Справа № 22ц-273         Головуючий  у 1- ін-т.- Коверзнев В.О.

Категорія - цивільна             Доповідач – Страшний М.М.

 УХВАЛА                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року                             м. Чернігів

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРНІГІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ   у складі  :

Головуючого - судді Горобець Т.В.

Суддів – Страшного М.М., Острянського В.І.

 При секретарі – Вареник О.М.

За участю – представника позивача ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

встановив:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_4 і на її користь з відповідача ОСОБА_3 стягнуто 49 грн. 17 коп. у відшкодування майнової шкоди та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення місцевого суду та зменшити розмір морального відшкодування до 2000 грн. Апелянт вважає стягнуту судом суму надто завищеною та зазначає, що у рішенні суду не казано конкретно у чому полягають глибина і тривалість завданих позивачеві страждань. На думку відповідача, суд не врахував, що тілесні ушкодження позивачеві заподіяні не навмисно, а з необережності.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що внаслідок порушення Правил дорожнього руху при керуванні власним автомобілем відповідач 19 квітня 2007 року здійснив наїзд на позивачку, заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості. Суд першої інстанції зазначив у рішенні підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме те, що позивач відчувала фізичний біль, душевні страждання, оскільки у зв'язку з отриманою травмою їй встановлена третя група інвалідності, вона позбавлена можливості вільно пересуватись і дотепер. Такі висновки суду підтверджуються наявними у справі доказами. Зокрема, з наявних у матеріалах справи епікризів встановлено, що позивач лікувалась стаціонарно та амбулаторно з 19 квітня 2007 р. до 21 грудня 2007 р., тобто вісім місяців. При виписці зі стаціонарного лікування 5 жовтня 2007 р. їй рекомендоване подальше пересування на милицях (а.с. 8), а при виписці зі стаціонару 21 грудня 2007 р. хворій рекомендоване подальше лікування і зазначено, що вона пересувається з кульгавістю на праву ногу     (а.с. 9). Таким чином, висновок суду про тривалість фізичних і душевних страждань позивача повністю ґрунтується на досліджених доказах. Встановлення позивачці третьої групи інвалідності також підтверджене належними доказами (направлення хворої на МСЕК та посвідчення інваліда на (а.с. 4, 5).

Посилання відповідача на неврахування судом тієї обставини, що тілесні ушкодження заподіяні позивачеві з необережності, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Судом ця обставина врахована і вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволені частково у розмірі, який у десять разів менший ніж заявлений у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

        Головуючий:                Судді: