ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. Справа№ 910/14549/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Святошинської

районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 (повний текст складено 28.12.2018)

у справі №910/14549/18 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг"

до 1) Управління освіти, молоді та спорту Святошинської

районної в місті Києві державної адміністрації в особі

тендерного комітету

2) Головного управління державної казначейської служби

України у м. Києві

про стягнення 5 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти, молоді та спорту Святошинського районного в м. Києві державної адміністрації в особі тендерного комітету (далі за текстом - відповідач-1) та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (далі за текстом - відповідач-2) про стягнення коштів в сумі 5 000,00 грн.

Вказані вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачем-1 незаконного рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, останній звернувся до постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг із заявою про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та сплатив збір за подання цієї заяви у сумі 5 000,00 грн. Оскільки заяву позивача було задоволено, він вважає, що сплачена ним сума коштів за оскарження неправомірного рішення відповідача-1 є збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем-1.

Відповідач-1 відзив на позов не надав.

Відповідач-2 проти позову заперечував, зазначаючи про те, що шкода, завдана неправомірним рішенням особи, відшкодовується в повному обсязі такою особою, а не органом казначейської служби. За твердженням відповідача-2, Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві не може бути відповідачем у даній справі, оскільки до нього позивачем не заявлено жодних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 у справі №910/14549/18 позов задоволено частково. Стягнуто звідповідача-1 на користь позивача шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та 1 762,00 грн. судового збору.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що позивачем понесено збитки у вигляді витрат за подання відповідної скарги з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачем-1 і в даному випадку наявні всі складові елементи правопорушення, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків.

Водночас суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем-2 прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим в позові в частині вимог до відповідача-2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 у справі №910/14549/18 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач-1 наголошував на тому, що позивач за власної ініціативи оскаржив рішення відповідача-1 і законом не передбачено можливості повернення плати за подання скарги чи покладення її на порушника процедури закупівлі в разі задоволення вимог скаржника. Також відповідач-1 вважає, що до правовідносин сторін не підлягала застосуванню ст. 1173 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-1 не виступав суб'єктом владних повноважень, і в даному випадку відсутні всі складові цивільного правопорушення, наявність яких є передумовою для відшкодування збитків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 у справі №910/14549/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

15.01.2018 відповідачем-1 на веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) оприлюднено закупівлю UA-2018-01-15-002567-а Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків).

До участі у процедурі закупівлі надійшло три пропозиції від ПП «Ніка-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» та позивача.

За результатами розгляду тендерних пропозицій (протокол №87 від 09.02.2018) відповідач-1 відхилив пропозицію позивача та визначив переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранат».

12.02.2018 на веб-порталі Уповноваженого органу було оприлюднено повідомлення про намір відповідача-1 укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранат».

Не погодившись із рішенням відповідача-1 про відхилення тендерної пропозиції, позивач 22.02.2018 звернувся до постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель із скаргою, в якій зазначав про порушення відповідачем-1 положень Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №291 «Про встановлення розміру плати за подання скарги» подання скарги до органу оскарження відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" справляється плата у сумі 5 тис. гривень у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг.

Відповідна сума коштів була сплачена позивачем за подання скарги, що підтверджується платіжним дорученням №308 від 21.02.2018.

За результатами розгляду скарги позивача, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято рішення № 2368-р/пк-пз від 15.03.2018, яким відповідача-1 зобов'язано скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача та про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» переможцем процедури закупівлі «ДК 021: 2015 код 15830000-5. Цукор і супутня продукція (цукор-пісок з цукрових буряків), оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2018-01-15-002567-а.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн., сплачених за подання скарги до постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, як збитків, яких зазнав позивач для відновлення свого права, порушеного відповідачем-1.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до збитків відносяться, серед іншого, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В той же час згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тобто, норми ст. 1173 ЦК України є спеціальними, оскільки передбачають певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України), а саме: наявність владно-адміністративного (обов'язкового) одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; завдання шкоди незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю зазначених суб'єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 1173 ЦК України, оскільки відповідач-1 не виступав суб'єктом владних повноважень, з огляду на наступне.

Виходячи з визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», замовниками закупівель є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.

Відповідач-1 є структурним підрозділом Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - місцевого органу державної влади. Відповідачем-1 було прийнято рішення відносно позивача, яке за результатами його оскарження визнано неправомірним (рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №2368-р/пк-пз від 15.03.2018) і відповідача-1 зобов'язано скасувати вказане рішення.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що внаслідок прийняття відповідачем-1 неправомірного рішення, позивач поніс витрати за подання відповідної скарги з метою відновлення своїх прав у сумі 5 000,00 грн. Тобто, в даному випадку наявні збитки, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача. Що ж до вини, то як зазначалося вище, норми ст. 1173 ЦК України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади та місцевого самовряжування.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність складових цивільного правопорушення та відповідно відсутність передумов для відшкодування збитків.

Твердження відповідача-1 в апеляційній скарзі про те, що позивач з власної ініціативи оскаржив рішення відповідача-1, оскільки такий обов'язок не встановлено законом, а тому сплачені позивачем кошти у сумі 5 000,00 грн. не є збитками, відхиляються судом.

Право на оскарження рішення у процедурі закупівель прямо передбачено Законом України «Про публічні закупівлі». До того ж, за результатами подання скарги позивачем встановлено неправомірність рішення відповідача-1, а тому кошти, сплачені позивачем для відновлення його порушеного права є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що тендерний комітет Управління освіти молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації є фактично однією особою, оскільки тендерний комітет виступає як складова частина Управління освіти, що формується з його складу, з метою виконання покладених на Управління освіти обов'язків.

Зважаючи на вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 збитків у сумі 5 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Однак щодо відповідача-2 позивачем не заявлено вимоги та не зазначено про порушення відповідачем-2 прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим позов до відповідача-2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з її поданням покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 267, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 у справі №910/14549/18 залишити без змін.

3. Справу №910/14549/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук