ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2581/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І.І., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Ліуш Б.Б.

представників позивача Гоблик М.І. та Александров М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Рейті С.І. о 16 год. 00 хв. у м. Ужгороді) у справі № 260/1363/18 за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області до Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 року № 0195631307 та № 0195641307;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2018 року № 0195611307;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № 0195621307.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки про порушення пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на суму 8494, 74 грн, порушення пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу ХХ ПК України, в частині неутримання та несплати до бюджету військового збору за 2018 рік на суму 707, 90 грн, порушення ч. 2 ст. 7 та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині не нарахування та несплати до бюджету єдиного внеску за 2018 рік на суму 4268, 23 грн зроблені ревізором-інспектором в зв'язку із неповним та не об'єктивним вчиненням наданих для перевірки документів, на підставі яких зроблені необ'єктивні та упереджені твердження. В зв'язку з наведеним, прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога - є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.11.2018 № 0195631307 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10872, 57 грн (за податковими зобов'язаннями - 8494, 74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2123, 69 грн, пеня - 254, 14 грн). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.11.2018 № 0195641307 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 906, 06 грн (за податковими зобов'язаннями - 707, 90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 176, 98 грн, пеня - 21, 18 грн). Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.11.2018 № 0195611307 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 853, 65 грн. Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу від 23.11.2018 № Ю-0195621307.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в даному випадку не є податковим агентом відносно ОСОБА_5, оскільки не здійснювало обчислення, нарахування чи виплати доходу останньому, а безспірне списання органом Казначейства коштів з рахунку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_5, на переконання суду, не може бути віднесене до доходу останнього як доходу у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). В даному випадку, відбулося безспірне списання коштів з рахунку позивача на користь ОСОБА_5, на виконання рішення суду про стягнення коштів відповідно до Закону № 1404-VIII. Тобто, оскільки позивач в даному випадку не є податковим агентом, у розмінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та не є страховиком, тому у нього відсутній обов'язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та страхові внески за ОСОБА_5, що стали наслідком для визнання висновків акту перевірки відповідача від 26.10.2018 № 1103/07-16-13-12/41320961 - неправомірними, а оскаржених рішень такими, що підлягають скасуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач, який є боржником відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області, зобов`язаний, як податковий агент в силу вимог ПК України виконати всі функції щодо, утримання і перерахування податків і зборів з свого працівника - ОСОБА_5 Посилання суду першої інстанції на те, що відбулось безспірне списання коштів органами Держказначейства з позивача, а тому такий не повинен виконувати функції податкового агента, жодним чином не звільняє від відповідальності та податкового обов`язку позивача.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача заперечили щодо задоволення та надали пояснення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 05.05.2017 року по 30.09.2018 року за результатами чого складено акт перевірки від 26.10.2018 № 1103/07-16-13-12/41320961.

Перевіркою встановлено, що наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 22.12.2017 № 330-к «Про звільнення ОСОБА_5» ОСОБА_5 звільнено з посади заступника начальника відділення - начальника відділу матеріального забезпечення, страхових виплат, медико-соціальних послуг та перевірок страхувальників Свалявського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області. Згідно рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2018 (справа № 306/143/18) вказаний вище наказ скасовано та наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 15.03.2018 № 60-к/1 поновлено ОСОБА_5 на займаній до звільнення посаді та стягнуто на користь ОСОБА_5 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу 46193, 00 грн та 1000, 00 грн моральної шкоди.

Згідно Повідомлення Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області від 09.08.2018 № 07.3-08/40-2481 про виконання безспірного списання коштів з рахунку боржника Головним управлінням державної казначейської служби України в Закарпатській області, згідно меморіального ордеру від 08.08.2018 № 87859180 на суму 46193, 00 грн та меморіального ордеру від 08.08.2018 № 87859177 на суму 1000, 00 грн, на підставі виконавчого листа від 26.07.2018 № 306/143/18, виданого Свалявським районним судом Закарпатської області 09.08.2018, кошти в сумі 47193, 00 грн перераховано ОСОБА_5 шляхом безспірного списання коштів з рахунку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на картковий рахунок ОСОБА_5

Також, перевіркою встановлено, що позивач з виплачених ОСОБА_5 коштів в сумі 47193, 00 грн згідно рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2018 (справа № 306/143/18) податок з доходів фізичних осіб в сумі 8494, 74 грн та військовий збір в сумі 707, 90 грн не утримано та до бюджету не сплачено.

За наслідками перевірки та встановлених порушень пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 № 0195631307 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10872, 57 грн (за податковими зобов'язаннями - 8494, 74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2123, 69 грн, пеня - 254, 14 грн); № 0195641307 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 906, 06 грн (за податковими зобов'язаннями - 707, 90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 176, 98 грн, пеня - 21, 18 грн).

Крім цього, за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 7 та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині не нарахування на суми виплаченого ОСОБА_5 доходу в сумі 46193 ,00 грн у вигляді заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29.12.2017 по 14.03.2018, на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2018 (справа № 306/143/18) та не сплати до бюджету єдиного внеску в сумі 4268, 23 грн, в зв'язку з чим, 23.11.2018 винесено Рішення № 0195611307 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 853, 65 грн.

07.11.2018 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області подано заперечення на акт від 26.10.2018 № 1103/07-16-13-12/41320961, оскільки висновки акту перевірки не відповідають нормам діючого законодавства, є необ'єктивними, хибними та упередженими. Щодо викладених в акті перевірки порушень в частині неутримання та несплати до бюджету податку на доходи та військового збору, зазначили, що Головним управлінням державної казначейської служби України в Закарпатській області, згідно меморіальних ордерів, на підставі виконавчого листа, кошти у сумі 47193, 00 грн перераховані ОСОБА_5 шляхом безспірного списання коштів з рахунку Управління. Таким чином, висновки щодо несплати податків не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Управління не нараховувало та не виплачувало фізичній особі оподатковуваний дохід в розмірі 47193, 00 грн. Ця сума, згідно виконавчого листа, безспірно списана з рахунків Управління на користь ОСОБА_5 без врахування необхідності сплатити з цих сум податок на доходи та військовий збір. Всі висновки щодо порушення Управлінням норм податкового законодавства базуються на нормі недіючого закону, згідно якої Управління визначено як податковий агент, а саме на нормі п. 8 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.01.2017 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Проігнорувавши той факт, що норми законодавства, на яких базується висновок у акті перевірки, є недіючим, інспектор дійшов хибного висновку, що Управління являється податковим агентом.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки, Головне управління ДФС в Закарпатській області залишено висновок акту без змін, при цьому, до абзацу 7-8 на сторінці 6 акту внесли зміни, у зв'язку з тим, що Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV втратив чинність 05.01.2017 посилання на норми даного Закону вважати недійсними.

23.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Закарпатській області внесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0195621307 на суму 4268, 23 грн.

Вважаючи прийнятті вище рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Згідно до п. 34 Порядку № 845, після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника орган Казначейства готує відповідне повідомлення у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 ПК України).

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого, згідно із п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподаткований дохід складається із суми оподаткованих доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного місяця.

Згідно пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподаткованого доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 164.6 ст. 164 ПК України встановлено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно пп. 168.1.1 п.1 68.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що у разі нарахування (виплати) юридичною особою/роботодавцем заробітної плати, що підлягає стягненню за рішенням суду на користь фізичної особи - платника податку, зазначена юридична особароботодавець повинен виконати усі зобов'язання покладені на податкового агента, а саме, нараховувати, утримувати податок із суми доходу фізичної особи, за ставками визначеними ст.167 ПК України і сплатити їх до бюджету у порядку встановленому ст. 168 цього Кодексу.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, що рішення суду Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.03.2018 (справа № 306/143/18) в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді та виплати йому заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Відповідно до вказаного рішення, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області було нараховано та виплачено ОСОБА_5 заробітну плату за один місяць в розмірі 19000,00 грн., з якої були утримані та перераховані всі податки і збори відповідно до законодавства, що відображено у формі 1-ДФ. (а.с. 36, 37)

З повідомлення Головного управління Держказначейської служби України в Закарпатській області від 09.08.2018 № 07.3-08/40-2481 про виконання безспірного списання коштів з рахунку боржника Головним управлінням державної казначейської служби України в Закарпатській області слідує, що згідно меморіального ордеру від 08.08.2018 № 87859180 на суму 46193,00 грн. та меморіального ордеру від 08.08.2018 № 87859177 на суму 1000,00 грн, на підставі виконавчого листа від 26.07.2018 № 306/143/18, виданого Свалявським районним судом Закарпатської області 09.08.2018, кошти в сумі 47193, 00 грн перераховано ОСОБА_5 шляхом безспірного списання коштів з рахунку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на картковий рахунок ОСОБА_5

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що виконуючи судове рішення, в частинні негайного виконання, позивач правомірно самостійно нарахував та виплатив ОСОБА_5 заробітну плату за один місяць в розмірі 19000, 00 грн, з якої були утримані та перераховані всі податки і збори відповідно до вимог законодавства.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в подальшому відбулося безспірне списання коштів з рахунку позивача на користь ОСОБА_5, на виконання рішення суду про стягнення коштів, що в свою чергу вказує на відсутність статусу податкового агента у позивача, оскільки останній в цьому випадку не здійснював обчислення, нарахування чи виплати доходу, як доходу у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Крім цього потрібно зазначити, що Свалявський районний суд Закарпатської області в рішенні від 14.03.2018 у справі № 306/143/18 при стягненні на користь ОСОБА_5 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100)

Так відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.

З огляду на зазначене і на те, що відбулося безспірне списання коштів з рахунку позивача на користь ОСОБА_5, а не нарахування роботодавцем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, колегія суддів вважає відсутність обов`язку позивача щодо утримання та перераховання всіх податків і зборів відповідно до вимог законодавства.

Крім цього суд апеляційної інстанції вважає, що в разі сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та страхові внески за кошти, котрі були безспірно списані з його рахунку на користь ОСОБА_5, мало б місце подвійної сплати таких платежів, оскільки такі, як було вже встановлено обраховуються без віднімання сум податків та зборів судом при прийнятті судового рішення.

Відтак відбулося безспірне списання коштів з рахунку позивача на користь ОСОБА_5, на виконання рішення суду про стягнення коштів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу вказує на те, що позивач в цих обставинах не виступає в статусі податкового агента, в розмінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та не є страховиком, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та страхові внески за кошти котрі були безспірно списанні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 260/1363/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді І. І. Запотічний

В. З. Улицький

Повне судове рішення складено 09 квітня 2019 року