справа № 2-а - 30/10    

                                      П О С Т А Н О В А

                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

17  лютого  2010 року            Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

В складі :

головуючого судді                           Ходак С.К.

при секретарі                                    Климюк Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача               ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно адміністративну  справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України про  визнання протиправними дій та  рішення суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити  певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в Управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі перебуває на обліку з 1995 року, після того як експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної Ради на засіданні №19 від 21.12.1995 року його захворювання було визнано пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і стала виплачуватись пенсія по інвалідності третьої групи від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Через рік у позивача було встановлено другу групу інвалідності, яка в 2006 році була  визначена у нього до віку.

02.02.2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі з проханням про перерахунок розміру пенсії по інвалідності другої групи, оскільки довідався про те, що вказане Управління не правильно обчисляло розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильської катастрофою відповідно до ч. 1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і йому безпідставно не нараховувало пенсію в належному розмірі.

На свою заяву до відповідача позивач отримав відповідь від 27.02.2009 року за №777/04, у якій Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі доводить правильність нарахування та виплати йому пенсії. Дії та рішення суб'єкту владних повноважень є протиправними.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №035159, виданим Рівненської облдержадміністрацією 01 квітня 1996 року. На підставі експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №19 від  21 грудня 1995 року та згідно  довідки Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК сер. МСЕ №084694 та №020936 від 24.02.2006 року позивач є інвалідом другої групи довіку з визначенням 75 % втрати працездатності, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Основні положення реалізації права на соціальний захист, зазначений у с. 46 Конституції України, визначені і закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.1 ст. 50 вищевказаного закону як особа, віднесена до першої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та як інвалід другої групи позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону – пенсію не нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Тобто, в обох випадках для обчислення розміру  пенсії мала братись мінімальна пенсія за віком, яка визначалася відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Окрім того, у  відповідності до ч. 3 ст. 67 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок розміру пенсії здійснюється з дня  встановлення нового прожиткового мінімуму.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно – правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Як видно з відповіді суб'єкта владних повноважень від 27.02.2009 року, розмір пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю був обчислений згідно положень Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак відповідач при обчисленні розміру пенсії виходив не з положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  а керувався розмірами визначеними постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". В 2008 році відповідач керувався змінами до вказаного Закону, внесеними Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, однак відповідач вважає, що порядок обчислення розміру пенсії залишився не врегульованим, а тому має застосовуватися положення постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та положення постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", згідно якої мінімальний розмір пенсії повинен становити не менше ніж 1090 грн.

Вказані нормативно – правові акти для обчислення розміру  пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідач застосовував безпідставно, оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при обчисленні розміру пенсії він повинен був керуватись положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Надання ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повноважень Кабінету Міністрів України на визначення порядку обчислення передбачених цим законом пенсій не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав, визначених законом.

Саме з таких міркувань  виходила колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначаючи в постанові від 30 вересня 2008 року  про те, що положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку  інших, не пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 ст. 28 цієї статті.

Стосовно змін до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внесених Законом України №107-У1 від 28.12.2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік", то рішення  Конституційного Суду України має перюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Таким чином, оскільки відповідач не правильно призначив і виплачував позивачу пенсію, останній змушений звертатись до суду із позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та дали аналогічні пояснення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що при здійсненні повноважень в сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуються нормативними актами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановами №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 16 липня 2008 року на підставі яких нараховувалась та виплачувалась пенсія позивачу.

Суд, заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В судовому засіданні встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №035159, виданим Рівненської облдержадміністрацією 01 квітня 1996 року. На підставі експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №19 від  21 грудня 1995 року та згідно  довідки Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК сер. МСЕ №084694 та №020936 від 24.02.2006 року позивач є інвалідом другої групи довіку з визначенням 75 % втрати працездатності, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.5,6,7,8).

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімально пенсії за віком.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

За змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу. Таким чином при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 16 липня 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених закон прав.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії то щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта який би визначав цей розмір не має. Тому положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у якому значено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмів пенсій призначених згідно з цим Законом не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутністю іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначити пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність визначеного законом є протиправною.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати державну і додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки зі змісту ст.104 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому.      

Керуючись   ст.ст. 50,54,67 Закону України "   Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов  ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України про  визнання протиправними дій та  рішення суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити  певні дії  - задоволити частково.

Визнати протиправними рішення та дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.

Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області зробити перерахунок та виплати ОСОБА_3  пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі  75 % мінімальної пенсії за віком з 02.02.2009 року по 17.02.2010 року включно.

В решті позовних вимог відмовити.    

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд  з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням у 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.

            Постанова також може бути оскаржена і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення постанови.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк, постанова  набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але після цього у 20 денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження не буде подано апеляційної скарги, постанова  набирає законної сили.

В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції

                                  Суддя :