ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-97/11 Номер провадження 22-ц/814/1031/19Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни про привід боржника,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. звернулася до суду з поданням про привід боржника ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 57213952 до складу якого входить ВП № 57202791 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-97/11 від 16 січня 2012 року, виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29610,03 доларів США шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: автомобіль марки «Opel Vektra 0ZCF69», 2008 року випуску, тип легковий седан, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2; ВП № 57203164 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-97/11 від 16 січня 2012 року, виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати у розмірі 1820 грн.

Боржником рішення не виконується, вона ухиляється від виконання покладених обов'язків згідно рішення суду натомість, приватним виконавцем вживалися заходи щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі звернення стягнення на майно боржника.

Просила суд вирішити питання про примусовий привід ОСОБА_2

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. про привід боржника задоволено.

Ухвалено застосувати до боржника ОСОБА_2 примусовий привід до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В., місцезнаходження 36039, м. Полтава, вулиця Сапіго, 6.

Привід проводити органами Національної поліції України.

Непогодившись з ухвалою суду першої інстанції її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просила ухвалу суду скасувати.

Посилалася на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення судом обставин справи. Вказала, що приватним виконавцем не доведено її обізнаність про необхідність явки та, що вона не з'явилася до приватного виконавця без поважних причин, ухилялась від виклику.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Гречин Н.В. зазначив, що ОСОБА_2 знала про відкриття виконавчого провадження проте рішення суду не виконувала, крім того, державним виконавцем надсилався виклик до державного виконавця простою кореспонденцією. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо можливості оскарження ухвали про примусовий привід боржника колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини. Разом із тим, у ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду подання державного виконавця про привід боржника відсутня.

Аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях: від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній станом 03 серпня 2017 року), суд враховував такі обставини:

(а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується;

(б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.

Ухвала суду про привід боржника винесене в порядку виконавчого провадження, тобто не може бути оскаржена при оскарженні рішення суду тоді як, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження даної ухвали в апеляційному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 756/671/16.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та приватного виконавця Гречин Н.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року, яке вступило в законну силу, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 386 к-ф від 18 лютого 2008 року в сумі 29 610,03 доларів США шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль марки «Opel Vektra 0ZCF69», 2008 року випуску, тип легковий седан, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Полтавським ВРЕР 16 лютого 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати у розмірі 1820 грн.

У добровільному порядку рішення суду відповідачем ОСОБА_2 виконано не було, по справі видані виконавчі листи.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 13 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57202791 з примусового виконання зазначеного рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 386 к-ф від 18 лютого 2008 року в сумі 29 610,03 доларів США шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль марки «Opel Vektra 0ZCF69», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 13 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57203164 з примусового виконання зазначеного рішення суду в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 1820 грн.

13 вересня 2018 року постановою приватного виконавця накладено арешт на майно боржника, а постановами від 01 жовтня 2018 року та від 22 листопада 2018 року накладено арешт на грошові кошти боржника.

Задовольняючи подання приватного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення боржником ОСОБА_2 не виконується протягом тривалого часу, а на виклики приватного виконавця вона не реагує.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Як вбачається зі змісту зазначеної статті підставою для застосування приводу боржника є його неявка за викликом виконавця без поважних причин.

Відповідно до вимог ст.ст. ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто приватний виконавець звертаючись до суду з подання про привід повинен довести, що викликав боржника, останній будучи належним чином повідомлений про виклик до виконавця не з'явився без поважних причин.

Однак надані при розгляді подання приватним виконавцем документи не підтверджують, що ОСОБА_2 отримувала виклик до державного виконавця та взагалі була обізнана про нього та умисно уникала явки.

Посилання суду першої інстанції на ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виклик направляється на адресу боржника простою кореспонденцією не доводить факту отримання ОСОБА_2 виклику та не звільняє приватного виконавця від обов'язку довести наявність підстав для застосування примусового приводу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює як підставу для застосування примусового приводу обізнаність боржника про виконавче провадження та невиконання рішення суду.

А тому посилання приватного виконавця у відзиві на апеляційну скаргу на та, що ОСОБА_2 знала про відкриття виконавчого провадження проте рішення суду не виконувала є безпідставними.

Крім того, відповідно до довідка № 1141/1-т від 21 вересня 2018 року та № 157 від 02 квітня 2019 року виданих директором ТОВ «УПСК Діамант» від 02 квітня 2019 року ОСОБА_2 з 08 жовтня 2018 року по 11 жовтня 2018 року перебувала у м. Львів у зв'язку з наданням юридичних послуг ТОВ «УПСК Діамант», тобто вона не могла з'явитися 11 жовтня 2019 року до приватного виконавця з поважних причин.

Слід також звернути увагу, що одним із принципів у цивільному судочинстві є принцип пропорційності (ст. 13 ЦПК України). Дотримання засад співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, крім іншого, передбачено п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Також з метою виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні вживатися всі передбачені чинним законом заходи для виконання судового рішення, однак ці заходи повинні бути необхідними в демократичному суспільстві та слугувати меті стягнення боргу.

Відтак, привід боржника без наявності доказів неявки без поважних причин не може вважатися необхідним, слугувати меті стягнення боргу та порушує принцип співмірності.

Зважаючи на наведене колегія суддів приходить до висновку, що приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження наявності обставин для застосування примусового приводу до ОСОБА_2, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року скасуванню. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. про привід боржника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року - скасувати.

У задоволенні поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни про привід боржника - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текс постанови виготовлено 08 квітня 2019 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов