Справа № 2-188/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 (заочне)

08 лютого 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва  в складі:

головуючого судді     Калініченко О.Б.

при секретарі                  Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державного підприємства «Укрводсервіс» про визнання недійсними договорів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 29.10.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від 10.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від 12.11.2009 року, укладеногой між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також зобов’язати ОСОБА_5, ДП «Укрводсервіс» припинити перешкоджання позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні машиною друкарською Heidelberg SM 72 VP, сер. №522440, номер на станіні  93.014.010/4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу зазначеного в оспорюваних договорах майна, за яке позивач розрахувався повністю, та, крім того, 26.10.2009 року ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва у справі про поділ майна подружжя була затверджена мирова угода, згідно якої за позивачем було визнано право власності на зазначене в оспорюваних договорах майно.

Відповідач ОСОБА_2Б, не маючи повноважень власника майна, які від нього перейшли до позивача, розпорядився належним позивачу майном, продавши останнє 29.10.2009 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3

ОСОБА_3 09.11.2009 рок намагався отримати та вивезти друкарську машину Heidelberg SM 72 VP, сер. №522440, з приміщення підвалу ДП «Укрводсервіс» по вул. Солом’янській, 1 в м. Києві, чому позивач перешкодив, а 10.11.2009 року продав  друкарське обладнання ОСОБА_4, який в свою чергу 12.11.2009 року продав спірну друкарську машину ОСОБА_5 Останній разом з балансоутримувачем приміщень підвалу по вулиці Солом’янській, 1, - ДП «Укрводсервіс» не допускає позивача до зазначеної друкарської машини, чим порушують його права власника володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.

В судовому засіданні позивач  підтримав свої вимоги позов і пояснив, що відповідач ОСОБА_2, від імені і в інтересах якого на підставі довіреності від 14.12.2008 року діяв ОСОБА_6, продав йому 29.01.2009 року машину друкарську Heidelberg SM 72 VP, сер. №522440, машину паперорізальну Wohlenberg 115 MCS-2 TV, сер. №3320-003, і передав позивачу правовстановлюючі документи на це майно - оригінали протоколів прилюдних торгів. Фактично друкарська машина мала номер 522440, а згідно з протоколом торгів - № 552440, а тому в договорі купівлі-продажу від 29.01.2009 року ця помилка була виправлена і вказаний дійсний номер друкарської машини, були виправлені і інші помилки. При цьому машину паперорізальну позивач продав третій особі і ця машина на момент укладення оспорюваних договорів була відсутня в приміщенні підвалу по вул. Солом’янській, 1. Про оспорювання ОСОБА_2 або іншою особою договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року на момент розгляду справи йому невідомо.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні не заперечив проти заочного розгляду справи.

Таким чином, суд, враховуючи згоду позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 29 січня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 в м. Києві був укладений договір купівлі-продажу машини друкарської Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску (сер. №522440, країна виробник Германія) - 1 шт., машини паперорізальної Wohlenberg 115 MCS-2 TV, 1990 року випуску (сер. №3320-003, країна виробник Германія) - 1 шт., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 1.

 Згідно з п. 1.2. цього договору зазначене вище поліграфічне обладнання належало ОСОБА_2 на праві власності на підставі протоколів №7260016 проведення аукціону з реалізації рухомого майна від 06.08.2007 року. Пунктом 3.1 цього договору визначено, що ціна договору визначена на день складання цього договору 71335,00 грн. і повністю оплачена позивачем до підписання цього договору купівлі-продажу. Пунктом 3.2. цього договору купівлі-продажу визначено, що право власності на машини виникає у позивача з дати підписання цього договору. Договір підписаний від імені та в інтересах ОСОБА_2 представником ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 14.12.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. за реєстровим №7218, в якій передбачені повноваження представника, зокрема, на вчинення правочинів щодо розпорядження будь-яким рухомим/нерухомим майном, проведення розрахунків по укладених договорах.

26.10.2009 року ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя була затверджена мирова угода, відповідно до умов якої, зокрема, визнано за позивачем право власності на машину друкарську Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску (сер. №522440, країна виробник Германія), машину паперорізальну Wohlenberg 115 MCS-2 TV, 1990 року випуску (сер. №3320-003, країна виробник Германія). Зазначена ухвала набрала чинності 02.11.2009 року.

29.10.2009 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в м. Житомирі був укладений договір купівлі-продажу фотонабору Purup Smage Maker Magnum, 1993 року випуску (сер. № А-139), машини паперорізальної Wolenberg 115, 1980 року випуску (сер. № 3320-003), машини друкарської Neidelberg 72, 1982 року випуску (сер. № 552440), який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №4231.

На виконання цього договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був підписаний акт прийому-передачі зазначеного в договорі майна від 29.10.2009 року, справжність підписів сторін на якому засвідчено приватним нотаріусом Прімою Н.В.

