Справа № 489/8065/18

нп 2/490/346/2019

                                    Центральний районний суд м. Миколаєва        

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1, Миколаївської міської ради про скасування рішення та державної реєстрації права власності, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, третіх осіб, в якому просив скасувати п.18 рішення Миколаївської міської ради від 15.09.2015 року №49/34 про затвердження проекту землеустрою, надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по вул. Куйбишева, 45 в м. Миколаєві та передачу їй в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 713 кв.м. за цією ж адресою; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:03:036:0009 по вул. Янати (Куйбишева) 45 в м. Миколаєві.

Представник позивача до підготовчого засідання не з'явилася, надала клопотання про передачу справи за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва. В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що предметом позову є скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Янати (Куйбишева), 45, що відноситься до території Інгульського району м. Миколаєва, а тому з урахуванням правил виключної підсудності у відповідності до вимог ст. 30 ЦПК України справа підлягає розгляду Ленінським районним судом м. Миколаєва.

Відповідачі та треті особи до підготовчого засіданні не з'явилися, про час та місце підготовчого засіданні повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Виходячи з предмету позову, позивач просить скасувати рішення про реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майно.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 296/1657/17) зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, тлумачення положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України свідчить про те, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням).

Таким чином, з врахуванням визначених правил підсудності, даний позов не підсудний Центральному районному суду м. Миколаєва.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У зв'язку з вище наведеним дану цивільну справу належить передати на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва, оскільки на території Інгульського району м. Миколаєва знаходяться об'єкти нерухомого майна, щодо яких наявний спір.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 187 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

       Цивільну справу за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1, Миколаївської міської ради про скасування рішення та державної реєстрації права власності, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4передати на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя                                 Н.П. Черенкова