ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4125/19 Справа № 209/1765/18 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року                                                                м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

за участю секретаря - Порубай М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 листопада 2012 року між сторонами було підписано кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань у відповідача станом на 25 травня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 37341,50 грн.

У зв'язку з чим, ПАТ КБ “ПриватБанк” просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 листопада 2012 року в розмірі 37341,50 грн., а також 1762,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” було задоволено та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 листопада 2012 року в розмірі 37341,50 грн., з яких: 1313,85 грн. - заборгованість за кредитом; 2112,29 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 31661,00 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1754,36 грн. - штраф (процентна складова).

Також, вказаним рішення в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України було стягнуто судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені в розмірі 31661,00 грн. та постановити нове, в якому застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо пені, стягнувши пеню за останній рік, що передував зверненню банку до суду із даним позовом.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, щодо порушень норм процесуального права, ОСОБА_1 посилається на те, що справу про стягнення заборгованості було розглянуто без його участі, що позбавило останнього на право звернення до суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

АТ КБ “ПриватБанк” відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року в оскаржуваній частині — без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за пенею в розмірі 1100,00 грн., виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н від 23 листопада 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначених вище документів, був укладений у належній письмовій формі.

Уклавши із акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, ОСОБА_1 порушив договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно з розрахунком позивача на 28 травня 2018 року становить 37341,50 грн. та складається з наступного:

- 1313,85 грн. - заборгованість за кредитом;

- 2112,29 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 31661,00 грн. – заборгованість за пенею;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1754,36 грн. - штраф (процентна складова).

За правилами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання, не обмежується.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 18 травня 2016 року у справі №6-474цс16.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Проте, нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 було подано заяву про застосування строку позовної давності в 1 рік до позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 23 листопада 2012 року останній платіж на погашення заборгованості було зроблено відповідачем в травні 2016 року в розмірі 500,00 грн., а із позовом до суду банк звернувся в червні 2018 року, що дає підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності в один рік та стягнення заборгованості по пені за останні 12 місяців, які передували зверненню до суду, зокрема, розмір пені за останній рік буде становити 1100,00 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які, зокрема, полягали у розгляді справи без його участі та позбавлення останнього можливості скористатись своїм правом на подачу заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року в частині стягнення пені в розмірі 31661,00 грн. та ухвалення нового, із застосуванням положень ст. ст. 258, 266 ЦК України та стягнення пені в розмірі 1100,00 грн., яка в сумі становить пеню за останні 12 місяців, що передували зверненню до суду із даним позовом.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржується, а тому колегією суддів не переглядається.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 листопада 2012 року по пені в розмірі 1100,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:                                                         В.С. Городнича

Судді:                                                                 О.П. Варенко

                                                                ОСОБА_2