АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого Панасенкова В.О.
Суддів: Громіка Р.Д., Михайлова В.О.,
Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання порядку користування земельною ділянкою,
встановила:
У листопаді 1999р. позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування земельною ділянкою, пославшись на те, що між ними -співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 - виник спір із приводу користування земельною ділянкою загальною площею 0,1996 га, в тому числі:
- площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель;
- площею 0,0996 га для ведення особистого підсобного господарства по вирощуванню сільськогосподарських культур.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2004р. позов задоволено, суд визначив порядок користування земельними ділянками пропорційно розміру часток сторін у спільній власності на будинок: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 33/100; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - 39/100; ОСОБА_5 - 7/25.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 19 квітня 2004р. рішення суду першої інстанції залишив без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пославшись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просили скасувати зазначені судові рішення, а позовну заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2- залишити без розгляду.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав
Судом встановлено, що сторони є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідно розпорядження Ленінської райадміністрації №НОМЕР_1 визначений розмір їх часток в праві спільної власності на жилий будинок та належить: ОСОБА_1 - 33/200, ОСОБА_2 - 33/200, ОСОБА_4- 13/100, ОСОБА_3 - 13/100, ОСОБА_6 -13/100, ОСОБА_7 -7/25., а рішенням
Справа № 33 ц-126/07
Головуючий у першій інстанції Матяш О.В. Категорія ЦП:33
Доповідач Парапан В.Ф.
виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.09.1999р. за вказаним домоволодінням закріплена земельна ділянка загальною площею 0,1996 га для обслуговування будинку і для ведення підсобного господарства.
Задовольняючи позов та встановлюючи порядок користування вказаною земельною ділянкою відповідно до розміру часток сторін у спірному будинку, суди першої та другої інстанції виходили з розміру цих часток на час вирішення спору та за варіантом №4 висновку судово - технічної експертизи від 16.10.2002р.
Однак із такими висновками не можна погодитися, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до глави 18 Земельного Кодексу України в охоронних зонах встановлюються обмеження прав на земельну ділянку.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилались на те, що по спірній земельній ділянці проходять інженерні магістральні мережі та що не враховані їх охоронні зони.
Суд, порушуючи вимоги статей 62, 202,202-1, 203 ЦПК УРСР, який діяв на час розгляду справи, наведені вимоги закону не врахував, заперечення відповідачів належним чином не перевірив, хоча вони мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Так, рішенням Запорізької міської ради №НОМЕР_2 скасоване рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради НОМЕР_3 «Про закріплення земельної ділянки за житловим будинком по АДРЕСА_1». Однак цей новий доказ не був предметом дослідження в суді першої і апеляційної інстанції.
Скасовуючи попереднє рішення, колегія судців Апеляційного суду в ухвалі від 22 травня 2003р. зазначила, що на підставі ухвали суду від 12.09.2002р. судова - технічна експертиза від 16.09.2002р не проводилася, висновки цієї експертизи викликали недовіру та що суд не дав належної оцінки і не обгрунтував свої висновки щодо можливості прийняття даної експертизи і запропонував суду при новому розгляді справи повно і всебічно дослідити ці обставини.
Розглядаючи справу, суд ці вказівки апеляційної інстанції не виконав, без належної оцінки знову поклав в основу свого рішення висновок судово - технічної експертизи від 16.10.2002р.
Апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 301, ч.2 ст. 313 ЦПК України 1963 року, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд на підставах, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.