Справа № 175/5781/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 грудня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Шабанова А.М.,

при секретарі – Ратушній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, 3-тя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту мешкання однією сім’єю та визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, 3-тя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту мешкання однією сім’єю та визнання договору іпотеки недійсним.

Позивач у судове засідання не з’явився, відповідно до письмової заяви просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить суд винести рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з 15 травня 2006 до теперішнього часу); визнати недійсним договір іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та ОСОБА_2 посвідчений 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №118; скасувати заборону на відчуження квартири №135, що складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-туалет, 5-ванна, І,II - лоджія, загальною площею 35,9 кв.м., житловою 16,7 кв.м., що знаходиться в будинку №24 по вулиці Комунарівській у місті Дніпропетровську, накладену 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровану в реєстрі за №8; внести до Державного реєстру іпотеки відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року; внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про виключення з реєстру щодо накладення заборон відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року. Проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, та встановлення факту проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з 15 травня 2006 до теперішнього часу), та визнання недійсним договору іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та ОСОБА_2 посвідчений 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №118.

Представник відповідача відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” та 3-тя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, повідомлені належним чином, причину своєї неявки у судове засідання суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши у судовому засіданні думку представника відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що не заперечував і представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні, з 15 травня 2006 року позивач почав проживати разом однією сім'єю з ОСОБА_2 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. Потреби у реєстрації шлюбу не було. В липні 2007 році позивач та ОСОБА_2 переїхали жити за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Балівка вулиця Українська, 90.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував факт ведення спільного господарства позивача та ОСОБА_2

22 лютого 2008 року відповідачка ОСОБА_2 придбала квартиру №135у будинку №24 по вулиці Комунарівській у місті Дніпропетровську, правочин був засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №109.

Як пояснив представник відповідачки ОСОБА_2, у вказаній квартирі позивач та ОСОБА_2 за сумісні кошти виконали ремонтні роботи, поставили метало - пластикові вікна. Придбану квартиру вони вважали своєю власністю.

Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З позовної заяви вбачається, що у липні 2013 року позивачу стало відомо, що 22 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та ОСОБА_2, укладено кредитний договір № 0301/0208/71-016 у сумі 49500, 00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 22 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №0301/0208/71-016-2-1.

Згідно вищевказаного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1.

З договором іпотеки позивач не згоден, так як він був укладений без його згоди, як чоловіка ОСОБА_2, оскільки що на час його укладання позивач проживав однією сім'єю з ОСОБА_2, і даний договір значно порушує його права встановлені чинним законодавством, накладає на нього певні обов'язки.

Враховуючи вимоги ст.65 СК України та ч.2 ст.6 Закону України “Про іпотеку”, для укладення договору іпотеки від 22 лютого 2008 року необхідно було отримати нотаріально посвідчену письмову згоду співвласника, а саме згоду позивача як чоловіка ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст.578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передано у заставу за згодою всіх співвласників.

Із вище вказаного свідчить, що на час придбання квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 та позивач перебували у шлюбних відносинах, тому дане нерухоме майно належить сторонам (позивачу та ОСОБА_2О.) на праві спільної сумісної власності.

Крім того, відповідач - ОСОБА_2, розпоряджатися спільним майном подружжя, вказаною квартирою, без згоди позивача, а саме передавати у іпотеку банку, не мала права, що суперечить діючому законодавству України.

Згідно п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року, №5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” при оспоренні договору застави (іпотеки), суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з яким майно, що є у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

У п. “д” п.16 постанови ПВС від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (із змінами) роз'яснено, що відсутність згоди другого (дружини) на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку, коли угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення (ст.65 СКУ), або судом установлено, що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно.

Поняття, зміст права власності та його здійснення викладено в нормах ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер, зміст якого становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечувати всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його прав власності з боку будь-яких осіб.

Згідно з положенням ч.1 ст.203 ЦК України, правочин не може суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.205 ЦК України передбачено, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Так як майно придбане за кошти подружжя є спільною сумісною власністю, передано в іпотеку без згоди співвласника (одного з подружжя), то наявність таких обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень -ч.1 ст.203, ч.1 ст.205 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Постановою КМУ “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек” від 31.03.2004 N410, п.2 визначено, що Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису, а п.26 встановлено, що реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Ст. 18 Закону України “Про захист прав споживача” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач (ст. 21 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав (ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Оскільки позивач зареєстрований на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області, то позовну заяву подано до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, адже згідно з ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 110, 130, 173, 174, 130, 212, 213, 215, 223, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 60, 202, 203, 205, 316, 317, 319, 368, 369, 578 ЦК України п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року, №5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, п. “д” п.16 постанови ПВС від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, 3-тя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту мешкання однією сім’єю та визнання договору іпотеки недійсним, - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з 15 травня 2006 до теперішнього часу).

Визнати недійсним договір іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та ОСОБА_2 посвідчений 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №118.

Скасувати заборону на відчуження квартири №135, що складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-туалет, 5-ванна, І,II - лоджія, загальною площею 35,9 кв.м., житловою 16,7 кв.м., що знаходиться в будинку №24 по вулиці Комунарівській у місті Дніпропетровську, накладену 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровану в реєстрі за №8.

Внести до Державного реєстру іпотеки відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року.

Внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про виключення з реєстру щодо накладення заборон відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №0301/0208/71-016-2-1 від 22 серпня 2008 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя                                         А.М. Шабанов