ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/15/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" - Митюк С.М.,

від Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" - Новікова Т.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець" - Новікова Т.О.,

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Щербина О.Ю.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" - Новікова Т.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт" - Новікова Т.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" - Новікова Т.О.,

від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича - участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ріелті Сервіс" - участі не брали,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ріелті Сервіс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018, прийняте головуючим суддею Д'яченко Т.Г., суддями Щавинською Ю.М., Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 20.06.2018,

у справі №916/15/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до відповідачів:

-Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець";

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент";

- приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича;

про визнання договору недійсним, виселення, скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 р. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець" (далі - ТОВ "Стадіон "Чорноморець"), в якому просило визнати недійсним укладений між відповідачами 29.12.2014 договір управління нерухомим майном, посвідчений 29.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1772, дублікат якого було видано та посвідчено 19.10.2015 зазначеним нотаріусом за реєстровим №1713 (далі - договір б/н від 29.12.2014); застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання ТОВ "Стадіон "Чорноморець" повернути ПАТ "Імексбанк" нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20; застосувати наслідки недійсності зазначеного договору шляхом виселення ТОВ "Стадіон "Чорноморець" з вищевказаних нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець"; застосувати наслідки недійсності договору б/н від 29.12.2014, повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном (номер запису про інше речове право: 14829311).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", достеменно знаючи про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання згоди позивача на укладення договору управління, за відсутності такої згоди 29.12.2014 уклало з ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договір управління нерухомим майном, а саме: нежитловими будівлями центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, чим порушило права позивача як іпотекодержателя за іпотечним договором (з майновим поручителем) б/н від 25.12.2014 та норми Закону України ,,Про іпотеку". Крім того, позивач зазначав, що ефективне та реальне відновлення його порушеного права можливе шляхом застосування наслідків недійсності договору б/н від 29.12.2014, а саме: усуненням перешкод у користуванні майном шляхом виселення управителя з займаних нежитлових будівель та скасування запису про державну реєстрацію вказаного правочину.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2018 позовну заяву в частині вимоги про застосування наслідків недійсності договору управління нерухомим майном шляхом зобов'язання ТОВ "Стадіон "Чорноморець" повернути ПАТ "Імексбанк" нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, повернуто позивачу; решту вимог позовної заяви прийнято до розгляду ; відкрито провадження у справі №916/15/18.

В подальшому ухвалою місцевого господарського суду від 28.02.2018 залучено до участі у справі №916/15/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" (далі - ТОВ "Блек Сі Хотел Груп"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт" (далі - ТОВ "Експерт"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" (далі - ТОВ "Шевченківський Девелопмент"), приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколу Володимировича.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді: Щавинська Ю.М., Погребна К.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що чинним законодавством передбачена можливість передачі в управління майна, що є предметом іпотеки, при цьому іпотекодавець не зобов'язаний попередньо отримувати згоду іпотекодержателя на укладання такого різновиду цивільно-правових угод як договір управління майном. Крім того, передача майна управителю за договором управління майном не зумовлює перехід права власності на такий об'єкт нерухомості, а лише надає останньому право на здійснення окремих, визначених установником управління в межах закону, повноважень щодо здійснення управління майном. Місцевий господарський суд також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про те, що ТОВ "Стадіон "Чорноморець" займає спірні приміщення. Враховуючи відмову судом у задоволенні основної вимоги про визнання недійсним договору б/н від 29.12.2014, похідні вимоги про застосування наслідків недійсності вказаного правочину, зокрема, вимога про виселення ТОВ "Стадіон "Чорноморець" з нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, та вимога про скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном є безпідставними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Імексбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ріелті Сервіс" (далі - ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс") звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі ПАТ "Імексбанк" зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку стосовно відсутності порушень норм Закону України ,,Про іпотеку" та умов іпотечного договору (з майновим поручителем) б/н від 25.12.2014, оскільки встановлений у пункті 4.1.4 вказаного договору перелік зобов'язань, якими іпотекодавець не міг обтяжувати предмет іпотеки без попереднього отримання письмової згоди іпотекодержателя, не є вичерпним. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при наявності прямої законодавчо визначеної заборони оспорюваний договір управління майном передбачає передачу майна у володіння та користування управителю, а в силу положень Закону України ,,Про іпотеку" правочин, яким передбачається передача в користування майна, що є предметом іпотеки, є нікчемним, що також не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання його недійсним. Водночас, апелянт зазначає, що у матеріалах справи містяться докази перебування ТОВ "Стадіон "Чорноморець" у спірних приміщеннях, зокрема, про вказане свідчить інформація із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також докази вручення останньому судової кореспонденції саме за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20.

ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" в апеляційній скарзі зазначає про те, що договір б/н від 29.12.2014 порушує його права та законні інтереси, оскільки останнє є майбутнім орендарем 134/1000 нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець" загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67 037,5 кв.м, що складається з приміщень площею 10757,9 кв.м та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (колишня вул. Енгельса), буд. 1/20, про що свідчить укладений між ним та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" попередній договір б/н від 19.09.2016 про наступне укладення договору оренди. Крім того, апелянт наголошує на тому, що оспорюваний договір відповідачі уклали за відсутності згоди ПАТ "Імексбанк" як іпотекодержателя вищезазначеного нерухомого майна, чим порушили вимоги Закону України ,,Про іпотеку" та пункт 4.1.4 іпотечного договору (з майновим поручителем) б/н від 25.12.2014.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" №278 від 30.08.2018 (вх.№2064/18/Д4 від 31.08.2018) ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" наголошує на тому, що відповідно до змісту договору управління майном б/н від 29.12.2014 та в силу положень Цивільного кодексу України вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а не договором, спрямованим на передачу об'єкта у користування третій особі. Крім того, щодо укладання договору управління майном законодавством не передбачено будь-яких обмежень, пов'язаних з іпотекодержателем такого майна, а правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок укладення вказаного договору, не підлягають правовому регулюванню положеннями Закону України ,,Про іпотеку". Водночас, ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність порушення оспорюваним договором будь-яких прав та інтересів позивача як іпотекодержателя майна.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав письмові пояснення до апеляційної скарги ПАТ "Імексбанк" №27-16065/18 від 06.08.2018 (вх.№2064/18 від 10.08.2018), в яких просить апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі 916/15/18 задовольнити. Зокрема, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення неправильно визначив характер спірних правовідносин, не надав належної правової оцінки умовам оспорюваного договору управління нерухомим майном б/н від 29.12.2014, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що іпотекодавець не зобов'язаний попередньо отримувати згоду іпотекодержателя на укладання вищезазначеного договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. за апеляційною скаргою ПАТ "Імексбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 01.08.2018 справу №916/15/18 призначено до розгляду на 15.08.2018 року о 14:00 год.

У зв'язку з перебуванням суддів Аленіна О.Ю. та Мишкіної М.А. у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду №1046 від 14.08.2018 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/15/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/15/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Таран С.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у визначеному складі суддів справу №916/15/18 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.08.2018 року о 14:00 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 відкладено розгляд справи №916/15/18 на 03.09.2018 о 16:00 год у зв'язку з неявкою усіх учасників справи та зміною складу суду, а також задоволенням клопотання ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" про відкладення судового засідання у справі №916/15/18.

03.09.2018 у судовому засіданні у справі №916/15/18 Одеським апеляційним господарським судом оголошувалась перерва до 16:40 год 19.09.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 поновлено ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" пропущений процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі №916/15/18, встановлений ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 23.07.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" №07/09-1 від 07.09.2018 (вх.№2852/18 від 13.09.2018) на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 та додані до неї документи повернуто скаржнику, оскільки зазначена скарга підписана особою, посадове становище якої не зазначено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 поновлено ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" №07/09-1 від 07.09.2018 (вх.№2821/18 від 11.09.2018) на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" вирішено проводити сумісно з розглядом апеляційної скарги ПАТ "Імексбанк", яка раніше була призначена на 19.09.2018 о 16:40 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 апеляційне провадження у справі №916/15/18 зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 про повернення апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" №07/09-1 від 07.09.2018 (вх.№2852/18 від 13.09.2018) на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 та повернення матеріалів вказаної справи з суду касаційної інстанції; матеріали справи №916/15/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На виконання вимог положень частини шостої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини п'ятої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, Одеським апеляційним господарським судом справу - замінник (жетон) №916/15/18 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 для розгляду апеляційних скарг у справі №916/15/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у визначеному складі суддів справу №916/15/18 прийнято до свого провадження.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2018 касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" залишено без задоволення; ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №916/15/18 - без змін.

31.01.2019 матеріали справи №916/15/18 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №916/15/18; розгляд справи №916/15/18 призначено в судове засідання на 06.03.2019 о 15:00 в режимі відеоконференції з дорученням Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А) забезпечити проведення відеоконференції в його приміщенні 06.03.2019 о 15:00.

У судовому засіданні 06.03.2019 оголошувалась перерва до 12:00 год 20.03.2019 та у судовому засіданні 20.03.2019 - до 16:00 год 03.04.2019 шляхом постановлення протокольних ухвал.

У судовому засіданні 03.04.2019 представник ПАТ "Імексбанк" апеляційну скаргу підтримав; представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просив апеляційну скаргу задовольнити; представник ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", ТОВ "Стадіон "Чорноморець", ТОВ "Блек Сі Хотел Груп", ТОВ "Експерт", ТОВ "Шевченківський Девелопмент" висловив заперечення щодо її задоволення; представники приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича та ТОВ "Компанія "Ріелті Сервіс" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІV а.с.112-114).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець", Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційні скарги не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "Імексбанк", ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", ТОВ "Стадіон "Чорноморець", ТОВ "Блек Сі Хотел Груп", ТОВ "Експерт", ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" ("Іпотекодержатель") та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" ("Іпотекодавець") укладено іпотечний договір (з майновим поручителем) б/н (далі - іпотечний договір б/н від 25.12.2014), який забезпечує вимоги Іпотекодержателя за 41 кредитним договором, укладеними між ПАТ "Імексбанк" та низкою юридичних осіб - боржників.

Згідно з пунктом 1.3 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20 та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв.м, орендованій ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на підставі договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088 та зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП "ЦДЗК", про що у відповідному Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 за №041050500068 (далі - предмет іпотеки).

За умовами пунктів 1.4, 1.5 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 оціночна та заставна вартість предмета іпотеки становить 7 800 000 000 грн.

В силу пункту 1.6 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 іпотека розповсюджується на всі невіддільні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, реконструкції, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом даного договору іпотеки - предметом іпотеки.

На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) Іпотекодавця (пункт 1.8 іпотечного договору б/н від 25.12.2014).

Пунктом 1.9 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 визначено, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору здійснюється державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно (накладення заборони відчуження на предмет іпотеки) та реєстрація іншого речового права в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 Іпотекодавець гарантує, що на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя.

Іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки протягом дії цього договору відповідно до його призначення (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 іпотечного договору б/н від 25.12.2014).

В силу пункту 5.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором; незалежно від настання терміну виконання боржником будь-яких зобов'язань за кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у пунктах 3.1.4, 3.1.6 цього договору, та у разі надання Іпотекодавцем (майновим поручителем) недостовірної інформації згідно з пунктом 2.1 цього договору; при початку процедури ліквідації боржника або Іпотекодавця (майнового поручителя), а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або Іпотекодавця (майнового поручителя) або визнання його банкрутом.

За умовами пунктів 5.2, 5.3 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекотержателю.

Пунктом 6.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 передбачено, що даний пункт є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 6.2 іпотечного договору б/н від 25.12.2014).

В силу пункту 7.1 іпотечного договору б/н від 25.12.2014 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, вбачається, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 25.12.2014 було нотаріально посвідчено іпотечний договір з майновим поручителем від 25.12.2014, серія та номер 6134, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером:18361600, на підставі якого до реєстру внесено відповідний запис.

29.12.2014 між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" ("Установник управління") та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" ("Управитель") укладено договір управління нерухомим майном б/н (далі - договір б/н від 29.12.2014), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №1772, дублікат якого було видано і посвідчено 19.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстровано в реєстрі за №1713.

Відповідно до пункту 1.1 договору б/н від 29.12.2014 в порядку та на умовах визначених цим договором Установник управління передає в управління об'єкт, визначений у пункті 1.2 даного договору, а Управитель приймає об'єкт та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління об'єктом виключно в інтересах Установника управління.

Згідно з пунктом 1.2 договору б/н від 29.12.2014 об'єкт (перелік майна, що передається в управління) - це нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20.

Вигодонабувачем (особою, яка набуває вигоду від управління об'єктом, наданим в управління) за цим договором є Установник управління (пункт 1.5 договору б/н від 29.12.2014).

В силу пункту 1.6 договору б/н від 29.12.2014 Управитель, здійснюючи будь-які юридичні та фактичні дії у зв'язку з управлінням об'єктом, зобов'язаний заздалегідь повідомити осіб, з якими він вступає у відносини та/або здійснює ці дії, про те, що він є Управителем, а не власником об'єкта.

Пунктом 1.7 договору б/н від 29.12.2014 передбачено, що метою передачі об'єкта Установником управління Управителю в управління є: організація ефективного управління об'єктом; підтримання об'єкту у належному технічному стані; забезпечення належної експлуатації об'єкта та отримання вигоди від управління об'єктом.

Відповідно до пункту 1.10 договору б/н від 29.12.2014 діяльність з управління об'єктом за договором здійснюється безпосередньо працівниками Управителя або залученими ним на підставі окремих цивільно-правових/господарських договорів особами (юридичними та/або фізичними). Посадова особа, що здійснює керівництво управлінням об'єктом призначається Управителем, зокрема, нею виступає - вища посадова особа Управителя.

Згідно з пунктом 2.1 договору б/н від 29.12.2014 передача об'єкта від Установника управління Управителю здійснюється у порядку передбаченому цим договором та оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі об'єкта в управління, який оформлюється у термін, додатково погоджений сторонами, але не раніше ніж за 2 робочі дні з моменту отримання Установником управління повідомлення Управителя про готовність прийняття об'єкту. Акт приймання-передачі об'єкта в управління оформлюється у простій письмовій формі.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору б/н від 29.12.2014 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності до законодавства України. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, зазначений у пункті 3.1 договору та діє 10 років. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до пунктів 5.2-5.5 договору б/н від 29.12.2014 на день підписання договору об'єкт, який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у ПАТ "Імексбанк". Факт попередження Управителя про обтяження об'єкту іпотекою підтверджується підписанням Управителем цього договору. Укладення цього договору відносно об'єкта не припиняє права власності Установника управління. Установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження об'єктом у повному обсязі. З підписання даного договору Установник управління повідомляє Управителя про те, що він не дає згоди на відчуження об'єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки). Вчинення даних юридичних дій Установник управління залишає виключно за собою.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору б/н від 29.12.2014 Управитель має право володіти та користуватись об'єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з Установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

Пунктом 14.1 договору б/н від 29.12.2014 передбачено, що на підставі статті 213 Цивільного кодексу України сторони вважають за необхідне витлумачити один для одного, а так само й для всіх зацікавлених підприємств, організацій, установ, органів державної влади та місцевого самоврядування свої відносини за даним договором таким чином: правовідносини сторін за договором жодним чином не можуть буть витлумачені як правовідносини із передачі Управителю/виникнення у Управителя довірчої власності на об'єкт, до правовідносин сторін за договором не застосовуються положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері передачі/виникнення довірчої власності на об'єкт; правовідносини сторін за договором не є правовідносинами із постачання/продажу товару відповідно до положень Податкового кодексу України.

За умовами пункту 14.3 договору б/н від 29.12.2014 усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі з його дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначення наслідків недійсності або порушенням договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Право управління нежитловими будівлями центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, 29.12.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. (номер запису про інше речове право 8288540) на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №18424425 від 29.12.2014.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачами 29.12.2014 договору управління нерухомим майном, посвідчений 29.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1772, дублікат якого було видано та посвідчено 19.10.2015 зазначеним нотаріусом за реєстровим №1713; застосування наслідків недійсності зазначеного договору шляхом виселення ТОВ "Стадіон "Чорноморець" з нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20; застосування наслідків недійсності вищезазначеного договору шляхом скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном (номер запису про інше речове право: 14829311).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. (частини перша, друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В силу норм статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Колегія суддів вбачає, що сторонами оспорюваного договору б/н від 29.12.2014 виступають ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець". В свою чергу, позивач - ПАТ "Імексбанк"- не є стороною вказаного договору, між тим, на час звернення до суду був іпотекодержателем нежитлових будівель центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, на підставі іпотечного договору б/н від 25.12.2014, а на теперішній час є власником зазначеного нерухомого майна, що підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, за твердженням позивача, укладення між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договору б/н від 29.12.2014 порушує права ПАТ "Імексбанк" саме як іпотекодержателя, а не як власника іпотечного нерухомого майна.

Позивач в якості доводів про порушення оспорюваним договором своїх прав та законних інтересів посилається на те, що ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", достеменно знаючи про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання згоди позивача на укладення договору управління, за відсутності такої згоди, уклавши 29.12.2014 з ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договір управління нерухомим майном, а саме: нежитловими будівлями центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, всупереч законодавчому імперативу, встановленому в абзаці 4 частини третьої статті 9 Закону України ,,Про іпотеку", та положенням іпотечного договору б/н від 25.12.2014, фактично здійснив розпорядження предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Відповідно до статті 1 Закон України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

В силу абзацу 4 частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, зі змісту статей 572, 575 Цивільного кодексу України та статей 1, 9, 12 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок про те, що іпотека є видом забезпечення виконання основного зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. При цьому, в силу частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", право розпорядження майном, обтяженим іпотекою, іпотекодавець реалізує виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужує предмет іпотеки, передає його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування за погодженням із обтяжувачем майна. Така законодавча вимога не може бути змінена сторонами в договірному порядку відповідно до частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України. Водночас, приписами частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку" законодавцем встановлено наслідки вчинення іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя правочину щодо відчуження переданого в іпотеку майна або передачі його в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування у вигляді визнання такого правочину недійсним на підставі частин першої, другої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що особливості укладення, виконання та припинення договорів управління майном, як різновиду цивільно-правових договорів, що визначають взаємні права та обов'язки установника управління, як власника майна, що є предметом управління, та управителя майна, який в силу взятих на себе договірних зобов'язань за плату здійснює від свого імені управління належним установнику управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) передбачені Розділом 70 Цивільного кодексу України (статті 1029-1045 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

В силу частини першої статті 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Статтею 1039 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, яке є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Таким чином, законодавцем допускається передання власником-іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу частини першої статті 1039 Цивільного кодексу України з обов'язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, що передається в управління, як такого, що є предметом обтяження (частина друга статті 1039 Цивільного кодексу України). Отже, таке попередження має на меті інформування управителя про існуюче обмеження у володінні та користуванні майном, що є предметом договору управління.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору б/н від 29.12.2014 на день підписання договору об'єкт, який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням - іпотекою та забороною відчуження у ПАТ "Імексбанк".

Факт попередження Управителя про обтяження об'єкту іпотекою підтверджується підписанням Управителем цього Договору.

Таким чином, ТОВ "Стадіон "Чорноморець" як управитель за договором б/н від 29.12.2014 знало про існування обтяжень, визначених умовами іпотечного договору б/н від 25.12.2014, що відповідає вимогам статті 1039 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою договір управління майном не відноситься до правочинів, передбачених абзацом 4 частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", який містить вичерпний перелік правочинів, що можуть бути вчинені виключно на підставі згоди іпотекодержателя (спільна діяльність, лізинг, оренда, користування). Зазначене спростовує доводи апеляційних скарг щодо необхідності отримання згоди у ПАТ "Імексбанк" для укладання договору управління б/н від 29.12.2014. При цьому колегія суддів враховує, що обов'язок щодо отримання такої згоди на укладення договору управління майном не передбачений і в іпотечному договорі б/н від 25.12.2014, на порушення вимог якого скаржники посилаються у своїх скаргах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що чинним законодавством передбачено правову можливість передання в управління майна, що є предметом, в тому числі іпотеки, а в положеннях Закону України "Про іпотеку" не визначено обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на укладання такого різновиду цивільно-правових угод як договору управління майном.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 04.12.2018 у справі №916/40/18 та від 18.12.2018 у справі №916/23/18.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що договір управління нерухомим майном б/н від 29.12.2014 не може визнаватись недійсним в силу закону (нікчемним) з підстав, передбачених частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи скаржників стосовно набуття ТОВ "Стадіон "Чорноморець" права довірчої власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, з огляду на наступне.

Чинним законодавством України передбачено можливість виникнення на підставі договору управління нерухомим майном двох видів прав управителя на отримане в управління майно: права управителя на чуже майно (власником майна, що перебуває в управлінні, залишається установник) або права довірчої власності (право власності на довірене майно переходить від установника до управителя).

Предмет договору управління становить не лише майно, передане в управління, але й вчинення управителем від свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій, необхідних для управління майном в інтересах установника або визначеної ним третьої особи, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом.

Установником управління, як правило, є власник майна, що передається в управління. Ним також можуть бути і фізичні, і юридичні особи (але, на відміну від вигодонабувача, вони повинні володіти необхідним обсягом діє- та правоздатності). В окремих випадках, прямо передбачених законом (зокрема положеннями статті 1032 Цивільного кодексу України), установником управління можуть виступати і особи, які не є власниками (наприклад, орган опіки та піклування), це відбувається за обставин, коли необхідність управління майном очевидна, а воля власника з незалежних від нього причин паралізована чи взагалі відсутня (у теоретичній літературі таке управління називають законним).

Між тим щодо особи управителя цивільне законодавство містить деякі обмеження, а саме: відповідно до статті 1033 Цивільного кодексу України ним може бути винятково суб'єкт підприємницької діяльності, оскільки лише він зможе використати майно у господарському обороті, щоб примножити його вартість (а це свідчить про комерційний характер договору управління, принаймні, у переважній більшості випадків).

Слід звернути увагу, що передача майна управителю за договором управління не тягне за собою переходу права власності на нього до управителя він одержує лише право здійснювати окремі, визначені установником управління у рамках закону, повноваження власника щодо управління майном. До того ж, хоч управитель і діє від свого імені, але винятково в інтересах установника (вигодонабувача).

Відповідно до частини другої статті 1029 Цивільного кодексу України договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Згідно з частиною другою статті 316 Цивільного кодексу України право довірчої власності є особливим видом права власності. Водночас правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому чинне законодавство України визначає обов'язковим та необхідним вирішення у договорі управління питання передачі управителю права довірчої власності на об'єкт.

Зокрема, в силу частини п'ятої статті 1033 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Системний аналіз умов договору б/н від 29.12.2014 дозволяє колегії суддів дійти висновку про те, що у даній справі за вказаним договором управителю не передається право довірчої власності на об'єкт, що підтверджується низкою положень даного правочину, а саме: вигодонабувачем (особою, яка набуває вигоду від управління об'єктом, наданим в управління) за цим договором є установник управління (пункт 1.5 договору б/н від 29.12.2014); управитель, здійснюючи будь-які юридичні та фактичні дії у зв'язку з управлінням об'єктом, зобов'язаний заздалегідь повідомити осіб, з якими він вступає у відносини та/або здійснює ці дії, про те, що він є Управителем, а не власником об'єкта (пункт 1.6 договору б/н від 29.12.2014); укладення цього договору відносно об'єкта не припиняє права власності установника управління, установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження об'єктом у повному обсязі (пункт 5.4 договору б/н від 29.12.2014); установник управління повідомляє Управителя про те, що він не дає згоди на відчуження об'єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки), вчинення даних юридичних дій Установник управління залишає виключно за собою (пункт 5.5 договору б/н від 29.12.2014); на підставі статті 213 Цивільного кодексу України сторони вважають за необхідне витлумачити один для одного, а так само й для всіх зацікавлених підприємств, організацій, установ, органів державної влади та місцевого самоврядування свої відносини за даним договором таким чином: правовідносини сторін за договором жодним чином не можуть буть витлумачені як правовідносини із передачі управителю/виникнення у управителя довірчої власності на об'єкт, до правовідносин сторін за договором не застосовуються положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері передачі/виникнення довірчої власності на об'єкт (пункт 14.1 договору б/н від 29.12.2014).

Слід зазначити також, що за договором управління управитель не використовує об'єкт управління у власній господарській діяльності з отриманням вигоди від управління для себе, управитель діє в інтересах власника об'єкта, який й отримує вигоду від управління. Управління майном є специфічною послугою, що полягає у комплексі дій, які здійснює управитель в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Повноваження управителя мають зобов'язальну природу: виникають з договору управління майном, мають оплатний характер, їх дія обмежена волею установника управління та законом, вони мають бути реалізовані не у власних інтересах, а в інтересах установника управління чи вигодонабувача.

Отже, укладаючи оспорюваний договір, власник не передавав свої повноваження управителеві, а лише покладав на останнього обов'язок зі здійснення управління майном, для ефективного виконання якого управитель наділений відповідними повноваженнями.

Право довірчої власності залежить від волі іншої особи - законодавця, вираженої за змістом відповідного закону, або установника управління, встановленої в договорі управління майном, укладеного з управителем, правомочності якого щодо переданого йому в управління майна власника обмежуються умовами договору управління майном та не можуть перевищувати обсяг прав та обов'язків установника управління щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що укладений між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договір управління майном не є договором довірчого управління, тому управитель за договором б/н від 29.12.2014 не набуває права довірчої власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20.

Колегія суддів також відхиляє доводи ПАТ "Імексбанк" стосовно того, що підписання відповідачами акта приймання-передачі об'єкта управління на виконання вимог оспорюваного договору б/н від 29.12.2014 безпосередньо свідчить про незаконне розпорядження ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" спірним нерухомим майном, обтяженим іпотекою, оскільки зазначене твердження ґрунтується на неправильному розумінні позивачем правової природи договору управління нерухомим майном та спростовується положеннями законодавства.

В силу пункту 2.1 договору б/н від 29.12.2014 передача об'єкта від Установника управління Управителю здійснюється у порядку передбаченому цим договором та оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі об'єкта в управління, який оформлюється у термін, додатково погоджений сторонами, але не раніше ніж за 2 робочі дні з моменту отримання Установником управління повідомлення Управителя про готовність прийняття об'єкту. Акт приймання-передачі об'єкта в управління оформлюється у простій письмовій формі.

Згідно з частиною третьою статті 1030 Цивільного кодексу України майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

У процесі своєї діяльності підприємства, установи, організації постійно надають або отримують послуги, основні засоби чи інші матеріальні цінності, замовляють виконання робіт, при цьому зазначені господарські операції необхідно належним чином задокументувати для належного здійснення бухгалтерського та податкового обліку. Звичаї ділового обороту свідчать про те, що зазвичай для вищевказаної мети на виконання умов укладених правочинів сторони підписують відповідні акти приймання-передачі.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що підписання сторонами договору б/н від 29.12.2014 відповідного акта приймання-передачі не змінює правової природи вказаного правочину та сутності правовідносин між відповідачами, а зумовлене потребами документування господарських операцій, які здійснюються між зазначеними суб'єктами господарювання.

Обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційних скарг фактично зводиться до оспорювання окремих пунктів укладеного між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" договору б/н від 29.12.2014, зокрема, зазначеного вище пункту 6.3.1 цього договору, яким передбачено право управителя на володіння та користування об'єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, тобто, в межах прав, встановлених для управителя, що ніяким чином не порушує прав іпотекодержателя, який до того ж реалізував свої права шляхом оформлення за собою права власності на об'єкт іпотеки. Крім того, колегією суддів враховується, що позивач не просив визнати недійсним окремі пункти договору б/н від 29.12.2014, між тим в силу статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про застосування наслідків недійсності правочину мають похідний характер від основної вимоги - визнання недійсним договору б/н від 29.12.2014, а тому також не підлягають задоволенню.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Інші доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянтів про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.06.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ріелті Сервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/15/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя М.А. Мишкіна