ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1335/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Жуков С.В.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,

представник - Пилипчук І.І. (довіреність від 11.02.2019 №225-КМР-487)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М"

ліквідатор - арбітражний керуючий Стецина І.В. особисто

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ"

В'єтнамсько - Російський Спільний Банк

прокурор Генеральної прокуратури України Савицька О.В. (посвідчення №041103 від 04.02.2016)

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.01.2019

у складі колегії суддів: Остапенко О.М. (головуючий), Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

та ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.06.2018

у складі судді Чеберяка П.П.

у справі №910/1335/17

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"

про повернення земельної ділянки

в межах справи №910/16467/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 11.02.2019 через Північний апеляційний господарський суд Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 11.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №910/1335/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1335/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/1335/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 та призначено її розгляд на 26.03.2019 о 16 год. 45 хв.

4. 01.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №910/1335/17 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №910/1335/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 та об'єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №910/1335/17 в одне касаційне провадження з призначеним ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 розглядом на 26.03.2019 о 16 год. 45 хв.

6. У зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1335/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019.

7. Ухвалою від 25.03.2019 Верховний Суд у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., прийняв справу №910/1335/17 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 до провадження, ухвалив розглянути касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 на 26.03.2019 о 16 год. 45 хв.

8. Від Заступника прокурора міста Києва надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" (далі - ТОВ "Н-М", скаржник - 1, відповідач) арбітражного керуючого Стецини І.В.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

9. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16467/15 за заявою ПАТ "ВТБ Банк" про банкрутство ТОВ "Н-М" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 12.09.2016.

10. У січні 2017 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача (боржника) повернути орендовану за договором 03.11.2005 №66-6-00306 земельну ділянку позивачеві з огляду на закінчення строку оренди та невиконання умов договору.

10.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2015 у справі №910/1335/17 позов задоволено; зобов'язано ТОВ "Н-М" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 16 630 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010), яка розташована по вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для подальшого використання, та стягнено з ТОВ "Н-М" на користь Прокуратури міста Києва 1 600 грн. судового збору.

10.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 13.03.2018, апеляційні скарги ТОВ "Н-М" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кошарського О.В. та ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2015 у справі №910/1335/17 скасовано, справу №910/1335/17 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду спору в межах справи №910/16467/15 про банкрутство ТОВ "Н-М".

10.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 прийнято справу №910/1335/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Н-М" про повернення земельної ділянки до розгляду в межах справи №910/16467/15 про банкрутство ТОВ "Н-М".

11. Ухвалою від 27.06.2018 Господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю, зобов'язав ТОВ "Н-М" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 16 630 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010), яка розташована по вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для подальшого використання, стягнув з ТОВ "Н-М" на користь Прокуратури міста Києва 1 600 грн. судового збору.

11.1. Місцевим судом встановлено, що Київською міською радою 07.07.2005 в межах компетенції винесено рішення "Про передачу ТОВ "Н-М" земельних ділянок для завершення будівництва та реконструкції експериментально-виробничого комбінату з подальшою експлуатацією та обслуговуванням оптово-торговельної бази з митним складом, супермаркетом та швейним цехом на вул. Сиваській, 1-а у Дніпровському районі м. Києва" №532/3108. При цьому, 31.10.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Н-М" (орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за яким позивач на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №532/3108 за актом приймання-передачі передав, а відповідач прийняв в орендну (строкове платне користування) земельну ділянку. Крім того, сторони визначили строк дії договору тривалістю три роки (пункт 3.1 договору).

11.2. Місцевий суд встановив, що згідно з доданим до позовної заяви актом обстеження земельної ділянки від 16.01.2017 №17-003904, земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010) огороджена спільним парканом із земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:66:048:004) та охороняється. На ділянці знаходиться пункт охорони, металеві контейнери та припарковано кілька автомобілів, тобто спірна ділянка фактично використовується.

11.3. Ухвала місцевого суду, з посиланням на статті 173, 283 ГК України, статті 31, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 257, 261, 267 ЦК України, статті 73, 74, 76 ГПК України, мотивована тим, що маючи заборгованість по орендній платі за землю, відповідач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Крім того, рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди землі не приймалося, додаткова угода до договору не укладалася, тому місцевий суд дійшов висновку, що договір оренди від 03.11.2005 за №66-6-00306 припинився 03.11.2010, у зв'язку з чим земельна ділянка на підставі статті 34 Закону України "Про оренду землі", пункту 3.8 рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №532/3108, пунктів 8.4, 11.8 договору оренди, підлягає поверненню Київській міській раді. Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, місцевий суд зазначив, що прокурору, який звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, стало відомо про порушення права на підставі акта обстеження земельної ділянки від 16.01.2017 №17-003904, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 та запиту Прокуратури міста Києва від 12.01.2017 №05/2/3-5вих-17, а з позовом у цій справі прокурор звернувся 26.01.2017, тобто в межах визначеного статтею 257 ЦК України строку позовної давності.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

12. Постановою від 17.01.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Н-М" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №910/1335/17 залишив без змін.

12.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинним на момент припинення договору оренди (03.11.2010) законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та шляхом укладення додатка до договору або нового договору. Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції доказів зміни суб'єкта права власності (міської громади) стосовно спірної земельної ділянки та/або категорії її цільового використання та доказів набуття відповідачем в установленому законодавством порядку будь-яких правомочностей щодо неї (викуп, оренда, суперфіцій) суду не надано. Окрім того, судом також враховано, що відповідно до пункту 11.7. договору оренди, після закінчення строку, на який його укладено, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має переважне право за інших рівних умов на поновлення Договору. У такому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.1 договору, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 03.11.2010. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення орендарем - ТОВ "Н-М" орендодавця - Київську міську раду про намір продовжити його дію, як і відсутні відповідні рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, зокрема, додаткових угод до договору. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 03.11.2005 №66-6-00306 припинив дію 03.11.2010, у зв'язку з чим доводи апелянта про те, що спірний договір був автоматично пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах до 30.11.2020 є безпідставними та необґрунтованими. Внаслідок чого, місцевий суд правильно задовольнив позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки Київській міській раді. Також, апеляційний суд зазначив, що посилання скаржника на пропуск прокуратурою строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), тому власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "Н-М")

13. Скаржник, з посиланням на статті 2, 7 ГПК України, статтю 23 "Про прокуратуру", статті 16, 18-1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", доводив, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від мені суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, Київська міська рада, в інтересах якої подано позовну заяву заступником прокурора, згідно із статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", має всі повноваження щодо самостійного представництва, захисту, прав та законних інтересів в суді у даній справі, жодних обґрунтувань щодо виключності випадку представництва інтересів Київської міської ради матеріали справа не містять, відтак, ухвалені оскаржувані рішення не є законними та обґрунтованими, з огляду на порушення завдань господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

13.1. Скаржник аргументував, що договір оренди земельної ділянки є чинним та поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, письмових заперечень орендодавця щодо розірвання дії договору до скаржника не надходило, договір недійсним не визнавався, не є припиненим.

13.2. Скаржник зазначив, що за змістом статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і у випадку пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила. Оскільки позивач вважає, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 03.11.2010, то строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутись до суду, закінчився 03.11.2013, тому, обраний позивачем спосіб захисту, а саме вимога про повернення земельної ділянки по закінченню строку договору, за яким сплив позовної давності про повернення землі, є підставою для відмови у позові на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.

Доводи скаржника (ТОВ "ВІЄН ДОНГ")

14. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 13, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 256, 257, 391 ЦК України, порушили норми процесуального права, зокрема статті 2, 7 ГПК України, неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, дійшли невідповідних висновків, вирішуючи спір, відтак, судові рішення не є законними та підлягають скасуванню. При цьому, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково встановлено, що строк дії договору був встановлений тривалістю у три роки, не встановлено, ким фактично використовується спірна ділянка, чи не було звернення Київської міської ради до ТОВ "Н-М" про повернення спірної земельної ділянки, не встановлено чи наявні підстави для звернення з відповідною позовною заявою у прокурора, а також судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми цивільного законодавства про позовну давність.

Доводи інших учасників справи

15. У відзиві представника Прокуратури міста Києва зазначено, що Київська міська рада, будучи орендодавцем земельної ділянки, не дивлячись на те, що договір оренди закінчився 03.11.2010, а земельна ділянка всупереч умовам договору не повернута товариством та продовжує ним використовуватись, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів територіальної громади міста, з позовом до суду не зверталась. При цьому, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Київської міської ради, яка є уповноваженим органом по захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

15.1. У відзиві представника прокуратури також зазначено, що рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди землі не приймалось, додаткова угода до договору не укладалась. Прокурор повідомив позивача про звернення з позовом в його інтересах і той не заперечував.

15.2. Також, представник прокуратури аргументував, що позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Закон України "Про прокуратуру"

Частина 1 статті 23 - представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частина 2 статті 23 - прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

17. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Частина 1 статті 16 - органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частина 2 статті 16 - органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 18-1 - орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Частина 1 статті 60 - територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частина 2 статті 60 - підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

18. Закон України "Про оренду землі" (в редакції Закону України №1211-15 від 02.10.2003, чинній на момент укладення та припинення дії договору оренди 03.11.2005-03.11.2005)

Стаття 13 - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 статті 31 - договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Стаття 33 - після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

19. Земельний кодекс України у редакції, чинній на 03.11.2010

Частина 1 статті 116 - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

20. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 2 - завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина 1 статті 7 - правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 2, 7 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 16, 18-1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 13, 31, 33 Закону України "Про оренду землі".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

22. Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) (в редакції, чинній на 03.11.2010 - момент закінчення строку Договору), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на 03.11.2010) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 ЗК України (у зазначеній редакції) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на 03.11.2010), до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Пунктом 2 частини 1 статті 21 цього Закону передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Отже, чинним на час закінчення дії договору законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та укладення угоди.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 20.11.2012 у справі №44/49 за подібних обставин закінчення дії договору оренди в той час, коли чинним законодавством не передбачалося можливості автоматичного продовження дії договору оренди землі без відповідного волевиявлення орендодавця та укладення угоди між сторонами.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Н-М" мало заборгованість по орендній платі за землю, відтак, суди дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки статтею 33 Закону України "Про оренду землі" таке право надається орендарю лише за умови належного виконання умов договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Київської міської ради про продовження дії спірного договору оренди землі не приймалося, додаткова угода до договору не укладалася, тому, суди попередніх інстанцій, з врахуванням положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 112, 124 ЗК України, дійшли правильного висновку про те, що договір оренди від 03.11.2005 за №66-6-00306 припинився 03.11.2010, у зв'язку з чим земельна ділянка на підставі статті 34 Закону України "Про оренду землі", пункту 3.8. рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №532/3108, пунктів 8.4, 11.8. договору оренди, підлягає поверненню Київській міській раді.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Скаржники доводили, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували строки позовної давності щодо повернення спірної земельної ділянки місцевій раді, незважаючи на подане клопотання. Судами попередніх інстанцій зазначено про відсутність підстав застосування строків позовної давності, оскільки у даній справі встановлено наявність триваючого правопорушення з користування землею особою без законних підстав.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судами у даній справі не встановлено обставин передання права користування спірною земельною ділянкою іншій особі від власника - Київської міської ради, починаючи з 04.11.2010 (припинення дії спірного договору оренди). Відтак, Київська міська рада відповідно до статті 391 ЦК України вправі в будь-який час здійснення повноважень власника вимагати усунення перешкод в користуванні належним їй майном (земельною ділянкою комунальної власності).

Судами не встановлено підстав для застосування статті 388 ЦК України, а отже й висновків Верховного Суду про можливість застосування позовної давності щодо віндикаційних вимог, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог власника (прокурора в інтересах власника) спірної земельної ділянки, заявлених про її повернення в порядку усунення перешкод в користуванні такою земельною ділянкою відповідно до статті 391 ЦК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, про наявність порушеного права Київської міської ради, як власника землі, органам прокуратури стало відомо після обстеження земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.01.2017 №17-003904 та отримання відповіді ДФС у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві від 24.02.2017 на запит Прокуратури міста Києва від 10.02.2017 №05/2/3-6-17 (а. с. 61, т. 1).

25. Доводи скаржників про відсутність правових підстав для здійснення представництва прокуратурою інтересів Київської міської ради щодо усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою спростовуються статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та частинами 2, 3 статті 53 ГПК України, згідно системного тлумачення яких можна дійти висновку про те, що прокурор вправі здійснювати представництво державного органу, який неналежно виконує покладені на нього функції, попередньо повідомивши про це такий орган та надавши суду відповідне обґрунтування підстав для представництва. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів прокурора для представництва Київської міської ради щодо представництва її інтересів у даній справі з огляду на тривале невжиття заходів до захисту інтересів позивача, як власника спірної земельної ділянки, шляхом усунення перешкод в її користуванням в судовому порядку. Касаційний суд, діючи в межах повноважень відповідно до статті 300 ГПК України, не вправі переоцінювати докази й обставини справи. Відтак, доводи скаржників у цій частині є необґрунтованими, як такі, що суперечать обставинам справи встановленим судами, компетентними давати оцінку доказам у справі.

26. Отже, доводи скаржників, зазначені в пунктах 13-13.2. описової частини даної постанови, Суд вважає в цілому необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 22-25 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанціїй колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

28. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржниками.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в особі ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЄН ДОНГ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №910/1335/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков