Справа № 2-222/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М         У К Р А Ї Н И  

16 лютого 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого  судді                          Калініченко О.Б.

при секретарі                                    Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачкою не склалось, тривалий час між ними виникають непорозуміння з різного приводу, які привели до взаємного відчуження.

З грудня 2008 року вони не підтримують шлюбних відносин,  спільного господарства не ведуть, проживають окремо, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.  

Тому вважає, що їх шлюб розпався остаточно і поновити його неможливо.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі і погодилась на розірвання шлюбу з відповідачем. Наслідки визнання позову їй зрозумілі.

Суд відповідно до ч.1,2,4 ст. 174 ЦПК України вважає можливим ухвалити судове рішення про задоволення позову, оскільки це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову відповідачці зрозумілі.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сторони зареєстрували шлюб 30.01.1993 року. Від цього шлюбу дітей не мають.

З грудня 2008 року сторони не підтримують шлюбних відносин,  спільного господарства не ведуть, проживають окремо, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.  

 Майнового спору на даний час між сторонами немає.

 Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що є законні підстави  для задоволення позовних вимог, т.я. відносини, що склались між подружжям, носять стійкий характер, шлюб між сторонами розпався і його збереження неможливо. При таких обставинах збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб носить формальний характер і підлягає розірванню.

Керуючись ст.ст.110, 112 СК, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Залізничним в/ЗАГС м. Києва 30.01.1993 року, актовий запис № 80, -  розірвати.

Стягнути витрати по розірванню шлюбу в доход держави з ОСОБА_1 у розмірі 17 грн., ОСОБА_2 у від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня постановлення рішення.

 Суддя: