ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 668/3425/16-ц Головуючий в І інстанції Дорошинська В.Е.

Номер провадження 22ц - 819/120/2019 Доповідач: Бугрик В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Бугрика В.В.,

Суддів: Базіль Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретаря Давиденко І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В.Е. від 14 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» про стягнення середньої заробітної плати та компенсації основної відпустки за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення працівника,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона працювала на посаді начальника відділу кадрів Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради з січня 2012 року. Наказом від 08.05.14 р. № 36-к/тр позивача було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

01 грудня 2015 року Апеляційний суд Херсонської області виніс рішення, яким визнав звільнення позивача з роботи незаконним і скасував наказ КП «ХБТІ» ХОР від 08.05.14 р. № 36-к/тр. Датою звільнення позивача зазначено 01 грудня 2015 року і змінив підставу звільнення на ст. 38 КЗпП України.

До теперішнього часу, відповідачем не нарахована та не виплачено середню заробітну плату та компенсацію щорічної основної відпустки за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_2 просила суд, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60368,61 грн. та компенсацію основної відпустки у сумі 3470,54 грн.

Рішенням суду позов задоволено. Стягнуто з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60368,61 грн. яка зазначена без утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Стягнуто з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_2 компенсацію щорічної основної відпустки у сумі 3470,54 грн. яка зазначена без утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Стягнуто з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь держави судовий збір у сумі 704,80грн.

В апеляційній скарзі представник Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» просить скасувати рішення суду посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідач виконав рішення суду Херсонської області від 01.12.2015 р. по справі № 667/2700/14-ц у повному обсязі, що підтверджується постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 15.01.2016р. про закриття виконавчого провадження.

ОСОБА_2 на апеляційну скаргу подала відзив в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді начальника відділу кадрів Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради з січня 2012 року. Наказом від 08.05.14 р. № 36-к/тр її було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

01 грудня 2015 року Апеляційний суд Херсонської області виніс рішення, яким визнав звільнення позивача з роботи незаконним і скасував наказ КП «ХБТІ» ХОР від 08.05.14 р. № 36-к/тр. Датою звільнення позивача зазначено 01 грудня 2015 року і змінив підставу звільнення на ст. 38 КЗпП України. Рішення набрало законної сили та є чинним.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2016 року, рішення суду виконано фактично у повному обсязі. Однак на час розгляду спору у суді, відповідачем не нарахована та не виплачена середня заробітна плата та компенсація щорічної основної відпустки за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 23), сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.04.2015 року по 15.09.2016 року, що складає 393 робочих дні, становить 60368,61 грн.

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 24), компенсація за невикористану відпустку розраховується за час оплаченого вимушеного прогулу з 29.04.2015 року по 15.09.2016 року складає 3470, 54 грн.

Оскільки в період з 09.05.2014 по 01.12.2015 року ОСОБА_2 фактично перебувала у трудових відносинах з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації», то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заяву ОСОБА_2 про виправлення помилки в наданій нею розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції відхиляє, та зазначає, що у відповідності до положень ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 в зазначений період перебувала у трудових відносинах з іншими організаціями та отримувала там заробітною платню, що доводить відсутність вимушеного прогулу, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, оскільки не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263 - 265 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2018 року по даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складений 15 квітня 2019 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик