Справа №1-46/2007 p.
ВИРОК Іменем України
2 березня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого Сливи Ю.М.,
при секретарі Брайченко О.О.,
з участю прокурорів Галущенко О.В., КрульН.Л.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені справу по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженця м. Ірпіня Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.07.2001 року за ст.
81 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на
1 рік та сплатою штрафу 680 гривень;
вироком Ірпінського міського суду Київської області від 25.04.2005 року за ст.
ст. 15, 185 ч. 1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з
випробовуванням на 1 рік;
у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,-
встановив:
02.10.2006 року, ОСОБА_4 близько 01.00 години (точний час слідством не встановлено), знаходячись поруч з магазином «Каштан», який розташований по вул. 3-го Інтернаціоналу в м. Ірпіні Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, внаслідок сварки яка переросла в бійку з ОСОБА_1, умисно наніс останньому 3-4 удари кулаком в обличчя. Після цього ОСОБА_1 намагався втекти, але ОСОБА_4, наздогнавши потерпілого, умисно наніс йому 3-4 удари кулаками в обличчя, внаслідок яких ОСОБА_1 впав. Під час того, як ОСОБА_1 піднімався ОСОБА_4 дістав з кишені перечинний ніж та умисно наніс потерпілому один удар ножем у бік тулуба, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину визнав частково та показав, що він має брата, який є інвалідом 2-ї групи у зв'язку з перенесенням 2-х складних операцій на голові. Після операцій брат почав вживати спиртні напої, а тому потребував стороннього догляду. Він проживав у м. Ірпіні, а брат мешкав з матір'ю в Бородянському районі. Оскільки мати працювала добу через троє, то на цей час брат проживав з ним. 02.10.2006 року коли брат перебував з ним у Ірпіні, йому зателефонувала мати та, з'ясувавши, що останнього немає дома, попросила його знайти. Оскільки це був нічний час, а в Ірпіні в цей час працює тільки один магазин «Каштан», він на автомобілі поїхав до нього. По дорозі він зустрів свого товариша ОСОБА_9 та запропонував тому поїхати з ним. Рухаючись далі, вони побачили дівчат ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також поїхали з ними. Приїхавши до магазину «Каштан», він вирішив вжити спиртне, та разом з ОСОБА_9 зайшли у магазин, де придбали горілку та закуску. Нарізаючи на капоті автомобіля хліб і ковбасу він побачив, як його брат вийшов з магазину з потерпшим ОСОБА_1 і останній вдарив брата по голові, який після цього впав і почав битися у конвульсіях. Оскільки ОСОБА_1 хотів продовжити побиття брата, він підбіг та почав відтягувати того. ОСОБА_1 почав кидатися до нього у бійку, а тому він вдарив того 3-4 рази, і потерпілий відскочив. У цей час брат прийшов до тями та повідомив, що у нього немає грошей. Подумавши, що ОСОБА_1 вкрав гроші у його брата, він почав наздоганяти того. Коли він його наздогнав, ОСОБА_1 почав пручатися, кидатися у бійку та нецензурно висловлюватись на його адресу, і він знову вдарив того 3-4 рази. При цьому ОСОБА_1
був у стані сильного алкогольного сп'яніння. У нього спрацював інстинкт самозбереження, а тому він дістав з кишені перочинний ніж. Однак на ОСОБА_1 це не вплинуло і він хотів вдарити останнього ножем у стегно. У цей час потерпілий розвернувся і удар прийшовся в область живота. Після цього до них підбіг його товариш ОСОБА_9 та відтягнув його від ОСОБА_1, посадив у автомобіль та розвіз всіх по домівках. Вину визнає частково, оскільки ОСОБА_1 сам спровокував бійку, однак вважає, що він міг все вирішити іншим шляхом. Визнає, що за 10 хвилин до вказаних подій випив 100 грам горілки, однак алкогольного сп'яніння не відчував, ОСОБА_1 ж був у стані сильного алкогольного сп'яніння, але міг наносити удари. Вважає, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки він просив повідомити слідчого, щоб той проінформував його родину про затримання та говорив, що йому потрібний адвокат. Однак слідчі дії продовжувались без адвоката, а йому роз'яснювалось, що адвокат може вступити у справу пізніше. Просить не позбавляти його волі, оскільки він щиро кається у вчиненому та має на утриманні матір пенсіонера та брата інваліда.
Окрім часткового визнання підсудним своєї вини його вина у вчиненні вказаного злочину підтверджується:
· показами потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні показав, що 02.10.2006 року він приїхав в Ірпінь погуляти і після опівночі опинився у центрі. У той час він був сильно випивший і всіх обставин точно не пам'ятає. Однак підтверджує, що сварився із братом підсудного ОСОБА_7, і хтось когось вдарив. Після цього він побачив підсудного, який поспішав на допомогу до брата, але так як він його не знав, і не розумів що той хоче, то почав неадекватно себе поводити. Він чув претензії від підсудного, але не розумів чого, і тому почав нецензурно висловлюватись у його бік. Він не хотів щоб була бійка, а намагався вилити емоції. Почувши кілька слів у відповідь, він вже не міг себе контролювати, і між ними зав'язалась бійка. Хто і скільки разів кого вдарив він не пам'ятає, можливо від ударів він і падав. У певний момент, зрозумівши що бійка себе вичерпала, він хотів піти, однак підсудний його наздогнав. Стверджує, що ножа він не бачив, підсудний його не демонстрував, однак до удару пам'ятає, що щось блиснуло і він відчув укол в області живота. Після цього ОСОБА_9 відтягнув підсудного, оскільки він міг продовжити бійку. Після цього він поїхав додому. Мати одразу викликала йому швидку допомогу, і він був прооперований. Вважає, що і підсудний, і він просто не зрозуміли ситуації у той час, що і привело до бійки. Просить обрати щодо підсудного покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки матеріальну шкоду йому відшкодовано, і ініціатором бійки був не підсудний, а він. Він особисто знає, що таке позбавлення волі і не хоче, щоб підсудний був покараний саме таким чином;
· показами свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні показав, що 02.10.2006 року він з підсудним поїхав у центр м. Ірпіня шукати брата ОСОБА_4. Там ОСОБА_4 захотів випити спиртного, і оскільки він мав права, погодився після цього їх розвести по домівках на автомобілі. З ними були ОСОБА_6 і ОСОБА_5. Придбавши хліб, ковбасу і горілку, вони побачили брата ОСОБА_4 - ОСОБА_7, який лежав на зупинці без тями. ОСОБА_1 відійшов, а ОСОБА_4 підійшов до брата, який отямився та повідомив, що зникли гроші. ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_1 та запитав що сталося, а той почав кидатися на підсудного у бійку. Згодом ОСОБА_4 повернувся до машини і продовжив різати ковбасу і хліб. ОСОБА_1 повернувся і між ними знову зав'язалась бійка. Потім він відтягнув ОСОБА_4 від ОСОБА_1, вони сіли в машину і він розвіз всіх по домівках;
· показами свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні показав, що він прийшов у магазин «Каштан» випити кави. Там, зустрів знайомих, серед яких був і ОСОБА_1. Знайомі вживали спиртне. Побачивши, як ОСОБА_1 викрав у дівчини 100 доларів, він зробив тому зауваження і між ними зав'язалась бійка. ОСОБА_1 вдарив його головою і він втратив свідомість. Коли прийшов до тями побачив брата ОСОБА_4, і повідомив тому, що зникли гроші. ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_1, а його ОСОБА_9 посадив у машину і тому що трапилось далі він не бачив. Потім його відвезли додому. Підтвердив, що він переніс кілька операцій і є інвалідом, однак спиртного він не вживає, оскільки є віруючою людиною;
показами свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні показала, що у жовтні 2006 року близько 23.00 год. вона з ОСОБА_6 і ОСОБА_9 йшли до центру Ірпіня і по дорозі зустріли ОСОБА_4, який їхав шукати брата, на центр. Вони всі сіли в машину і разом поїхали шукати ОСОБА_7. Приїхали у центр, зайшли у магазин «Каштан», де ОСОБА_9 і ОСОБА_4 придбали спиртне. Вийшовши з магазину, почали на капоті різати ковбасу. Хтось повернувся і побачив, що ОСОБА_1 б'є ОСОБА_4 ОСОБА_7. Підсудний підбіг до них та почав відтягувати ОСОБА_1 від
брата, а ОСОБА_1 кидався до нього у бійку. Вони сіли у машину, а ОСОБА_1 з ОСОБА_4ом штовхалися. Вона бачила, як ОСОБА_1 один раз упав. Стверджує, що ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп'яніння та чіплявся також і до ОСОБА_6, а підсудний намагався їх захистити. Вона не бачила, як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 ножем, і про ніж взагалі нічого не знала. Потім вони завезли ОСОБА_4 ОСОБА_7 додому;
- показами свідка ОСОБА_6, яка у судовому засіданні показала, що на початку жовтня 2006 року вони з ОСОБА_5 і ОСОБА_9 йшли у центр гуляти. По дорозі зустріли ОСОБА_4, який шукав брата. Вони сіли до нього в машину і поїхали на центр разом. Приїхавши до магазину «Каштан», вона з ОСОБА_5 пішли пити каву, а ОСОБА_4 і ОСОБА_9 купили випити і поїсти. Вона з ОСОБА_5 сіли в машину пити каву, а ОСОБА_4 і ОСОБА_9 розкладали на капоті їжу. Потім ОСОБА_4 через дорогу побіг до зупинки, оскільки там ОСОБА_1 бив його брата. ОСОБА_4 відтягнув ОСОБА_1, а той кидався до нього у бійку. ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп'яніння та нецензурно висловлювався у бік ОСОБА_4. Він підбігав до автомобіля та намагався його відкрити. Вона не бачила як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 ножем. Потім вони відвезли ОСОБА_4 ОСОБА_7 додому, повернулися у центр, купили пиво і пішли до ОСОБА_5.
Крім того, вина підсудного підтверджується:
заявою потерпілого ОСОБА_1 від 03.10.2006 р. про вчинення злочину ОСОБА_4
(а.с. 8);
довідкою з травмпункту Ірпінської ЦМЛ, відповідно до якої ОСОБА_1 02.10.2006 року надана медична допомога у зв'язку з проникаючим колото-різаним пораненням передньої черевної стінки.
(а.с. 10);
протоколом очної ставки від 25.10.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_4 підтвердив той факт, що ОСОБА_1 його образив, а тому він його ударив 3-4 рази, і ОСОБА_1 почав тікати. Він наздогнав ОСОБА_1 і ще 3-4 рази вдарив в обличчя. Той впав, а коли піднімався, він вдарив його ножем у живіт.
(а.с. 33);
протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 від 25.10.2006 року відповідно до якого ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_1 образив ОСОБА_4 і той кілька разів вдарив його. ОСОБА_1 почав тікати, а тому ОСОБА_4 наздогнав його і ще кілька разів вдарив в обличчя. ОСОБА_1 впав, а коли піднімався, ОСОБА_4 вдарив його ножем у живіт. ОСОБА_4 при цьому підтвердив, що він дійсно вдарив ОСОБА_1 ножем з метою покарати за образу.
( а.с. 34-35);
протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4 від 25.10.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_4 підтвердив, що він вдарив ОСОБА_1, після чого той почав тікати, а він наздогнав його та продовжив побиття. ОСОБА_1 впав, а коли піднімався, ОСОБА_4 вдарив його ножем у живіт
(а.с. 36-39);
висновком судово-медичної експертизи №332 від 24.10.2006 року, згідно з яким у ОСОБА_1 малось проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки та внутрішньо-черевна кровотеча (150 мл). Зазначене ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на час його заподіяння. Воно не могло утворитись під час падіння на площині, по строку може відповідати 02.10.2006 року та заподіяне гострим (колюче-ріжучим чи колючим) предметом, не виключено клинком ножа.
(а.с.48);
висновком судово психіатрично-наркологічної експертизи №1663 від 14.11.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у період часу до якого відноситься інкримінуєме йому діяння страждав опійною наркоманією в стадії ремісії. За своїм психічним станом в той період часу міг розуміти свої дії та керувати ними. У даний час ОСОБА_4 страждає на опійну наркоманію в стадії ремісії і за своїм психічним станом здатний розуміти значення своїх дій і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
(а.с. 53-56);
іншими матеріалами кримінальної справи.
Суд не приймає до уваги доводи підсудного та його захисників про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 ОСОБА_4 заподіяв при перевищенні меж необхідної оброни.
Так, як видно з показів підсудного, які він давав на досудовому слідстві, а саме: під час допиту в якості підозрюваного (а.с. 32); очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 33); очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 С. (а.с. 34-35) ОСОБА_4 вказував, що удар ножем він заподіяв у момент коли ОСОБА_1 вставав після падіння від його ж ударів. Дані покази ОСОБА_4 підтвердив також і під час проведення відтворення обстановки і обставин події (а.с. 35-39), при цьому, вказавши на конкретні деталі вчинення ним зазначеного злочину, а також підтвердив під час допиту в якості обвинуваченого проведеного в присутності адвоката ОСОБА_3 (а.с. 84). Крім того, ОСОБА_4 повністю визнавав свою вину під час обрання щодо нього запобіжного заходу (а.с. 76-77). Суд вважає за необхідне саме ці покази взяти до уваги, оскільки вони узгоджуються і між собою, і з іншими доказами по справі. А саме: з показами свідка ОСОБА_4 (а.с. 19), та ОСОБА_9 (a.c. 18,), даними, які містяться у протоколі очної ставки між ОСОБА_9 і ОСОБА_4 (а.с. 34-35).
При цьому суд враховує, що свідки вказаної події є знайомими, рідними та друзями ОСОБА_4 У судовому засіданні вони, підтвердивши факт сварки та бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а потім між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Пояснили, що не бачили моменту нанесення ОСОБА_4 удару ножем, а тому їх покази не можуть бути підтвердженням того, що удар ножем ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_1 з метою захисту його, або його брата ОСОБА_4, прав та інтересів від суспільно-небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_1.
За вказаних обставин, оскільки у момент нанесення ОСОБА_4 удару ножем ОСОБА_1. ні підсудному ОСОБА_4, ні його брату ОСОБА_7 зі сторони ОСОБА_1 не загрожувала будь-яка небезпека, суд вважає, що в його діях не було ознак необхідної оборони, в тому відповідно його дії не можуть бути кваліфіковані як перевищення меж необхідної оброни.
При цьому твердження підсудного та свідка ОСОБА_9 про те, що на досудовому слідстві вони давали неправдиві покази у зв'язку з застосуванням працівниками міліції недозволених методів ведення слідства, суд не бере до уваги та вважає надуманими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. За постановою суду, прокуратурою здійснено перевірку вказаних ними фактів, які свого підтвердження не знайшли. За даних обставин, суд вважає, що вказані доводи дані з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і доводи підсудного про те, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист, оскільки він бажав мати захисника, якого йому не надали.
Так, як вбачається з матеріалів справи, під час затримання ОСОБА_4 роз'яснювалось, що він має право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, а також те, що він має право відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника, про що він поставив свій підпис (а.с. 24, 25).
Згодом, під час роз'яснення йому прав підозрюваного, він власноручно вказав, що від захисника відмовляється (а.с. 29), про що був складений протокол про відмову від захисника, де він також поставив свій підпис (а.с. 30). Саме в той день були проведені слідчі дії, де ОСОБА_4 вказував на обставини вчинення ним злочину (протокол допиту в якості підозрюваного; очна ставка між ОСОБА_1 та ОСОБА_4; очна ставка між ОСОБА_4 та ОСОБА_8; відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4).
Відмовлявся він від захисника і під час роз'яснення йому прав обвинуваченого (а.с. 68, 69) та під час його допиту в якості обвинуваченого (а.с. 73).
Судове засідання про обрання щодо нього запобіжного заходу 26.10.2006 року також було проведене без участі захисника, відповідного клопотання він не заявляв (а.с. 76-77).
Крім того, після допуску до участі у справі адвоката ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_4, під час допиту в якості обвинуваченого, давав покази, які не відрізнялись від його попередніх свідчень та нічого не вказував про порушення його права на захист.
За даних обставин, суд вважає, що і ці доводи підсудного направлені на уникнення покарання від вчиненого злочину.
Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу підсудного.
Підсудний ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні матір пенсійного віку та брата інваліда, раніше судимий за вчинення умисних злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину; добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує думку потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні просив суворо не карати підсудного та обрати щодо нього покарання не пов'язане з позбавленням волі, а також те, що підсудний ОСОБА_4 посередньо характеризується, кається у вчиненому та відшкодував заподіяну шкоду та має на утриманні матір та брата інваліда. Також суд бере до уваги роль ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, а саме те, що ОСОБА_4 не був ініціатором вчинення злочину. При цьому, суд також враховує те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів та знову вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких. За даних обставин, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування покарання із випробуванням та із наданням іспитового строку.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд ,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4:
не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,
навчання або роботи.
періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до обрання вироком законної сили щодо ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
При необхідності враховувати що ОСОБА_4 знаходився під вартою з 24.10.2006 року по 02.03.2007 р.)
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку.