Справа 22ц-9820 Головуючий у 1 інстанції Бичков П.Ю.
Категорія 31 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 12 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача в відшкодування матеріальної шкоди 5876 гр. 74 коп., яка складається з витрат на придбання ліків 3734 гр. 14 коп., санаторно-курортної путівки 642 гр. 60 коп., на юридичну допомогу 1500 гр., в відшкодування моральної шкоди 3500 гр.; повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 30 гр.; на користь держави судовий збір 51 гр.
Додатковим рішенням того ж суду від 12 листопада 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням в частині стягнення витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про зміну рішення в цій частині, оскільки вважає, що суд при стягненні витрат на правову допомогу не врахував положення постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року, якою передбачено, що максимальний розмір витрат не може перевищувати 40% від мінімальної заробітної плати за кожен час роботи особи, що надає юридичну допомогу по цивільній або адміністративній справі. Крім того, стягнення витрат на правову допомогу по кримінальній справі законом не передбачено. Також вважає, що 3000 гр. є достатньою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просили скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Рішення суду в частині стягнення витрат на придбання ліків та санаторно-курортної путівки; відмови в позові до ОСОБА_3 сторонами не оскаржується.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 завдана позивачеві матеріальна шкода в сумі 5876 гр. 74 коп., яка складається з витрат на придбання ліків 3734 гр. 14 коп., санаторно-курортної путівки 642 гр. 60 коп., на юридичну допомогу 1500 гр., та моральна шкода, розмір якої визначено в 3500 гр.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, визначено спірні правовідносини та закон, яким вони регулюються.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені статтями 1166, 1167 ЦК України.
Дані норми закону передбачають, що майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В силу частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 жовтня 2006 року близько 18 години 40 хвилин відповідач ОСОБА_2, керуючи на підставі довіреності автомобілем «Волга ГАЗ-3110» державний номер НОМЕР_1, який рухався по автодорозі Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь зі сторони м. Макіївка в напрямку м. Ясинувата, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вина ОСОБА_2 встановлена вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2008 року, що набрав законної сили (ас. 2-7, 61).
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що протиправними діями ОСОБА_2 позивачу завдано моральної шкоди, оскільки останній переніс фізичні та моральні страждання в зв’язку з ушкодженням здоров’я, вимушений був докладати зусиль для організації свого життя.
Розмір моральної шкоди визначений судом в 3500 гр. з урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості тілесних ушкоджень та наслідків отриманої травми, вимог розумності та справедливості.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом розмір компенсації є обґрунтованим, достатнім для відшкодування моральної шкоди. Підстави для зменшення розміру моральної шкоди, належного до стягнення, судом не встановлені.
Відповідно до вимог статті 52 ЦПК України представниками потерпілого, цивільного позивача можуть бути адвокати, які користуються процесуальними права осіб, інтереси яких вони представляють.
Як передбачено статтею 38 ЦПК України, сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі свого представника.
Представником у суді може бути адвокат (ч. 1 ст.40 ЦПК).
Судом встановлено і це не оспорюється відповідачем ОСОБА_2, що при розгляді кримінальної та цивільної справ ОСОБА_1 скористався наданим законом правом щодо представника, звернувшись за юридичною допомогою до адвоката ОСОБА_5
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 з наступними змінами, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
Так, стаття 79 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.
Таким чином, доводи скарги про те, що висновки суду про стягнення витрат на правову допомогу, що надана під час досудового та судового слідства по кримінальній справі, не є обґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 оплатив правову допомогу адвоката ОСОБА_5 Оплата складається з 1200 гр. за правову допомогу у кримінальній справі та 300 гр. у цивільній справі.
Розмір витрат на правову допомогу не перевищує граничний розмір компенсації витрат, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, та порядок їх компенсації за рахунок держави».
З матеріалів справи видно, що адвокат протягом трьох років надає правову допомогу позивачеві, приймаючи участь у слідчих діях, судових засіданнях по кримінальній та цивільній справі як у суді першої інстанції, так і другої інстанції; представник позивача неодноразово готував зміни та уточнення до позовних заяв, запити до медичних закладів, заперечення на скарги тощо.
Висновок суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 1500 гр. відповідає матеріалам справи та закону.
Вирішуючи спір в частині стягнення витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог. При цьому судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно та об’єктивно з’ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.
Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог закону. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав для прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді