Категорія 2.11.8
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року Справа № 2а-28167/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – Мілованов О.В. (довіреність від 11.01.2010 б/н)
від відповідача – державний податковий інспектор юридичного відділу
Купцова О.М. (довіреність від 11.01.2010 № 1/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
дочірнього підприємства «Ніколь»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
від 17 листопада 2008 року № 0002122340,
ВСТАНОВИВ:
30 листопада 2009 року дочірнє підприємство «Ніколь» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську від 17 листопада 2008 року № 0002122340, яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 3740,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Такий порядок, на думку позивача, встановлений Законом України від 0 5 квітня 2007 року № 877-V « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Представник дочірнього підприємства «Ніколь» не допускав до перевірки ревізорів-інспекторів податкової служби, а складений акт перевірки з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, це ні що інше як фальсифікація. Крім того, в акті перевірки не зазначено, яка саме проводилась перевірка – планова чи позапланова.
При прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем порушено вимоги пункту 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, щодо строку прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні).
Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року № 375, не відносить діяльність з організації азартних ігор до сфери послуг, з чого позивач робить висновок про те, що дочірнє підприємство «Ніколь» не входить до переліку суб’єктів підприємницької діяльності, які проводять операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому, як наслідок, на нього не розповсюджуються норми Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, в доповненнях до адміністративного позову від 23.12.2009 б/н (арк. справи 12-13), позивач зазначив, що відсутність фіскалізації кожного грального автомату за статтею 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначене як порушення, яке тягне за собою застосування фінансових санкцій. Безпосередньо гральні автомати до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не внесені. Діючим законодавством не передбачено, що саме гральні автомати є реєстраторами розрахункових операцій, які повинні бути зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим. Також, позивач в доповненнях до адміністративного позову зазначив про те, що перевірка суб’єктів підприємницької діяльності з питань дотримання порядку здійснення розрахунків, встановленого Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до частини 8 статті 11 1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» є позаплановою перевіркою та здійснюється на підставі наказу податкового органу.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 21 грудня 2009 року № 64892/10 (арк. справи 14-17). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв’язку з тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 листопада 2008 року № 0002122340 відповідає вимогам чинного законодавства.
Зокрема, в запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що перевірка дочірнього підприємства «Ніколь» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій здійснена законно, без порушення законодавства України. Перевірка була здійснена згідно плану проведення перевірок на жовтень 2008 року, при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу були пред’явлені направлення на проведення перевірки та особові службові посвідчення. Документального підтвердження факту не допуску представником дочірнього підприємства «Ніколь» перевіряючих до проведення перевірки не має, а тому припущення щодо фальсифікації акта перевірки є безпідставним. Перевірка здійснена в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним. Отже, інші акти законодавства, у тому числі і Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», застосовується тільки в частині, не врегульованій Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проведеною перевіркою встановлено, що дочірнє підприємство «Ніколь» проводить розрахункові операції при наданні послуг у сфері грального бізнесу без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми, що є порушенням вимог пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дія Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У судових засіданнях представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2008 року посадовими особами державної податкової адміністрації в Луганській області проведено перевірку у залі гральних автоматів, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна, 21-А/1, за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0102/12/32/23/31783975 (арк. справи 18-21).
Перевіркою встановлено, що 24 жовтня 2008 року у залі гральних автоматів, що перевірявся, для надання послуг у сфері грального бізнесу використовуються 11 гральних автоматів, які знаходяться в робочому стані, підключені до мережі електропостачання та через які проводиться розрахункові операції шляхом внесення кредитів. Гральні автомати не зареєстровано, не опломбовано та не переведено у фіскальний режим роботи, чим порушено пункт 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також, перевіркою встановлено нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, при продажу електронних кредитів на суму 100,00 грн.
На підставі акта перевірки від 24 жовтня 2008 року № 0102/12/32/23/31783975 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську 17 листопада 2008 року прийнято рішення № 0002122340, яким до дочірнього підприємства «Ніколь» за проведення розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу з використанням 11 гральних автоматів - реєстраторів розрахункових операцій, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи, на підставі пункту 2 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3740,00 грн. (арк. справи 5).
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Стаття 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Виходячи із зазначених норм Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до дочірнього підприємства «Ніколь».
Згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (чинний від 01 квітня 2006 року), підклас 92.71.0 «Діяльність з організації азартних ігор», включає в себе діяльність казино, ігорних будинків тощо, пов'язану з організацією карткових та інших азартних ігор, таких як бридж, покер, преферанс, більярд, лото тощо (ставки, парі), експлуатацію ігрових грошових автоматів. Цей підклас належить до групи 92.7 «Діяльність у сфері відпочинку та розваг» та входить до секції «О» - «Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту».
Вищезазначене спростовує доводи позовної заяви про те, що Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375, не відносить діяльність з організації азартних ігор до сфери послуг, а тому, дочірнє підприємство «Ніколь» не входить до переліку суб’єктів підприємницької діяльності, які проводять операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і на нього не розповсюджуються норми Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В преамбулі Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дія Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Стаття 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 11 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.
Такі терміни визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій». Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї Постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням, яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг і тоді, відповідно до статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом в цілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.
Вирішуючи це питання, суд бере до уваги, що підпунктом 1.2 пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 622/12496, визначено, що:
- азартна гра - це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;
- гральний автомат - це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;
- гра на гральних автоматах - це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);
- зал гральних автоматів - це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів як нежитловим приміщенням.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальні функції - це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною пам'яттю не зобов'язує позивача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Разом з тим, виходячи із сутності Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», можливість визначити в будь який момент, яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор, є обов'язковою умовою використання грального автомата.
Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.
Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було реєстратора розрахункових операцій, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання реєстратора розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу до 01 липня 2008 року виключалася.
Разом із тим, із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 01 липня 2008 року, суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «Еспотрейд» від 04 вересня 2009 року № 267, яке є виробником комп’ютерно-касової системи «Фіскал», комп’ютерно-касова система «Фіскал» технічно-сумісна зі всіма електронними та електронно-механічними гральними автоматами, які експлуатуються в Україні (арк. справи 35).
В розумінні статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарськими санкціями.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Позивачем не надано суду доказів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, за яке до нього рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську від 17 листопада 2008 року № 0002122340 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3740,00 грн.
Розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій (340,00 грн. x 11 гральних автоматів = 3740,00 грн.) відповідає вимогам пункту 2 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Доводи позовної заяви про те, що порядок проведення перевірок з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлений Законом України від 0 5 квітня 2007 року № 877-V « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд відхиляє за необґрунтованістю з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним. Отже, інші акти законодавства, у тому числі й Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», застосовується тільки в частині, не врегульованій Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», перевірки проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлень на перевірку.
Перевірка дочірнього підприємства «Ніколь» у залі гральних автоматів 24 жовтня 2008 року проведена посадовими особами державної податкової адміністрації в Луганській області згідно затвердженого плану проведення перевірок на жовтень 2008 року на підставі направлення на проведення перевірки від 24 жовтня 2008 року № 250 (арк. справи 22-24), що відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, як безпідставні, відхиляються судом посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що представник дочірнього підприємства «Ніколь» не допускав до перевірки ревізорів-інспекторів податкової служби, а складений акт перевірки з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, це ні що інше, як фальсифікація, оскільки позивачем не надано суду в підтвердження зазначених обставин жодного доказу, який би свідчив про не допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.
Порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вимог пункту 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, щодо строку прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, носить формальний характер і не є достатньою та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки наявність фактів порушення дочірнім підприємством «Ніколь» вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлених в акті перевірки, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 01 лютого 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська