ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року  м. ОдесаСправа № 916/1785/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від ТОВ „Південний хліб” -  ОСОБА_1, довіреність  №25/03,  від 25.03.19;  

від ТОВ „Агрофірма "Дністровська" -  ОСОБА_2, довіреність  № 8/1,  від 03.04.19;  

розглянувши  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб”

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 року

по справі №916/1785/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб”

про стягнення 1  184 436,02 грн., -

(суддя першої інстанції: Погребна К.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 27.11.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Молокозавод”  (далі ТОВ «Молокозавод») звернулось  до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (далі – ТОВ «Південний хліб») про стягнення 1 184  436,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Молокозавод» посилається на неналежне виконня відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №3 від 01.01.2018, укладеного між сторонами по справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 (суддя – Погребна К.Ф.) позов ТОВ “Молокозавод” до ТОВ “Південний хліб” про стягнення 1 184 436,02 грн. – задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Південний хліб” на користь ТОВ “Молокозавод” основний борг в розмірі 1 073 240 грн., пеню в сумі 94  003 грн.. 52 коп., 3% річних в розмірі 8  192 грн.. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25  000 грн.  

Суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки №3 від 01.01.2018 склала 1073240 грн., яка є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, місцевий господарський суд, у зв’язку порушенням відповідачем виконання своїх грошових зобов’язань перед позивачем за договором поставки №1 від 01.01.2018, задовольнив позовні вимоги ТОВ «Молокозавод» в частині стягнення з відповідача пені в сумі 94.003,52 грн, а також 3% річних у сумі 8192,52 грн.

Господарський суд Одеської області зазначив в оскаржуваному рішенні, що позовні вимоги ТОВ «Молокозавод» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, проте з огляду на зменшення суми основного боргу, підлягають частковому задоволенню.

Також суд першої інстанції, з посиланням на ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Південний хліб» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Південний хліб» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 по справі №916/1785/18, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове – про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Молокозавод».

Зокрема, апелянт зазначає, що товарно-транспортні накладні, які надані позивачем в рамках судової справи, що нібито підтверджують факт поставки товару відповідачу, не оформлені у відповідності з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Заявник апеляційної скарги вважає, що за товарно-транспортними накладними, що складені за рамками договірних відносин (бездоговірні), строк виконання зобов’язання не настав та нарахування пені, 3% річних безпідставне.

Також ТОВ «Південний хліб» в апеляційній скарзі зазначає, що наданий ТОВ «Молокозавод» Договір про надання юридичних послуг №1/18 від 10.08.2018 не є доказом надання професійної правничої допомоги, оскільки ТОВ «ЮР-АГРО ГРУП» надає юридичні послуги, а не професійну правничу допомогу, яка відповідає  вимогам чинного законодавства України, з з огляду на що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги позивача про стягнення 25000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб” на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 по справі №916/1785/18 залишено без руху.

08.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб” про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 по справі №916/1785/18, до якої апелянт надав суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: платіжне доручення №13949 від 06.02.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019  відкрито апеляційне провадження по справі №916/1785/18 за апеляційною скаргою ТОВ „Південний хліб” на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018.

19.02.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб” на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 року, який долучено до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта є безпідставними та такими, шо не заслуговують на увагу.

Зокрема, позивач зазначив, що ТОВ «Південний хліб»  прийняв товар на підставі оформлених належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» товарно-транспортних накладних на постачання молочної продукції, а отже господарська операція відбулась і ТОВ «Південний хліб» було прийнято товар у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ „Південний хліб” на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 призначено в судовому засіданні на 01.04.2019.

29.03.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ “Агрофірма “Дністровська” надійшло клопотання про залучення до участі у справі №916/1785/18 правонаступника позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дністровська”.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 року задоволено клопотання ТОВ “Агрофірма “Дністровська” про залучення до участі у справі №916/1785/18, здійснено заміну ТОВ "Молокозавод" на його правонаступника - ТОВ “Агрофірма “Дністровська”.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкладено розгляд справи №916/1785/18 на 08.04.2019.

В судовому засіданні 08.04.2019 представники учасників справи підтримали доводи та заперечення, викладені ними письмово та наполягали на своїх вимогах.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 01.01.2018 між ТОВ  “Молокозавод” (Постачальник) та ТОВ “Південний хліб” (Покупець) укладено договір поставки №3, за умовами якого Постачальник поставляє та передає партіями в власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору молочну продукцію (Товар) (п.1.1 договору).  (а.с. 26-28)

Найменування (номенклатура, асортимент) та ціна Товару, що постачається за цим Договором, вказується у видаткових накладних та Специфікаціях (Додаток-1 до договору), що є невід’ємною частиною, кількість Товару у кожній партії вказується у замовленнях Покупця, наданих Постачальнику Покупцем відповідно до умов Договору. Замовлення Товару здійснюється в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (в усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою, факсимільним зв’язком, тощо) (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що товар, поставка якого здійснюється за цим Договором, постачається Покупцю окремими партіями за його замовленнями (заявками), які складаються Покупцем на підставі погодженої Сторонами Специфікації. Під узгодженням Сторони договору розуміють підписання Специфікації Сторонами договору. Узгоджена Сторонами договору Специфікація стає невід’ємним додатком до цього Договору, Зміна у Специфікацію можуть бути внесені виключно за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою, або складанням Специфікації у новій редакції із зазначенням дати її підписання сторонами.

Розділом 2 договору передбачена вартість товару та порядок розрахунків.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість цього  договору складається з суми вартості партій Товару, фактично поставленого відповідно до підписаних Сторонами Специфікацій. Орієнтовна, попередньо узгоджена Сторонами вартість Договору, з урахування строку, на який його укладено, становить 1  000000грн. Ціни на товар, погоджені Сторонами у Специфікації за цим договором, зміні не підлягають.

Розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту поставки відповідної партії Товару (отримання товару на склад Покупця).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що Постачальник поставляє товар на умовах DDP (склад Покупця, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14), у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно з п. 3.3 договору передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформлюється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.4 договору ризик випадкової загибелі товару несе Покупець з момент переходу до нього права власності на товар. Момент переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця (моментом поставки відповідної партії товару) є фактично дата отримання і підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на товар.  

При прийманні-передачі Товару Постачальник зобов’язаний передати Покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, специфікацію, товарно-транспорту накладну, рахунок – фактуру, документи, що підтверджують якість Товару (п.3.10 договору).

Пунктом 3.11 укладеного між сторонами договору унормовано, що при відсутності під час приймання-передачі товару або неналежному оформленні документів, вказаних в п 3.10 цього договору, Покупець має право за своїм вибором відмовитися від прийому товару або вимагати від Постачальника передати йому по факсимільному зв’язку копії зазначених документів з обов’язковим наданням належним чином формлених документів протягом п’яти календарних днів від дати поставки.

Зі змісту п.5.4. Договору вбачається, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов’язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.  

За умовами пункту 8.1 договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання своїх зобов’язань.

Позивач вказує, що свої зобов’язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар: “сир кисломолочний (творог) 9%”, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

ТОВ “Молокозавод” з метою досудового врегулювання спору направлено на адресу відповідача претензію №03/07-1 від 03.07.2018 про сплату заборгованості. (а.с. 100)

У вказаній претензії позивач зазначив, що відповідач систематично порушує термін оплати за поставлену молочну продукцію ТОВ «Молокозавод», а також повідомив, що станом на 03.07.2018 заборгованість за поставлений товар становить 1083240,00 грн.

Відповідач заборгованість не сплатив, а у відповіді на претензію №123 від 09.07.2018 запропонував розстрочення сплати існуючої заборгованості. (а.с. 104)

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості отриманого товару, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 1  082  420 грн., що і стало підставою для звернення ТОВ «Молокозавод» до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2  ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до  ст. 626 Цивільного кодексу України    договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується   передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено  статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до  статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України)

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар суму 1  082  240 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

На підставі наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних ТОВ «Південний хліб» підтвердило факт прийняття товару, оскільки на кожній накладній відповідальні особи покупця засвідчили своїм підписом факт отримання зазначеної кількості та якості товару. Крім того, кожен первинний документ містить відмітку ТОВ «Південний хліб» у вигляді штампу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З огляду на зазначене, посилання апелянта на те, що штамп та підпис відповідальної особи відповідача не вказують на факт прийняття товару є необґрунтованими та колегією суддів не приймаються до уваги.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач не відмовився від прийняття товару за договором поставки №3 від 01.01.2018 на підставі товарно-транспортних накладних та не вимагав від Постачальника передати йому інші документи зазначені в п.3.10 договору, як то передбачено пунктом 3.11 договору.

Більш того, відповідач частково оплачував вартість отриманого товару, що на думку суду свідчить про визнання ним факту отримання товару від позивача.

Що ж до посилань відповідача на неналежність доказів у вигляді товарно-транспортних накладних, які на його думку не оформлені належним чином, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність окремих документів, а також недоліків в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.  

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту постачання товару та відсутності у ТОВ «Південний хліб» обов’язку зі сплати заборгованості відповідачем не ґрунтуються на дійсних обставинах господарських правовідносин між сторонами.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач розрахувався частково за отриманий товар у сумі 4000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8214 від 27.08.2018 та на суму 5000грн., що підтверджується платіжним дорученням №9347 від 24.09.2018, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення  вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар за договором поставки №1 від 01.01.2018 в розмірі 1  073  240 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, п. 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.  

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту п.5.4. Договору вбачається, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов’язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 94003,52 грн., 3% річних у розмірі 8192 грн., вважає їх вірними та обґрунтованими, з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованості задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн. з ТОВ «Південний хліб», з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.  За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність;  3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання юридичних послуг №1/18 від 10.08.2018, Акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від  22.08.2018 на суму 15  000 грн., Акт прийняття-передачі наданих послуг №2 від 24.05.2018 на суму 10  000 грн., рахунок фактура №001 від 13.08.2018 на суму 25  000 грн., а також платіжне доручення №1291 від 22.08.2018 на суму 25  000 грн.

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав стягнення із ТОВ “Південний хліб” на користь позивача  витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 року по справі №916/1785/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.  129,  269,  275,  276,  281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб” на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 року по справі №916/1785/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 року по справі №916/1785/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019 року.

Головуючий                                                                       Н.М. Принцевська

         Судді:                                                                              Г.П. Разюк

                                                                                                   ОСОБА_3