ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 квітня 2019 року Справа № 923/232/19

Суддя Господарського суду Херсонської області Остапенко Т.А., розглянувши матеріали:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 19364259

до: Кряжева Ігоря Юрійовича, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1

про стягнення 717907,75 грн.

в с т а н о в и в:

29.03.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення з Кряжева Ігоря Юрійовича на їх користь заборгованості у розмірі 717907,75 грн.

Позовні вимоги, з посиланням ст. ст. 11, 509, 554, 629, 1054 ЦК України, 193 ГК України, обґрунтовані твердженням позивача про неналежне виконання позичальником - ОСОБА_2, грошових зобов'язань за укладеним, 15.12.2006, кредитним договором № 77/К-06, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у розмірі 717907,75 грн. У зв'язку із тим, що зобов'язання за кредитним договором від 15.12.2006 забезпечено договором поруки № 77/П-06 від 15.12.2006, укладеним із Фізичною особою-підприємцем Кряжевим Ігорем Юрійовичем, який несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань, у тому ж обсязі, що і позичальник (боржник), просить стягнути відповідну заборгованість за кредитним договором із відповідача, як поручителя.

Справу, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019, розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 02.04.2019 суддею Литвиновою В.В. задоволено самовідвід від розгляду зазначеної справи, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.04.2019, справу розподілено судді Остапенко Т.А.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 162, 164 ГПК України.

Так, позовна заява з-поміж іншого має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; (п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Частиною 2 ст. 164 ГПК України визначений обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, стверджуючи про наявність у позичальника заборгованості за наданим кредитом позивачем до матеріалів позовної заяви не надано доказів на підтвердження факту надання (перерахування) позичальнику - ОСОБА_2 кредитних коштів (виписок за особовим (картковим) рахунком позичальника, платіжних доручень, меморіальних ордерів та ін.). Не додано позивачем до матеріалів справи і доказів надіслання відповідачу та отримання ним письмового повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості, що відповідає змісту п. 2.1. договору поруки, отримання якого, згідно з п. 2.2. договору поруки, є підставою для виникнення у відповідача обов'язку погасити заборгованість позичальника за кредитним договором.

У п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України зазначено, що до позовної заяви позивачем мають бути також додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921,00 грн.

З огляду на наведене, судовий збір за вимогою про стягнення 717907,75 грн. складає 10768,60 грн. Проте, матеріали справи доказів сплати судового збору не містять. Поряд із цим, у позовній заяві позивачем порушується питання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого останній, посилаючись на положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зазначає, що відповідно до рішення Правління НБУ від 05.04.2016 № 234 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідно до рішення Правління НБУ від 02.06.2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення від 03.06.2016 № 93 «Про початок процедури ліквідації банку та делегування повноважень ліквідатора банку».

За твердженням позивача, обставини неплатоспроможності банку та відповідно їх важкого фінансового становища є загальновідомими та не потребують доказування. Таким чином, вищевказане, за доводами позивача, є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки через нездійснення фінансової діяльності та відсутністю через це доходу, у нього відсутня можливість сплатити судовий збір за подання зазначеного позову.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дозволяє зробити висновок, що навіть при наявності передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав та умов, відстрочення сплати судового збору та звільнення від його сплати є правом суду, а не його обов'язком. Між тим, дослідивши заяву позивача, суд, враховуючи зміст ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки докази на підтвердження фінансового стану заявника не надані. Іншого обґрунтування на підтвердження неможливості сплати судового збору, окрім посилання про перебування ПАТ «КБ «Хрещатик» у стадії ліквідації, позивачем не наведено.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не є підставою для звільнення чи відстрочення від сплати судового збору.

Суд також зазначає, що згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, позивачу за подання даної позовної заяви слід сплатити судовий збір у розмірі 10768,60 грн.

Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, оскільки позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик», не відповідає положенням п. 5, 8 ч. 3 ст. 162, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, що унеможливлює вирішення судом питання про відкриття провадження, вона підлягає залишенню без руху, із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, про які вказано в даній ухвалі, а саме: сплати судового збору у розмірі 10768,60 грн. із наданням оригіналу платіжного доручення суду та надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги

Поряд із цим, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Таким чином, при усуненні недоліків, позивачу слід враховувати норми вищенаведеної статті, яка зобов'язує позивача до подання документів, попередньо надсилати їх копії іншим учасникам у справі.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 234 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - залишити без руху.

3. Встановити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом семи днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик», що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу складено та підписано 05.04.2019 року.

Суддя Т.А. Остапенко