Справа № 2-690/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року                                                                                                                м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України, треті особи ОСОБА_3, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київське міське відділення Виконавча дирекція про визнання недійсним та скасування наказів; поновлення на роботі; стягнення коштів по оплаті листків непрацездатності, вартості новорічних подарунків, заробітної плати, середньої невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку з урахуванням індексації; стягнення додаткових витрат, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення коштів в рахунок оплати листків непрацездатності, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, індексації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди, відшкодування вартості невиданих новорічних подарунків.

Свої вимоги мотивує тим, що працювала у відповідача з жовтня 2007 року на посаді головного економіста та наказом № 310/10 від 12 лютого 2009 року була звільнена з 03 листопада 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки з 03 листопада 2008 року по 23 березня 2009 року перебувала на лікарняному, а тому підлягає поновленню на роботі з стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідач не здійснив оплату її листків непрацездатності, виданих з 03 листопада 2008 року та не провів повний розрахунок у зв’язку зі звільненням. Також зазначає, що не отримала новорічні подарунки, які видавалися профспілковою організацією Інституту та квитки в цирк, а тому вважає, що має право на відшкодування їх вартості в розмірі 566 гривень. Незаконні дії відповідача завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 12000 гривень.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово доповнювала, уточнювала та збільшувала розмір позовних вимог. З урахуванням остаточних письмових доповнень та збільшення розміру позовних вимог (т. 2, а.с. 23-25) та уточнень у судовому засіданні просить суд:

-   визнати недійсним та скасувати наказ директора ІЄД НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року про її звільнення з 03 листопада 2008 року;

-   поновити її на посаді головного економіста, керівника структурного підрозділу ІЄД НАН України;

-   стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-   допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць;

-   посилається на те, що наказами № 310/197 і № 310/193 від 14 жовтня 2008 року директором ІЄД НАН України Пеленським Я.Б. їй була встановлена виплата премій та надбавки у розмірі двох посадових окладів та одного посадового окладу, які скасовані наказом № 310/213 від 26 листопада 2008 року директором ІЄД НАН України ОСОБА_3 Вважає наказ № 310/213 від 26 листопада 2008 року незаконним та просить визнати його недійсним та скасувати;

-   стягнути три невиплачені у листопаді 2008 року премії в розмірі 4701 гривень;

-   оскільки відповідно до розпорядження Президії НАН України № 13 від 15 січня 2008 року її посадовий оклад з 01 жовтня 2008 року був збільшений з 1539 гривень до 1597 гривень, проте відповідач не здійснив відповідного перерахунку, просить стягнути з відповідача заробітну плату за жовтень 2008 року у розмірі 232 гривень (перерахунок різниці між посадовим окладом по премії і надбавці);

-   стягнути з відповідача 1013 гривень 95 копійок грошової компенсації за невикористану відпустку, 7499 гривень 04 копійки компенсації за затримку заробітної плати за жовтень 2008 року та остаточного розрахунку при звільненні; матеріальну допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 03 листопада 2008 року по 22 березня 2009 року включно в розмірі 41230 гривень; заробітну плату за робочий день 23 березня 2009 року в розмірі 434 гривень; індексацію за затримку виплат по заробітній платі за жовтень-листопад 2008 року, розрахунку при звільненні, починаючи з 03 листопада 2008 року у сумі 718 гривень 39 копійок; кошти за затримку видачі трудової книжки з 03 листопада 2008 року по 23 березня 2009 року в розмірі 37713 гривень 10 копійок; вартість не отриманих новорічних подарунків та квитків до цирку в сумі 566 гривень 66 копійок;

-   стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 14000 гривень за дискримінацію у сфері праці та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень за затримку виплат по заробітній платі;

-   стягнути додаткові витрати: по придбанню канцтоварів у зв’язку з зверненням до суду та розглядом трудової справи в розмірі 165 гривень 28 копійок; витрати на ксерокопіювальні послуги в розмірі 189 гривень 05 копійок, компенсацію витрат на послуги телефонного зв’язку в розмірі 420 гривень; поштові послуги в розмірі 81 гривні; транспортні послуги в сумі 03 гривні; кошти за придбання картриджу до принтеру – 420 гривень та 1389 гривень 60 копійок понесених витрат на медичні послуги та ліки.

Протокольною ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2009 року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київське міське відділення Виконавча дирекція був залучений до участі в справі в якості третьої особи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача, один з яких (ОСОБА_4) виступала і як представник третьої особи – ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечували. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Пояснили, що за результатами перевірки наявності підстав для видачі позивачу листка непрацездатності в період з 03 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року, який був зданий ОСОБА_1 22 грудня 2008 року, ІЄД НАН України було прийняте рішення про відсутність підстав для проведення нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та прогул на роботі ОСОБА_1 без поважних причин з 03 листопада 2008 року. У зв’язку з цим, вважають законним та обґрунтованим звільнення позивачки з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 03 листопада 2008 року та відсутність підстав для проведення оплати листків тимчасової непрацездатності. Вважають, що ІЄД НАН України був здійснений повний та правильний розрахунок у зв’язку з звільненням позивача. Надали суду письмові пояснення (т. 1, а.с. 286-291, 305-306, т. 2, а.с. 125, 129-137).

Представники третьої особи – Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київське міське відділення Виконавча дирекція проти задоволення позову в частині вимог про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності заперечували, надали суду письмові пояснення (т. 2, а.с. 119-120). Вважають, що такі вимоги є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства. Пояснили, що Фонд вважає необґрунтованою видачу трьох листків непрацездатності, а саме: серія ААС № 691658, оскільки на день перевірки в медичному закладі була відсутня медична документація (медична картка) позивача; серія АББ № 010265 – стосувався хронічних захворювань, що підлягають лікуванню постійно та не потребують видачі листка непрацездатності; серія АББ № 009679 – дати якого співпали з датами видачі листків непрацездатності доньці позивача та були видані їм в одній лікарні.

Заслухавши пояснення позивача та її представників, представників відповідача та третіх осіб, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорювалось учасниками судового розгляду, що ОСОБА_1 працювала в ІЄД НАН України на посаді головного економіста планово-економічної служби з 11 жовтня 2007 року (т. 1, а.с. 18).

Наказом № 310/10 від 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 була звільнена за прогули без поважних причин з 03 листопада 2008 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 12, 21).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 були: акти про відсутність на роботі від 03 листопада 2008 року та 08 січня 2009 року; доповідні записки від 30 грудня 2008 року 23 і 30 січня 2009 року, 04 лютого 2009 року; протокол № 2 від 04 лютого 2009 року комісії з соціального страхування про відмову в оплаті листка непрацездатності ОСОБА_1; протокол № 3 від 11 лютого 2009 року профбюро ІЄД НАН України про згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Встановлено, що в період з 03 листопада 2008 року по 23 березня 2009 року ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна в зв’язку з чим відповідними лікувальними установами їй були видані листки непрацездатності (т. 1. а.с. 25-28).

Наявність підстав для видачі листків тимчасової непрацездатності в період з 03 листопада по 29 листопада 2008 року підтверджуються наданими суду витягами з медичної картки ОСОБА_1, з яких вбачається, що остання за станом здоров’я зверталась до спеціалістів Центральної районної поліклініки Солом’янського району м. Києва в період з 03 листопада по 29 листопада 2008 року, а питання звільнення від роботи за станом здоров’я вирішувалось ВКК зазначеної лікувальної установи.(т. 1. а.с. 199-218).

У період з 29 листопада 2008 року по 19 лютого 2009 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні Київської міської клінічної лікарні № 4 та Київської центральної басейнової клінічної лікарні МОЗ України. На стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 12, а з 12 березня по 22 березня 2009 року – на амбулаторному лікуванні Київської центральної басейнової клінічної лікарні МОЗ України.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Доводи позивача ОСОБА_1 про незаконне звільнення її відповідачем у період тимчасової непрацездатності підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Посилання представника відповідача про безпідставну видачу ОСОБА_1 листка тимчасової непрацездатності в період з 03 листопада по 29 листопада 2008 року із посиланням на листи Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення від 10 березня 2009 року (т. 1, а.с. 58) та виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності від 29 січня 2009 року (т. 1, а.с. 57) суд вважає необґрунтованими.

Як вбачається з цих листів, при проведенні перевірки адміністрація Центральної районної поліклініки Солом’янського району м. Києва не обґрунтувала видачу листка непрацездатності на ім’я ОСОБА_1 необхідною медичної документацією.

Разом з тим, у судовому засіданні на спростування доводів представників відповідача та третіх осіб щодо наявності підстав для видачі в період з 03 листопада по 29 листопада 2009 року листка непрацездатності ОСОБА_1 надала суду витяги зі своєї медичної картки.

Суд вважає, що наявність у ОСОБА_1 листка непрацездатності в зв’язку з захворюванням, виданого компетентної медичною установою, надавало їй право з 03 листопада 2008 року не виходити на роботу з поважних причин.

Крім того, у судовому засіданні представник Фонду пояснив суду, що такий висновок був зроблений в зв’язку з тим, що в момент перевірки в медичному закладі була відсутня медична документація (медична картка) позивача. Зазначила, що з вимогою надати медичну картку безпосередньо до ОСОБА_1 Фонд не звертався.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання недійсним наказу ІЄД НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року про звільнення, поновлення на роботі на посаді головного економіста з 03 листопада 2008 року підлягають задоволенню.

Вимога про скасування судом оспорюваного наказу про звільнення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вчинення таких дій не належить до компетенції суду.

Допитані судом за клопотанням представників відповідача свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та допитана за її згодою в якості свідка представник відповідача та третьої особи (ОСОБА_3.) – ОСОБА_4 зазначені обставини та письмові докази позивача не спростували. Пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стосувались розподілу профспілкових подарунків, процедури їх списання та знищення, а свідок ОСОБА_4 фактично підтвердила обставини викладені в її поясненнях як представника відповідача та третьої особи та додатково показала що позивач 23 березня 2009 року відмовлялась отримувати трудову книжку.

Підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ІЄД НАН України грошових коштів по оплаті листків тимчасової непрацездатності в період з 03 листопада 2008 року по 22 березня 2009 року.

При вирішенні питання щодо розміру стягнення по оплаті листків тимчасової непрацездатності суд виходить з середньоденного заробітку ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по вересень 2008 року, який становить 394 гривні 06 копійок. Такий розмір середньоденного заробітку для виплати по лікарняних листках розрахований відповідачем, про що надана відповідна довідка ІЄД НАН України від 13 січня 2010 року (т. 2, а.с. 112)-113). Такий розрахунок відповідає вимогам закону.

За період з 03 листопада 2008 року по 22 березня 2009 року, виходячи з середньоденного заробітку 394 гривні 06 копійок, за 88 робочих днів ОСОБА_1 підлягає виплаті по листкам тимчасової непрацездатності 34677 гривень 28 копійок (серія ААЯ № 307841 (т. 1, а.с. 26) – 23 робочих дні = 23 х 394,06 = 9063,38; серія ААЯ № 342895 (т. 1, а.с. 27) – 15 робочих днів = 15 х 394,06 = 5910,9; серія АБК № 592382 (т. 1, а.с. 28) – 07 робочих днів = 07 х 394,06 = 2758,42; серія ААС № 691658 (т. 1, а.с. 25) – 20 робочих днів = 20 х 394,06 = 7881,2; серія АББ № 010265 (т. 1, а.с. 27) – 17 робочих днів = 17 х 394,06 = 6699,02; серія АББ № 009679 – 6 робочих днів = 6 х 394,06 = 2364,36).

У судовому засіданні представник третьої особи – Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київське міське відділення Виконавча дирекція як на підставу для відмови в задоволенні позову в частині стягнення виплат по листкам тимчасової непрацездатності посилався на ч. 11 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», згідно якої у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Суд вважає, що зазначене положення Закону не позбавляє позивача права, отримати виплати по листкам тимчасової непрацездатності, оскільки судом встановлено, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог закону.

У зв’язку з поновленням на роботі на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогул, починаючи з 23 березня 2009 року (перший робочий день після закінчення дати видачі останнього листка тимчасової непрацездатності) по день вирішення спору судом – 08 лютого 2010 року.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана ця виплата.

Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів.

Розраховуючи суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, суд виходить з середньої заробітної плати ОСОБА_1 за два повних місяця перед звільненням (вересень 2008 року – 9748 гривень та жовтень 2008 року – 12892 гривні 48 копійок). Середньоденна заробітна плата позивача складає 503 гривні 12 копійок (9748 + 12892,48) : 45 робочих днів = 22640,48: 45 = 503,12).

За період з 23 березня 2009 року по день вирішення спору судом – 08 лютого 2010 року (224 робочих дні) з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 112698 гривень 88 копійок (503 гривні 12 копійок середньоденної заробітної плати х 224 робочих дні).

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

До негайного виконання підлягає рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та про стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за один місяць у розмірі 11320 гривень 24 копійок (9748 + 12892,48) : 45 робочих днів) = 22640,48: 2 = 11320,24).

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд визнає, що порушенням трудових прав позивача, останній спричинена моральна шкода, проте вважає, що позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що порушення трудових прав призвело до значних моральних страждань. У своїй позовній заяві, уточненнях, доповненнях до неї та в своїх пояснення в судовому засіданні вона зазначала лише загальні фрази, що це призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.

При визначені суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує і ту обставину, що Інститут Європейських досліджень Національної Академії наук України не є прибутковою організацією, а тому з урахуванням принципу розумності вважає за можливе позов у цій частині задовольнити частково в розмірі 500 гривень.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині покладення на ІЄД НАН України обов’язку здійснити на підставі ст. 117 КЗпП України виплату середнього заробітку за час проведення розрахунку у зв’язку зі звільненням та затримку видачі трудової книжки, починаючи з 03 листопада 2008 року.

Судом встановлено, що з 03 листопада 2008 року по 22 березня 2009 року позивач була відсутня на роботі у зв’язку з хворобою та в перший день після виходу на роботу (23 березня 2009 року) отримала трудову книжку. Про наявність наказу № 310/10 від 12 лютого 2009 року про звільнення за прогули без поважних причин з 03 листопада 2008 року, необхідність з’явитися за трудовою книжкою та отримати розрахунок ІЄД НАН України письмово повідомляв ОСОБА_1 листами від 12 лютого 2009 року та 24 лютого 2009 року (т. 1, а.с. 66, 67) та звертався з  цією метою до відповідних державних органів (т. 1, а.с. 68, 69).

У зв’язку зі звільненням ОСОБА_1 відповідач здійснив розрахунок належних до виплати сум. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не з’являлась до бухгалтерії за отриманням розрахунку, нарахована заробітна плата була депонована ІЄД НАН України 02 квітня 2009 року (т. 2, а.с. 33, 88). Судом не встановлено неправильності обрахування належних у зв’язку зі звільненням ОСОБА_1 грошових сум.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання недійсним та скасування наказу директора ІЄД НАН України № 310/214 від 26 листопада 2008 року, а також стягнення на користь позивачки трьох премій у розмірі 4791 гривень.

Встановлено, що наказом директора ІЄД НАН України ОСОБА_3 № 310/213 від 26 листопада 2008 року (т. 1, а.с. 92) були скасовані накази № 310/197 і № 310/193 від 14 жовтня 2008 року (т. 1, а.с. 90, 91) директора ІЄД НАН України Пеленського Я.Б., якими ОСОБА_1 була встановлена виплата у листопаді 2008 року премій у розмірі двох посадових окладів та одного посадового окладу.

Відповідно до Положення про внутрішній фінансовий порядок та оплату праці в Інституті європейських досліджень НАН України, Положення про преміювання всі витрати коштів в Інституті здійснюються лише відповідно до кошторисів, узгоджених з планово-виробничим відділом і затверджених директором. Преміювання співробітників Інституту здійснюється за високі досягнення у проведенні наукових досліджень і виконанні виробничих завдань, доручень та замовлень державних органів влади, за якісне та своєчасне виконання основних та додаткових обсягів роботи і особистий внесок кожного працівника в загальні результати інституту. Розмір щомісячних премій, що носять систематичний характер, залежить від особистого внеску працівника в загальні результати роботи, але розмір щомісячної премії не може перевищувати трьохмісячного посадового окладу працівника на місяць. Преміювання може проводитися за результатами роботи у відповідному місяці, кварталі та в цілому за рік в межах коштів, затверджених у кошторисах доходів та видатків та за умови фактичної наявності фонду економії коштів на заробітну плату. Одноразове преміювання працівників та співробітників, працюючих в інституті, може встановлюватись у розмірі не більше чим два посадових оклади на місяць до кожного з святкових і неробочих днів, закріплених у ст. 73 КЗпП України. Рішення про виплату одноразової премії приймає директор Інституту, в наказі про преміювання визначається якість виконаної роботи, об’єм, строки, розмір премії та термін, за який вона призначається.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2008 року директором Інституту Європейських досліджень НАН України Пеленським Я.Б. були видані накази № 310/197 і № 310/193. Відповідно до наказу № 310/197 (т. 1, а.с. 90) головному економісту ОСОБА_1 підлягало нарахуванню та сплаті у листопаді 2008 року одноразове преміювання у розмірі двох посадових окладів за червень 2008 року до свята Дня Конституції та дострокову підготовку, складання і подання термінової планово-фінансової звітності, документації та виконання важливих робіт по термінових завданнях.

Відповідно до наказу № 310/193 (т. 1, а.с. 91) головному економісту ОСОБА_1 підлягало нарахуванню та сплаті в листопаді 2008 року щомісячна премія в розмірі одного посадового окладу за червень 2008 року за якісне, своєчасне та дострокове виконання завдань основних та додаткових обсягів роботи. Підготовку термінової планово-фінансової документації та особистий внесок працівника в загальні результати роботи.

26 листопада 2008 року наказом № 310/213 (т. 1, а.с. 92) директора Інституту європейських досліджень НАН України ОСОБА_3 накази № 310/197 і № 310/193 від 14 жовтня 2008 року були скасовані, враховуючи неправомірність преміювання ОСОБА_1 та з огляду на невідповідність цих наказів положенням Колективного договору, Положенню про преміювання, а також відсутністю відповідних економічних розрахунків використання фонду оплати праці та вагомих обґрунтувань.

Підстави, зазначені в наказі № 310/213 від 26 листопада 2008 року директора Інституту Європейських досліджень НАН України ОСОБА_3 суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають внутрішнім нормативним актам Інституту. зазначений наказ погоджений з профспілковою організацією інституту та виданий керівником в межах його повноважень та компетенції.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення заробітної плати за жовтень 2008 року у розмірі 232 гривень як перерахунок різниці між посадови окладом по премії і надбавці з урахуванням збільшення посадового окладу на підставі розпорядження Президії НАН України № 13 від 15 січня 2008 року.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Президії НАН України № 13 від 15 січня 2008 року посадові оклади співробітників наукових установ НАН України були збільшені з 01 жовтня 2008 року. За штатним розкладом посадовий оклад головного економіста ІЄД НАН України був збільшений з 01 жовтня 2008 року з 1539 гривень до 1597 гривень.

Як встановлено судом, в період з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_1 перебувала в основній та додатковій відпустці, а тому правові підставі про проведення перерахунку по заробітній платі, а також індексації невиплаченої заробітної плати за вказаний період у суду відсутні. На підтвердження цих обставин відповідачем надано суду відповідну довідку № 310/193 від 17 грудня 2009 року (т. 2, а.с. 90).

Не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь заробітної плати за один робочий день – 23 березня 2009 року. Зазначена вимога охоплюється задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 березня 2009 року.

Також не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача вартості неотриманих новорічних подарунків та квитків в цирк у розмірі 566 гривень 66 копійок.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання профкому ІЄД НАН України від 19 листопада 2008 року кошти профспілкового комітету за 2008 рік у сумі 2709 гривень вирішено витратити на придбання подарунків та квитків на новорічні свята. (т. 1, а.с. 73).

Рішенням профбюро ІЄД НАН України від 26 грудня 2008 року новорічні подарунки та квитки в цирк були розподілені між членами трудового колективу. ОСОБА_1 було виділено 10 новорічних подарунків (т. 1, а.с. 74-75).

У зв’язку з тим, що до березня 2009 року ОСОБА_1 не з’явилась на роботу для отримання новорічних подарунків, які є продуктами харчування та стали непридатними для вживання, на засіданні профбюро Інституту Європейських досліджень НАН України від 12 березня 2009 року було прийняте рішення про списання подарунків ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 76).

Зазначені обставини підтвердили і допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Вимоги ОСОБА_1 про виплату їй грошової компенсації неотриманих подарунків і квитків в цирк та визначення такої компенсації пропорційно розміру сплачених у 2008 році членських профспілкових внесків, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях внутрішніх нормативних актів профспілкової організації відповідача.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача понесених витрат для придбання канцтоварів, витратних матеріалів (картридж для принтеру), карток мобільного зв’язку, витрат за послуги ксерокопіювання, поштових та транспортних послуг, оскільки суду не надано належних доказів, що зазначені витрати були необхідні для відновлення порушеного права позивачки, а тому вони не ґрунтуються на положеннях ст. 22 ЦК України.

Також суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на придбання ліків та оплату медичних послуг, оскільки вказані витрати позивачем понесені через наявні хвороби, а не у зв’язку з порушенням відповідачем вимог трудового законодавства.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1482 гривні 26 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 40, 47, 116, 117, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України № 310/10 від 12 лютого 2009 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України з 03 листопада 2008 року.

Стягнути з Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України на користь ОСОБА_1 34677 гривень 28 копійок по оплаті лікарняних листків, 112698 гривень 88 копійок за час вимушеного прогулу, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за 1 місяць в розмірі 11320 гривень 24 копійки допустити до негайного виконання.

Стягнути з Інституту Європейських досліджень Національної Академії наук України на користь держави 1482 гривні 26 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: