірену його копію, договір застави № 540, який є невід'ємною частиною кредитного договору, а також завірену копію меморіального ордеру з підписами відповідальних осіб з печаткою банку на видачу відповідачу готівки у розмірі згідно кредитного договору. Наданий позивачем меморіальний ордер не підписаний сторонами. Договір купівлі - продажу автомобіля ОСОБА_2 також не підписувала. Вважає, що банк втягнув відповідачку у незаконні фінансові операції, оскільки зарахування надходжень на користь відповідачки відбувалося із - за меж України. Такого способу погашення кредиту, який проводив банк не існує. Банк використав тіньові схеми видаючи готівкові кошти в національній валюті в обхід поточного рахунку, використовуючи різницю між курсом валют, встановленим НБУ і комерційний курсом. Вважає виписки по рахункам неналежними доказам отримання грошових коштів.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2017 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2015 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 рішення Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційний суд Київської області та Апеляційний суд міста Києва здійснювали правосуддя до початку роботи Київського апеляційного суду.

21.06.2018 Київський апеляційний суд зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017, а з 03.10.2018 Київський апеляційний суд розпочав свою роботу.

У судовому засіданні відповідач та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0495.09.00.2055, згідно з яким останній надано кредит для придбання транспортного засобу у сумі 221 325,51 грн строком до 21.03.2020.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 3.2. кредитного договору, кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів, відповідно до яких позичальник зобов'язалася повернути кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором, сплачувати комісії та проценти за користування кредитом.

Згідно п.п. 3.2., 3.3, 3.4 кредитного договору за користування кредитом встановлювалася змінювана процентна ставка. На момент укладення договору процентна ставка складала 15,99 % річних, яка діє протягом першого періоду дії ставки. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки, проценти за користування кредитом повинні сплачуватися згідно встановленого розміру змінної процентної ставки.

Пунктом 3.13. кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у п. 3.2 договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п. 2.1 договору.

Згідно з п. 3.14 кредитного договору позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами по 4 424 грн протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплати процентів) позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 договору, але не менше 10 грн за кожний день прострочення.

Пунктом 5.4 кредитного договору передбачено, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за договором.

Відповідно до п. 4.10 договору банк у випадках, передбачених п. 2.9 цього договору, а саме: несвоєчасна сплата процентів або повернення кредиту (частини кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів.

Згідно п. 4.11 кредитного договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивачем на її адресу були направлені вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (вих. № 06/08/2014-1 від 06.08.2014, вих. № 06/08/2014-2 від 06.08.2014), які залишились без виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість відповідача станом на 24.09.2014 становить 239 243, 23 грн, з яких: 207 823,68 грн - неповернута сума кредиту; 25 895,70 грн - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5 523,85 грн - пеня по простроченій заборгованості за кредитним договором, нарахована за період з 04.03.2014 по 24.09.2014.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач порушила умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що не укладала та не підписувала кредитний договір та кредитні кошти не отримувала.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2016 за клопотанням ОСОБА_2 призначено почеркознавчу експертизу.

22.12.2016 до суду надійшло повідомлення, у якому вказано про неможливість проведення експертизи, оскільки банком не надано оригіналу кредитного договору, а ОСОБА_2 не надано додатково вільні та експериментальні зразки підпису.

При новому апеляційному розгляді усунути зазначені недоліки для повторного направлення справи до експертної установи для проведення експертизи не вдалося.

На неодноразові запити позивач оригінал кредитного договору та інших документів кредитної справи не надав. ОСОБА_2 також не надала будь - яких документів, у яких би містилися вільні зразки її підпису.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У даній справі обидві сторони ухилилися від надання необхідних документів для проведення експертизи, а тому суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У підтвердження того, що кредитний договір було укладено та видано кредитні кошти банк надав копію кредитного договору, графік погашення заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору), таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту, додаток до кредитного договору, договір застави, заяву ОСОБА_2 посвідчену нотаріально, у якій вона вказує, що автомобіль, який вона передає у заставу є її особистою приватною власністю, копію паспорта ОСОБА_2 та ідентифікаційного коду, які засвідчені підписом ОСОБА_2, довідку про доходи, згідно з якою ОСОБА_2 з 07.06.2011 працює у ПП «Альмар» керівником відділу продаж, виписку з рахунку ОСОБА_2, згідно з якою 22.03.2013, тобто у день укладення кредитного договору на рахунок НОМЕР_1 зараховано 223 608,22 грн.

З кредитного договору вбачається, що кредит надано для здійснення оплати за договором купівлі - продажу автомобіля Хюндай, 2012 року, № кузова НОМЕР_2, укладеного між позичальником та ТОВ «Карат Авто» та для оплати страхових платежів. Кредит надається у безготівковій формі.

Відповідач стверджувала, що автомобіль у ТОВ «Карат Авто» не купувала. Разом з тим, відповідач не заперечувала, що зазначений автомобіль був зареєтсрований на її ім`я, а надалі знятий з реєстрації та з цього питання вона зверталася до правоохоронних органів. При цьому відповідач будь - яких доказів на підтвердження пояснень щодо звернення до правоохоронних органів щодо незаконності реєстрації автомобіля на її ім`я не надала, договір купівлі - продажу автомобіля не оспорювала.

Крім того, автомобіль Хюндай, 2012 року, № кузова НОМЕР_2 є предметом застави, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.М. Цим же нотаріусом посвідчено заяву ОСОБА_2, у якій остання вказує, що цей автомобіль не є спільною сумісною власністю, а є її особистою приватної власністю. Договір застави відповідач також не оспорювала, а також не заявляла клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по іншим документам кредитної справи, зокрема документів, де міститься підпис ОСОБА_2: договір застави, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, заява, графік погашення кредиту, графік платежів, додаток до кредитного договору.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що подаючи заяву про скасування заочного рішення відповідач не вказувала на ту обставину, що не підписувала кредитний договір та не ставила питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, незважаючи на те, що відповідно до ст. 229 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час подачі заяви про перегляд заочного рішення, серед іншого, у заяві мало бути викладено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як на обставини укладення кредитного договору ОСОБА_2 посилалася на те, що нею було втрачено паспорт та вона вважає, що якась інша особа скористалася втраченим паспортом та оформила цей договір. При цьому ОСОБА_2 зазначила, що вона декілька разів втрачала паспорт (скільки разів не пам'ятає) та що є інші кредитні договори з іншими фінансовими установами, які вона теж не підписувала. При цьому на запитання суду ОСОБА_2 вказала, що у неї є наявні всі докази її звернень до правоохоронних органів з питання втрати паспортів.

Разом з тим, відповідач на підтвердження своїх доводів надала лише відповідь Шевченківського УП ГУ Національної поліції в м. Києві, яка надана на її звернення від 04.03.2019 про те, що вона дійсно зверталася із заявою про втрату паспорта 27.08.2009. Доказів втрати інших паспортів не надано.

У кредитному договорі зазначено дані паспорта відповідачки, виданого Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.10.2010, копія якого також надана банком. Дані саме цього паспорта, а не втраченого у 2009 році вказані і у договорі застави, і у заяві, посвідченій нотаріально.

Пояснення відповідачки про те, що у 2013 році у неї було викрадено паспорт не є належними, оскільки вони не відносяться до періоду укладення кредитного договору.

Відповідач також не спростувала довідку про доходи з місця роботи та не надала доказів про те, що вона не працювала у ПП «Альмар».

Відтак оцінивши у сукупності докази, надані кожною із сторін колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не спростувала факт отримання кредитних коштів у безготівковій формі для придбання автомобіля від позивача.

Розрахунок заборгованості у апеляційній скарзі не оспорюється та будь - яких інших розрахунків, на спростування розрахунку зборгованості, складеному банком відповідач не надала.

За вказаних обставин висновки суду про законність позовних вимог відповідають встановленим у справі обставинам та не спростовані відповідачкою.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції виконав обов`язок щодо направлення як копії позовної заяви з доданими документами, так і повісток, із зазначенням дати, часу і місця судового розгляду на належну адресу відповідачки на судові засідання, призначені на 19.02.2015, на 16.03.2015 та на 10.04.2015, матеріали справи не містять даних про отримання цих документів ОСОБА_2

Зазначені документи повернуті із відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с 63, 72, 76 т. 1).

За вказаних обставин за вимогами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» 207 823,68 грн заборгованості по кредиту, 25 895,70 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5 523,85 грн пені, що разом складає 239 243,23 грн та судовий збір у сумі 2 392,43 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 04.04.2019.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О. Ф. Мазурик

О. І. Шкоріна