ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/15200/18

Суддя Господарського суду міста Києва Якименко М.М., розглянувши заяву № 38-4738/03 від 19.10.2018 року Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанза" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 14/17) заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 215/901 від 18.04.2016 року у розмірі 14489,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанза" заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 215/901 від 18.04.2016 року у розмірі 14489,30 грн., а саме 10306,07 грн. основного боргу, 341,71 грн. пені, 782,59 грн. процентів річних та 3058,93 грн. втрат від інфляції.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

При цьому пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При цьому у п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як встановлено судом, заявник звернувся до суду з вимогами про стягнення з боржника заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 215/901 від 18.04.2016 року (далі - договір) у розмірі 14489,30 грн.

При цьому, зазначаючи в тексті заяви про наявність у боржника заборгованості за договором про надання послуг по утриманню бдинку та прибудинкової території в сумі 14489,30 грн., до складу якої входить прострочена заборгованість за договором в сумі 10306,07 грн., а також пеня, проценти річних та втрати від інфляції за несвоєчасну оплату фактично отриманих послуг, в доданому до позовної заяви розрахунку заявник зазначає про здійснення відповідачем часткових оплат.

Згідно умов вказаного договору (п.2.4) орендар незалежно від результатів господарської діяльності зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків - фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.

Надані послуги оформляються актом виконаних робіт, який підписується підприємством і орендарем/власником в кінці кожного календарного місяця; орендар/власник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт/наданих послуг протягмо 5 робочих днів з моменту його надходження від піждприємства, або висловити свої заперечення стсовно його підписання. Якщо власник не підпише отриманий акт і не висловить свої заперечення щодо його підписання, то такий акт вважається погодженим сторонами (п.п. 2.5, 2.6 договору).

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору про надання послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.

Разом з тим, заявником до заяви про видачу судового наказу надано не всі докази на підтвердження вказаних обставини, зокрема, не надано рахунків - фактур, актів виконаних робіт та доказів їх виставлення заявником.

З урахуванням викладеного, оскільки до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували відсутність спору про право, заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанза" 10306,07 грн. боргу за Договором № 215/901 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2016 року подана з порушенням вимог, встановлених п.п. 4,5 ч. 2, п.4 ч.3 ст. 150, в зв'язку з чим згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 782,59 грн. процентів річних та 3058,93 грн. втрат від інфляції, нарахованих за порушення боржником умов Договору № 215/901 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2016 року, суд зазначає, що за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені.

В свою чергу інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом встановлено, що крім вимог про стягнення 3058,93 грн. інфляційних втрат та 782,59 грн. 3% річних, заявник в поданій суду заяві також просить суд стягнути з боржника пеню в розмірі 341,71 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

При цьму суд зазначає, що вимоги про сплату пені та передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інших нарахувань (процентів річних та втрат від інфляції) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанза" 341,71 грн. пені, 782,59 грн. процентів річних та 3058,93 грн. втрат від інфляції хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6) у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Есперанза" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 14/17) заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 215/901 від 18.04.2016 року у розмірі 14489,30 грн.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя М.М.Якименко