10.11.2009 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в м. Житомирі був укладений договір купівлі-продажу фотонабору Purup Smage Maker Magnum, 1993 року випуску (сер. № А-139), машини паперорізальної Wolenberg 115, 1980 року випуску (сер. № 3320-003), машини друкарської Heidelberg 72, 1982 року випуску (сер. № 552440), який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №4697.

На виконання цього договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був підписаний акт прийому-передачі зазначеного в договорі майна від 10.11.2009 року, справжність підписів сторін на якому засвідчено тим же приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В.

12.11.2009 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в м. Києві був укладений договір купівлі-продажу машини друкарської Heidelberg 72, 1982 року випуску (сер. № 552440), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко В.В., зареєстрований в реєстрі за №562.

На виконання цього договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був підписаний акт прийому-передачі зазначеного в договорі майна від 12.11.2009 року, справжність підписів сторін на якому засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко В.В.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що спірним майном між сторонами спору є машина друкарська Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску (сер. №522440), машина паперорізальна Wohlenberg 115 MCS-2 TV, 1990 року випуску (сер. №3320-003).

Щодо купівлі-продажу фотонабору Purup Smage Maker Magnum, 1993 року випуску (серійний. № А-139), то позивач не набував це майно, не укладав відносно цього майна договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 або іншою особою, а тому відчуження цього фотонабору за договором купівлі-продажу від 29.10.2009 року ОСОБА_3, а в наступному за договором купівлі-продажу від 10.11.2009 року ОСОБА_4 не порушує права, обов’язки або законні інтереси позивача, а тому в цій частині договори купівлі-продажу не підлягають визнанню недійсними.

Пунктом 1.2. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 29.10.2009 року визначено, що право власності ОСОБА_2 на майно, що продається, підтверджується рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2008 року, актом прийому-передачі, складеним між ОСОБА_11 та ОСОБА_2, справжність підписів на якому засвідчена 28.10.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим №1016.

Однак з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2008 року вбачається, що у справі розглядався спір за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_11 про зобов’язання передати майно, яке було придбане ОСОБА_2 згідно протоколів №7260016 проведення аукціону з реалізації рухомого майна від 06.08.2007 року та стягнення збитків. Зазначеним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2008 року не визнавалося право власності ОСОБА_2 на будь-яке майно, а зобов’язувався ОСОБА_11 передати ОСОБА_2, зокрема, машину друкарську Heidelberg 72, 1982 року випуску (сер. №552440), машину паперорізальну Wolenberg 115, 1980 року випуску (сер. №3320-003) та сплатити збитки.

Таким чином, об’єктом продажу по договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, і об’єктом продажу по договору купівлі-продажу від 29.10.2009 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є одне й те саме майно, що було придбане ОСОБА_2 з прилюдних торгів 06.08.2007 року, право власності на яке було оформлене ОСОБА_2 протоколами №7260016 проведення аукціону з реалізації рухомого майна від 06.08.2007 року, яке знаходиться по вул.Солом’янській,1 в м. Києві.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідачі не надали доказів того, що машина паперорізальна Wolenberg 115, 1980 року випуску, не є машиною паперорізальною Wohlenberg 115 MCS-2 TV, 1990 року випуску (сер. №3320-003, країна виробник Германія), а машина друкарська Heidelberg 72, 1982 року випуску (сер. №552440), не є машиною друкарською Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску (сер. №522440, країна виробник Германія), номер на станіні 93.014.010/4. Як не надали суду і доказів придбання ОСОБА_2 з прилюдних торгів, які відбулися 06.08.2007 року, декількох друкарських та декількох паперорізальних машин, або знаходження в підвалі будинку по вул. Солом’янській,1 в м. Києві інших належних ОСОБА_2 друкарських або паперорізальних машин з відповідними реквізитами.

Крім того, номери паперорізальної машини, які зазначені в усіх договорах та інших доказах по справі, є однаковими, а згідно усних пояснень позивача паперорізальна машина не знаходилася у володінні відповідачів і була продана позивачем третій особі, вивезена з приміщень підвалу по вул. Солом’янській, 1, а друкарська машина до виникнення спору знаходилася у володінні позивача.

А тому суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року між ним та ОСОБА_2 назва та рік випуску паперорізальної машини Wolenberg 115, 1980 року випуску, були виправлені на дійсні назву Wohlenberg 115 MCS-2 TV та 1990 рік випуску, а назва, рік випуску та номер машини друкарської Heidelberg 72, 1982 року випуску, сер. №552440, були виправлені на дійсні Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску, сер. №522440.

В силу ст. 334 Цивільного Кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року у позивача виникло право власності на машину друкарську Heidelberg SM 72 VP, 1986 року випуску, сер. №522440, машину паперорізальну Wohlenberg 115 MCS-2 TV, 1990 року випуску, сер. №3320-003, з 29.01.2009 року як дати укладання договору, а відтак з цієї дати позивач набув всі права власника майна.

При цьому виникнення права власності позивача на спірне майно відповідачами не оспорювалося.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі, зокрема, відчуження власником свого майна.  Таким чином, право власності ОСОБА_2 на зазначене спірне поліграфічне обладнання припинилося з 29.01.2009 року.

У ст. 658 ЦК України підкреслюється, що право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має право вимагати його повернення.

Проте, ОСОБА_2 нібито отримав спірне обладнання на підставі акту прийому-передачі від 28.10.2009 року від ОСОБА_11 та передав це обладнання ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі від 29.10.2009 року. В даних випадках приватні нотаріуси лише засвідчували справжність підписів сторін на актах прийому-передачі, а не факти передачі майна.

Однак фактично спірне майно по договору бути отримане ОСОБА_2 28.10.2009 року та передане ОСОБА_3 29.10.2009 року не могло і не було, що підтверджується листом ОСОБА_3 до ДП «Укрводсервіс» від 09.11.2009 року, згідно зі змістом якого ОСОБА_3 просить ДП «Укрводсервіс» надати доступ до приміщення та до друкарського обладнання придбаного на підставі спірного договору.

Спірне майно не було в дійсності передане 10.11.2009 року і ОСОБА_4, а в наступному 12.11.2009 року - ОСОБА_5, що підтверджується листами ОСОБА_5 до ДП «Укрводсервіс» від 17.11.2009 року, від 20.11.2009 року, згідно яких ОСОБА_5 просить ДП «Укрводсервіс» надати доступ до приміщення та до друкарського обладнання придбаного на підставі спірного договору для його демонтажу та вивезення.

Ці обставини підтверджуються також листом ОСОБА_5 до ДП «Укрводсервіс» від 23.11.2009 року, згідно якого ОСОБА_5 просить ДП «Укрводсервіс» взяти спірне майно на зберігання на період розгляду спору в суді, на що того ж 23.11.2009 року отримана згода ДП «Укрводсервіс».

З аналізу цих обставин можна зробити висновок, що ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не отримували спірне майно, а відтак не могли його і передати, а ОСОБА_5 до 23.11.2009 року не володів спірним друкарським обладнанням.

А оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримували спірне обладнання по договору купівлі-продажу, і про інше в договорі не значиться, то до кожного з них не переходило відповідно і право власності на це майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння,  користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що, укладаючи спірні договори купівлі-продажу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не володіли спірним майном і не мали права розпоряджатися цим майном.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або  незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зважаючи  на встановлені обставини та виходячи з наведених вище порушень законодавства при набутті права власності на спірне майно за відсутності у ОСОБА_2 відповідних правових підстав для його відчуження за першим договором купівлі-продажу від 29.10.2009 року,  є всі підстави для визнання його та послідуючих оспорених договорів  недійсними.    

Отже, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно розпорядилися чужим майном, про що кожному з них було відомо, а ОСОБА_5 знав про купівлю-продаж чужого майна, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 29.10.2009 року та договір купівлі-продажу від 10.11.2009 року підлягають визнанню недійсними в частині купівлі-продажу машини друкарської Heidelberg, сер. №522440, машини паперорізальної Wohlenberg, сер. №3320-003, а договір купівлі-продажу від 12.11.2009 року підлягає визнанню недійсним повністю.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на підтвердження листуванням сторін та іншими доказами по справі перешкоджання ОСОБА_5 та ДП «Укрводсервіс» позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні машиною друкарською Heidelberg, сер. №522440, номер на станіні 93.014.010/4, а також визнанню представником ДП «Укрводсервіс» позову в попередньому судовому засіданні, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним  судові витрати.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 387, 391, 658 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218,  224, 226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.10.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині купівлі-продажу машини друкарської офсетної Heidelberg 72, 1982 року випуску, сер. №552440, машини паперорізальної Wolenberg 115, 1980 року випуску, сер. №3320-003.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.11.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в частині купівлі-продажу машини друкарської офсетної Heidelberg 72, 1982 року випуску, сер. №552440, машини паперорізальної Wolenberg 115, 1980 року випуску, сер. №3320-003.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.11.2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щодо купівлі-продажу машини друкарської офсетної Heidelberg SM 72 VP, сер. №522440.

Зобов'язати ОСОБА_5, Державне підприємство "Укрводсервіс" припинити перешкоджання ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні машиною друкарською Heidelberg SM 72 VP, сер. №522440, номер на станіні 93.014.010/4.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державного підприємства «Укрводсервіс» на користь ОСОБА_1 по 1,70 грн. судового збору та по 6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: