РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.02.2010 р.                                                                                                                       № 2-796/10

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретарі Бобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву   ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок ДТП

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 86 936,25 грн. матеріальної шкоди, 5 000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 878,50 грн. – судового збору та 120, 00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 26 жовтня 2008 року о 19-30 год. по вул. Волгоградська, 41-а в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «NISSAN» державний номер НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «FIAT» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивач не з?явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що сума яку просить стягнути з нього позивач занадто велика.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2008 року о 19-30 год. по вул. Волгоградська, 41-а в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «NISSAN» державний номер НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «FIAT» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 24.02.2009 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 122-4 КУпАП, а адміністративну справу про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито, у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.. 38 КпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст.. 38 КпАП України, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.  

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Закриття адміністративної справи за строками не означає, що особа не винна у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише те, що строк накладення адміністративного стягнення пройшов, оскільки в разі відсутності в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, провадження у справі закривається на підставі п.1 ст.. 247 КпАП України.

Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності  події і складу адміністративного правопорушення.  

Згідно наданого звіту № 1245/11/08 про оцінку автомобіля Fiat Ducato державний номер НОМЕР_2 від 19.11.2008 року (а.с. 11-19) розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Fiat Ducato державний номер НОМЕР_2  в результаті його пошкодження при ДТП становить 86 936,25 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

  Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП встановлена постановою Солом‘янського районного суду м. Києва від 24.02.2009 року, відповідно до якої 26.10.2008 року ОСОБА_4 о 19 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Волгоградська, 41-А, керуючи автомобілем Нісан Мікра дн НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем Фіат Дукато дн НОМЕР_2, та не дочекавшись працівників міліції для оформлення дорожньо-транспортної пригоди з місця пригоди поїхав, свою вину не заперечував, керуючись ст. 60-61 ЦПК України, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов задовольнити.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається порушення звичних життєвих зв’язків, спілкування з рідними та друзями та втраченим особистим часом, моральну шкоду позивач визначив у сумі 5 000 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди та визначає  розмір моральної шкоди в сумі 1000 гривень.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 878 гривні 50 копійок судового збору та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1166, ст. 1187, 1194 ЦК України, статтями  10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 232, 367 ЦПК України,  суд, -    

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 86 936,25 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, судовий збір у розмірі 878,50 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 87 934,75 грн.

Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

      Суддя: