ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
19.07.06 Справа № 4/2987-17/65
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів
головуючий суддя Городечна М. І.
судді Кузь В. Л.
Юркевич М. В.
розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Хом’яка Юрія Романовича, с. Старий Кропивник № 1 від 09.03.2006 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2006 року
у справі № 4/2987-17/65
за позовом ЗАТ «Прикарпатхліб», м. Борислав
до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Хом’яка Юрія Романовича, с. Старий Кропивник Дрогобицького району
про стягнення 3 513, 91 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –Смаркуцька Л. С. , довіреність № 132 від 21.12.2005 р.
від відповідача (скаржника) –не з’явився
Представнику позивача були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. та 20.06.2006 р. склад колегії суддів змінювався.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2006 року у справі № 4/2987-17/65 задоволено позов ЗАТ «Прикарпатхліб», м. Борислав до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Хом’яка Юрія Романовича, с. Старий Кропивник про стягнення заборгованості в розмірі 3 513, 91 грн., в тому числі 3 202, 50 грн. основного боргу і 311, 41 грн. пені.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався положеннями укладеного між сторонами спору договору купівлі-продажу № 28/03 від 30.05.2006 року, угоди про погашення заборгованості від 08.04.2005 року № 28, а також нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Задовольняючи позов, господарський суд мотивував своє рішення тим, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 202, 50 грн., яка підтверджується актом звірки з електронною бухгалтерською розшифровкою про відпуск продукції, а пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення нарахована згідно вищевказаного Закону.
Скаржник - відповідач у справі, не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що акт звірки від 06.12.2005 р. не є письмовим доказом, який підтверджує наявність боргу відповідача станом на час вирішення спору у суді першої інстанції, оскільки ним не підписаний. Відповідач зазначає також, що протягом квітня –травня 2005 р. ним здійснювалася оплата за отриману продукцію, про що свідчать платіжні доручення №№ 10, 16 від 17.05.2005 р. та 31.05.2005 р.
У судове засідання скаржник жодного разу не забезпечив явки свого представника.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 року було прийнято до свого провадження апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Хом’яка Юрія Романовича, с. Старий Кропивник і призначено до розгляду на 31.05.2006 року. З метою належного повідомлення апелянта про час і місце судового розгляду справи, засідання суду відкладалося на 21.06.2006 року і 19.07.2006 року. Однак направлена відповідачу поштова кореспонденції з зазначеними ухвалами суду поверталась в суд з відмітками ДП “Укрпошта” про неможливість вручення адресату. За наведеного, враховуючи, що судом здійснено направлення ухвал суду за всіма наявними в матеріалах справи можливими адресами місцеперебування відповідача, враховуючи положення ст. 101 ГПК України щодо права апеляційного суду здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення місцевого суду за наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що апеляційним судом забезпечено належним чином право відповідача на судовий захист.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, наведені в ній, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що 08.04.2005 р. скаржник підписав Угоду № 28 про порядок погашення заборгованості, де в п. 2 визначено сумарну заборгованість в розмірі 3 649, 04 грн. Позивач не заперечує, що суб’єкт підприємницької діяльності Хом’як Ю. Р. проводив оплату за продукцію, проте зазначає, що станом на 18.08.2005 р. сума його заборгованості становила 3 202, 50 грн.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на доводах, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, розглянувши матеріали справи в порядку ст. 101 ГПК України, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
30.05.2005 р. між ЗАТ «Прикарпатхліб»(постачальник-продавець) та приватним підприємцем Хом’як Ю. Р. (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 28/30, відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався забезпечити хлібобулочними, кондитерськими та макаронними виробами покупця згідно його потреб на основі щоденних замовлень, а покупець –приймати і оплачувати поставлену продукцію.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобов’язувався поставляти якісну продукцію, що відповідає вимогам діючих стандартів та норм, а згідно п. 3.5. покупець зобов’язувався здійснювати розрахунок за отриману продукцію в термін 3 дні від дня поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ст. 526 ЦК України, як і п. 1 ст. 193 ГК України, передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що з червня 2005 року підприємець припинив замовляти та приймати продукцію. Проте, станом на 18.08.2006 р. сума заборгованості складала 3 202, 50 грн., що підтверджується актом звірки з електронною бухгалтерською розшифровкою про відпуск продукції, копія якого міститься у матеріалах справи.
Для врегулювання порушених майнових прав та законних інтересів 08.04.2005 р. між сторонами була укладена угода про порядок погашення заборгованості, в якій відповідач визнав суму боргу станом на 07.04.2006 р. в розмірі 3 649 грн. і зобов’язався погашати її рівними частинами до 30.04.2006 р.
Так, взяті на себе зобов’язання відповідач виконав частково, оплативши лише 446, 50 грн.
11.10.2005 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 56, отримання якої підтверджується копією поштового повідомлення про вручення. Однак, приватний підприємець залишив претензію без розгляду та відповіді на неї ЗАТ «Прикарпатхліб»не направив, а також не погасив наявної заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень п. 6.1 укладеного між сторонами договору, при порушенні вимог по оплаті покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; ст. 3 цього Закону встановлює, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За розрахунком пені, складеним 20.11.2005 р. та підписаним виконавчим директором та головним бухгалтером ЗАТ «Прикарпатхліб», загальна сума пені, що підлягає до сплати, становить 311, 41 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень певними засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте правомірно, з врахуванням всіх обставин справи та на підставі закону, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст 20, 22, 91, 99, 101 –105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Хом’яка Юрія Романовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2006 року у справі № 4/2987-17/65 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Городечна М. І.
Судді Кузь В. Л.
Юркевич М. В.