Справа № 748/3282/18 Головуючий у 1 інстанції Кухта В. О.

Провадження № 33/4823/129/19

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

судді апеляційного суду Шахової О.Г., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його захисника-адвоката Захарова Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Захарова Є.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, маючого на утриманні сина 9 років,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути з нього на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

Як встановив суд 1 інстанції, 29.11.2018 року, близько 10 год. 32 хв. ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Кільцева, 31, керував автомобілем «БМВ 318»,  д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, неадекватна поведінка. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду та провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена за відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1, а також з порушенням норм законодавства, так як суд 1 інстанції не забезпечив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апелянта, суд допустив неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 та виписку з медичної карти про відсутність у нього ознак сп'яніння.

Крім того, з відеозапису не встановлено, що ОСОБА_1 взагалі керував автомобілем. Коли до нього підійшли працівники поліції він сидів у своєму автомобілі, при цьому останні не повідомили причини таких дій.

Також працівники поліції не вручили ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1, будучи юридично не освідченою особою, та не перебуваючи у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, фактично не відмовлявся від медичного огляду, а мав намір пройти зазначений огляд самостійно, не розуміючи наслідків такого не проходження. Крім того, він був впевнений, що самостійне проходження ним медичного огляду буде достатнім доказом відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Крім того, ні поліцейські, ні суд не мають відповідних спеціальних знань досвіду щодо перебування особи у стані наркотичного сп'яніння.

Суд, в порушення принципу повноти та об'єктивності розгляду справи не забезпечив явку понятих, зокрема, не застосував до них засобів процесуального примусу.

Вважає, що медична виписка від 09.12.2018 року є належним доказом, так як відповідає формі первинної облікової документації, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.02.2012 року, вона затверджена печаткою лікуючого лікаря. Згідно результатів огляду та дослідження біологічного матеріалу встановлено, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння. В даному випадку посилання суду на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є необґрунтованим, так як вона регулює порядок проходження огляду за направленням поліцейського та передбачає складання відповідно акту та висновку.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом.

На думку апелянта, враховуючи вище викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, відеозапису події та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду вину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що погано себе почував після конфлікту з дружиною, однак йому необхідно було їхати, щоб забрати людей з літака. У стані наркотичного сп'яніння не перебував, а від проходження медичного огляду відмовився, оскільки поспішав до аеропорту Бориспіль. Після цього пройшов медичний огляд самостійно, який не виявив у нього стану сп'яніння.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду, закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, хоча і після сплину двохгодинного терміну, під час якого ознак наркотичного сп'яніння не виявлено та він був тверезий. Одразу не погодився на це, оскільки поспішав до аеропорту Бориспіль забрати людей та не розумів наслідків такої відмови. Просив врахувати, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах і є законним та обґрунтованим.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 29.11.2018 року, близько 10 год. 32 хв. керував автомобілем «БМВ 318», д.н.з НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, неадекватна поведінка. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився (а.с. 4).

Даний протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.11.2018 року, ОСОБА_1 від огляду відмовився (а.с. 6).

В судовому засіданні суду 1 інстанції ОСОБА_1, окрім іншого, пояснив, що на пропозицію працівників поліції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння відмовився через брак часу.

Відеозаписом з камери поліцейського, переглянутого судом апеляційної інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 зупинили для перевірки документів, потім з'явилася підозра, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння, в присутності понятих та працівників поліції від проходження у встановленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Крім того з відеозапису видно, що останній мав ознаки, про які поліцейський зазначив у протоколі.

Із досліджених пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду у лікаря нарколога (а.с.4-5).

Наведені свідчення свідків суд визнає достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у справі.

Доводи захисту, що ОСОБА_1 не керував автотранспортом, а просто сидів в ньому - безпідставні. Відповідно до відеозапису, ОСОБА_1, спілкуючись з поліцейським не заперечує керування ним автомобілем, також в розмові з кимось по телефону чітко прослуховується його розмова, що за ним довго їхала поліція.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, як особа, яка керує транспортним засобом і щодо якої є підстави вважати, що вона перебуває у стані наркотичного сп'яніння, був відсторонений від керування цим транспортним засобом. Зокрема, згідно рапорту інспектора Ткаченка Я.М. встановлено, що ОСОБА_1 відмовився писати розписку про доручення права керування авто іншій особі, тому транспортний засіб «БМВ 318», д.н.з НОМЕР_1, залишили на місці зупинки без порушення ПДР (а.с. 10). Тому доводи апелянта про те, що під час вказаної події працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є безпідставними.

Крім того, суд вважає надуманим пояснення ОСОБА_1 щодо запланованої важливої зустрічі до аєропорту, яка перешкодила йому пройти медичний огляд, оскільки така не звільняла його від обов'язку дотримання Правил дорожнього руху. Крім того, медичний заклад, до якого пропонували прослідувати ОСОБА_1 знаходиться неподалік від місця його зупинки, а оформлення протоколу зайняло більше 40 хвилин, що за часом перевищувало час необхідний для проходження медичного огляду.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

ОСОБА_1, стверджуючи про невинуватість у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення, як в суді 1 та апеляційної інстанцій не заперечує факту відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, він не наводить жодних достовірних доказів, які б свідчили про неможливість їм пройти освідування у встановленому законом порядку. Його позицію щодо невизнання вини апеляційний суд розцінює як захисну версію з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність, окрім іншого, настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАп, а саме, його відмові від проходження зазначеного вище огляду, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах і є законним та обґрунтованим.

Судовий розгляд даної адміністративної справи судом першої інстанції відбувся з додержанням вказаних норм законодавства, всебічно, повно і об'єктивно, як того і вимагають норми статей 245, 280, 283 КУпАП, тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Захарова Є.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Г. Шахова